Втомилось сердце, сповнене надії, Думки втрачають здатність все збагнути. Чекає пам’ять, певно, амнезії, Щоб раптом водночас усе забути. Втомились очі, сльози вже не ллються, Душа жадає спокою і тиші. Зірки у небі знов мені сміються… Нагадують, що біль не зник… Навіщо?… А дні летять, загоюються рани, Та навіть час не […]
нерозділене кохання
588 posts
Коли почую останній день Лишився вже мені, Тоді згадаю я тепер Моменти радісні й сумні. Коли на небі я зорею Упавши мрією батьків І оживаючи душею Я радість бачити хотів. Коли я плачучи сміявся Не знаючи,-“чи то життя?” Де кожен міг так віддалявся Не роблячи чужим добра. Де я малим […]
Ще не вмерла в світі доброта, Бо бачу сміх і бачу сльози. Ще ніжні не забули ми слова, Ще вдома зігріваємо котів в морози. Не вмерла в світі доброта, Кохання досі є серед рядків книжок. Ще зустрічаю люблячі серця, Серед не стоптаних стежок.
Когда закрою свою дверь И душу на засов. И не оставлю даже щель, Утихомирю боль. Себе скажу я: «Улыбнись! Не надо, не грусти!» Себе скажу: «От сна проснись. Что было – отпусти». Сама себя согрею в зимний вечер Горячем чаем с чабрецом И запалю арома-свечи: «Да… не был он отцом» […]
Грустишь? Не грусти! Все будет хорошо. Любишь? Прости. Пусть даже все ушло. Любишь? Прости. Забыть не спеши. Те слова просты На лист напеши. Те слова просты Ты в чуства одень. Пусть теперь просты, Пусть надежды тень. Ты их напеши, Не рабей сей час. Пусть листва шуршит, Пусть осенний час. Грустиш? […]
Уже на осінь явно повернуло (хоч ще жаркі доволі дні стоять); У кронах є вже листя пожовтіле, вже сонечко лягає ближче спать… Ще трохи часу – і дощі холодні підуть…Постукає в моє вікно гуляка-вітер, мов той птах голодний… Ніч темна…Дощ…Не спиться…Все одно… У голові думки снують безцільно… Сумбур якийсь…Спинилися б […]
Чтоб ” поматросил да и бросил”… Нет, мой характер не такой! Чтоб ” поматросил да и бросил”… Нет, мой характер не такой! Чтоб кляксу, да на неба просинь… Не обошёлся б так с тобой! В лепёшку, вдребезги б разбился, но для неё б стал, как скала!.. “Ты, парень, не опохмелился […]
Пристрасть Пристрасті часом замало Наче хурма в’язка душить. Там де кохання не сталось Пам’ять забути примусить.
Вона кохає до безтями,Та біллю серце оповите…І знов гарячими вустамиЦілує так несамовито. Його цілує… Ніжні руки,Що в них вона все забува…Допоки чує серця звуки –Він поруч… І вона жива! Вона жива, якщо палаєВ її душі те почуття.Страждає, плаче… І не знає,Яким буде її життя… Кохає кожную хвилину!І, мабуть, дива вже […]
Мій подих злітає у синю блакить, Як дим, розчиняється вітром, Здіймається, квітне і знову летить, Мов птах самотою розбитий. Тернистим шляхом, повз берізки гнучкі, Крізь верби й високі тополі, Летить над водою, в сліпу далечінь, Мов птах із полону на волю. До тебе летить, але вітер німий Всі сили його […]
Завянет последний подснежник В букете с моими цветами… А с ним все тепло и нежность, Сюжеты с пустыми мечтами. Цветы умирают так быстро… Как будто в огне сгорают. Ты выброси их… И мысли… Что память твою терзают. Забудь, растопчи навеки, Так будет легче и проще. Надежду сберечь в […]
Мне станет безразлично и легко, Я сяду как всегда в автомобиль. Под шум дождя за сотни тысяч миль Сегодня я уеду далеко. Туда, где счастлив каждый человек. 130, не взирая на запреты, В ментоловым тумане сигареты Включу погромче свой любимы трек. Блестит асфальт в туманном свете фар И молния пронзает […]
**** У них на двох, лиш один день, А так багато не досказано. Та час немов пісок із жмень Запізно вже війну розв’язано… Війну й кохання двох світів, Між барикад, серця поранені. Нещадну згубу двох житів, Пянким коханням одурманені. 17.09.2021. #ВіталійПрокопович
Я шукаю тебе серед квітів пахучих, В різнобарвних садках, де дзвенять солов’ї, Я шукаю тебе і бажаю відчути Подих ніжного серця й долоні твої. Опромінений сяйвом, сліпим і пекучим, Я без тебе не знаю, куди далі йти, Я шукаю тебе й намагаюсь почути Стукіт рідного серця — кохання сліди. Тільки […]
Я в коханні була колись іншою, Окуляри вдягала щодень , Безумовно і ніжною ,щирою , Серце сповнене гарних пісень . Я в коханні тонула так глибоко, Й без повітря лишилась тоді, Як любов відчайдушна лиш вироком стала, І долею він не мені . Я в коханні була не сміливою , […]
Сипле осінь погляди зворотні серце ніжить в струнах золотих, Кличе лебедину вірність в гості, Із нектару вибудовує мости. Підкрадається таємно серед барвів, В душу посилає у прощанні вальс, І пливе човном туманних ранків Незавершений простий романс. Чуєш осінь, зупинись в оглядці, Позбирай у кошик свої всі дари, І вплітай у […]
Я знаю коли посміхаєшся ти, Хоча між нами сотні кілометрів. Бо в душі метелики летять всі догори, І феєрверком в серці розбиваються комети. Знаю коли плачеш чи сумуєш ти, Метелики падають униз безкрилі. Коли страх пробивається у твої сни, Він зустрічає моє військо вже на першій милі. Давно […]
Войди в мой давний сон и в нем останься, В моей вселенной хаоса часов. Идти, как можно тише постарайся, Чтоб не спугнуть созвездье гончих псов. Я проведу по порванным дорогам, Пустынями порочных белых роз, Мы гривы заплетём единорогам, А жизнь и смерть воспримем, как курьёз. В безумии сравнений […]