Ты для меня, как весна, что греет душу мне! Согреваешь ты меня и на яву, и во сне! О такой красивой я всю жизнь мечтал! Влюблен в тебя, влюблен! Для меня ты – идеал! Милая, родная, без тебя и дня мне не прожить. Люблю тебя, люблю и буду я всегда […]
Поезія
6534 posts
Не треба тіло без душі Мені твоє! Мені й душі твоєї Вже не треба! Змінився транспорт, Розклад, рубежі, Змінилась швидкість, Напрямки і межі… Тепер у кожного Є свій вагон, Квиток свій є, І є своя спокута: Моя — то жаль По втрачених літах, Твоя — то гріх За ненадійні руки…
На згинах її ключиць зупинилась мить, І сонце шукало виходу в її віях, Зривалось, падало в річку, яка тремтить Від кожного його дотику в її хвилях… На згинах її ключиць оселявся сніг, Її цілував невизначено, навмисно… З овалу її плечей починався збіг Із тим що не мало статися і приблизно… […]
Знову над вечір повніють порожні вокзали Галас наповнює стіни, блукає між слів Ми одне одному щось навздогін не сказали… Тільки одне невідоме знайшлося між тим… Знову земля заціловує небо до крові Байдуже, що мимоволі засвідчать зірки. Ми ледь дотичні, за іменем тільки знайомі, Але разом зупинились, щоб раптом знайти… Хай […]
Коли надії розсипаються на порох, А твої мрії вітер, мов хмари над землею рознесе́. Пекуче сонце випалить в душі твоїй пустелю, І знищить всереди́ні тебе геть усе… У грудях камінець важкий заляже Придушить мармуром безжально Заклякле серце зранене твоє… Запаморочить павутинням думи. Твоє волосся сивиною припорошить, Немов холодним снігом всю […]
Це ж просто кава – попіл і вода, Та в голові лунає як Ла Скала. Щось особливе в просторі літа, З напоєм ранок ніби зготувала. На його полі квітів не злічить, День зустрічає їхніми очима. Та настигає витончена мить, Коли з мільйону виникне дівчина. І усе поле станеться у фон, […]
Так хочеться тепло-справжнього, з терпким ароматом кави — Натхнення. Щоб зникли в темряві останні рядки про зло. Щоб снити не про політику, щоб пити весну ковтками — Зелену, та не загарбницьку, і чисту, мов джерело. Так хочеться безумовного, єдиного в світі щастя. І моря, що шепотітиме на вухо свої […]
Кохай мене, мені потрібно це кохання. Тримай мене, якщо хочу піти у осінь ранню. Лови мої уста, ударом поцілунку. Підстав мені плече я прийму це дарунком. Потрібна я тобі, чи все від скуки. Потрібні ті уста, чи знов розлука. Тримаєш серце ти в своїх лодонях. Чи просто душиш все, аж […]
Зміліли ріки і змаліли береги. Шпаки клюють черешні за хатами, І вОрони горіхові верхи Збивають заїдастими ротами. Замулились джерела і ставки, Де моя мати срібну воду брала І обвінчалася я з сумом навіки, Й тривожним сон став, як нічна заграва. Затихли птахи-співуни у небі, Лиш сумно щось приказують в бузку, […]
Мої з тобою розмови — із присмаком шоколаду. Моє до тебе кохання — п’янкий альпійський ґлінтвейн. І ночі самотні схожі на пастку чи навіть зраду. І всесвіт — ще більш відносний, ніж думав колись Ейнштейн. © Людмила Іванець
Грішне кохання З тобою ми зустрілись надто пізно, Коли весна і юність відцвіли, Подарувало літо нам сім’ї намисто І осені настали тихі дні. Нам було байдуже, що скажуть люди, Та неважливі стали пересуди І зовсім не бентежили нас погляди цікавих перехожих, Кохали ми, хоч знали – так негоже… […]
Тихий дзвін золотого колосся, Запах меду, як липа цвіте, Ніби манить до себе і просить, – Ти хоч зрідка навідуй мене. А мене і просити нетреба, Що за Божий то дар – світ краси, Щось шепочуть замріяні верби, Мені сняться їх голоси.
Про що мовчать твої вуста? За ким твоя душа сумує? А по щоці тече сльоза, Скажи, кого тобі бракує? Невже його? Невже і досі ти чекаєш? Надії марні у думках снуєш І без взаємності кохаєш? Чому ніяк не згасне вогник? Жевріє досі, як на зло, Страждаєш ти і […]
Люблю осінь, заціловану дощами, Залюблену й загублену в лісах, Розбещену, розхристану вітрами Знеможену від полюбовних чвар. Запалену хмільними кольорами, Сп’янілу від цілунків між трави, Змальовану майстерними мазками В картинах, віршах й просто на стерні… Розкидана копицями по полю, Розчесана туманами в ярах. Без сорому,без остраху,без болю Краде в природи свій […]
Мамина молитва Заглядає місяць крізь фіранку, Розсипає світло зірочок на ганку, Ніч в своїй прекрасній тиші, Усі сплять, лиш мати немовля колише. Просить Бога про його здоров’я, Довго молитвИ читає, Прихилилась до колиски, Біля неї ж засинає. Світить сонце рано-вранці, Син у школу поспішає, Настанови мати дасть, […]
Обійми мене міцно і ніжно Бережи від кошмарів вночі. І мені абсолютно не буде тісно, Головне не пускай, прошу. Зачекай. Обійми мене, пригорни до грудей Можеш просто ось так помовчати. Я схилю голову на твоє плече Могла би завжди отак пролежати. Обійми мене, так як ти вмієш Цю теплоту ніхто […]
Уметь быть сильным – это воля свыше, Она дана мне год за два вперед И я смогу услышать голос ниже, Тот голос, что века во мне живет, Я не смогу отвергнуть душу друга, Того что слезно просит – помоги, Я не могу сказать, Ты мне не нужен, Ведь от любви, […]
Любовь – это странная штука, В ней внезапными будут дожди, В ней нелепыми будут моменты Когда нам быть вдвоем суждены. У любви нет ни граней ребристых, Нет и даже волнистых минут, И нет даже сердечных признаний, По которым все люди живут. Мы не можем найти разобраться, Где начало, а где […]