МІМОЗА-ЧАКЛУНКА Мімоза-чаклунка трима в таємниці Чарівнеє зілля й ворожить слова. Хова його в кроні, як голку в копиці, Творить чудасії й хімічить дива! Дзвенислава Гай-Нижник […]
пізнання
2354 posts
МЕТАМОРФОЗА Велична нація, а люд у ній – безликий! Він щирі почуття під масками хова. Серце обтяжує віків тягар незмитий За втрачені можливості й слова… Ідилія згаса, духовний спокій – вбитий, А Істина – крихка, народ що сповива, І світ її вразливими нитками зшитий. […]
ЩО ТИ ЗНАЧИШ? Останній Дзвоник… Ідилія заповнює серця́, Ти нібито й радієш, а начебто – і плачеш І водночас благословляєш вічного Творця. Поглянеш в вічі самостійності й побачиш… Чи грає кров? Є здатність на святі чуття? Життя – є сальса? Потанцюй! А що […]
ПОКЛИК Відсторонившись від буденного й нудного, Відчувши потяг до творіння та до мрій, Я розливаю фарбу слова чарівного, На стіну сірості й змарнованих надій. І серце обпліта дух зриву непростого, А душу полонить нестримний поклик дій. […]
* * * У хаос корумпованих думок, В безодню задурманених широт, Жадаючи дістати істини ковток Й сягнути завжди бажаних висот, Ми пливемо́ у вир життя з річок Чиїхось сварок, крізь пастки́ незгод, У круговерть байдужості й пліток, Замкнувши душі […]
ТУГА В височині ширяє хмарний дим Наче порив буденних перемін. На серце тисне туга без причин, Думки розсіяні, мов тихий дзвін. Дзвенислава Гай-Нижник […]
ЖАДАННЯ Буває, жадаєш злетіть в далечінь, Пустити думки в дивовижний політ, Занурити ґонор й буденність у тінь, Пірнути в гармонії сповнений світ. Іноді прагнеш спалити мости, Забути страхи́, як сніги по весні, Зірвати завісу сумлінь назавжди І жити щомиті в казковому сні. […]
ЧАС І МИ Час безмежний, швидкоплинний, То – неспішний, то – невпинний. Часом можна керувати, Проте – не повелівати. Перед Часом усі рівні: Мовчазні й багатослівні, Добрі, щирі, задушевні Й злі, лукаві, черствосердні. Доля ж кожної людини Щосекунди, щохвилини Зазнає змін від учинків, […]
Я – ВЕЧІР Я – Вечір… Замріяно небом пливу І стежу за тишею в літнім саду. Як тільки розстане зоря на ставу, Я сни дивовижні в сузір’я складу. Двенислава Гай-Нижник […]
Добридень принцесо, дозвольте сказати, Сьогодні в палаці відбудеться бал. Ну, що ж, ви, маленька, не треба мовчати, Сам принц запросив Вас на цей карнавал. Не хочете на бал? Тоді зіграємо спектакль? Де головні актори - Ви і я. Спершу наповнимо ми келихи побляклі, Щоби не втратити прекрасний смак життя. Сценарій […]
Вулицею твого життя уже не вперше, Звучать одні й ті ж самі кроки… Скоро стане зовсім легше... Якщо засвоїш ти життєві ці уроки. Зроби яскравим ти своє життя, Не дивлячись на темні кольори... Хай серце твоє лиш радіє - це затям. І переступай через власні контури.. Меланхолію відкинь подалі.. І […]
Вечір. Темно. Вітер колише волосся. Переповнена маршрутка везе мене знову в метро. Вже вивітрився запах спирту - а ні - то здалося. Це життя - просто жарт. Причому давно. Подаруй мені, Боже, щастя пронизане вічністю, У вигляді дівчини з довгими чорними кудрями. У вигляді проспаних днів із повною безпечністю. Але […]
Такий тут час - людей глибоких, Якщо не чарівник - чекай згасання. Тут кожен хвалить лиш свої заскоки, А сенс шукає у татуюваннях. Тут заки́дають промінням світла, І втоплять всіх у хвилях позитиву, Щоб квітка смерті знову не розквітла. Ось, де чорт візьми, ініціатива. Її ти не посвариш, а похвалиш, […]
ожен з нас може бути доброю феєю, Або ж наркоманом з вулиці DE GRASSI. Тобі також може бути до фені Політика, гроші і плани усіх Вищих Сил! Але, якщо коли-небудь, як-небудь і де-небудь, Ти не знайдеш в собі сил дійти один, То я протягну тобі сво́ю руку, Як гордий царевич […]
Господи, ширше відкрий вікно, Світ обеззброєний обіймами ночі. Дощ. І хтось вдома відкрив вино. Стукіт. Двері. Жалю сповнені очі. Дуже хочеться мені, щоби жила Мати, не рахуючи ті копійки убогі. Всюди містом – золоті купола, Люди, а чи там, ви шукаєте Бога? Хочеться побільше сонця над землею, Ходять нею чоботами […]
Рождайся, рости, развивайся! не ленись все успеть, старайся! Влюбляйся, веселись, учись! Успешным стать в жизни -стремись! Пока молодой – можешь петь, С любимой встретить рассвет. Подарить охапку роз, Что курьер ей однажды принёс. Побывать на Канарах, Мальдивах, В местах красивых и дивных. А утром дождливым однажды, Сказать ей:” Вот оно […]
Найжахли́віше те, що так, як тоді – не виходить Найпечальніше те, що я вірю в щасливі закінчення Що мене з цього русла чіпкого ніяк не виводить Хоч у крайнощі падай, хоч в відчаї Нам залишився попіл – ні пробачень, ні писаних істин Засинаємо в різних пустелях, ніби забуті Я ненавиджу […]
Не умію жити, і, мабуть, не навчусь – Важкі ноші звалились на мої плечі. Не зможу знайти бодай стежку просту – На шляху завжди встануть непосильні речі. Життя так промине , а я й не побачу, Закутавшись з головою в таємничих снах, Де згадую про невмируще, подекуди й вічне. Де […]