Почему под землёю кротиха, Не общаясь ни с кем, сидит тихо? По аллейкам с кротом не гуляет? Что надеть, горемыка, не знает. Из кротовины высунув морду Проверяет снаружи погоду, Но вот так, современную моду, Невозможно учуять, походу. Вот поэтому крот и кротиха Под землёю сидят тихо-тихо.
про життя
4693 posts
Повернувся Данилко зі школи, Свій наплічник не кинув в куток, А це значить, що день в нього добрий І мабуть був успішним урок. Тож цікавляться рідні у хлопця Чи отримав високий він бал? “Не зробив я домашню роботу І у мене ніхто не спитав!”
Не втікай мій солодкий сон,Як же рідко буває таке,Щоб з хмаринкою в унісон,Колисало так небо п’янке. Місяченько укривши плоть,Покривалом нічного тепла,До зірок враз гукнув – агов!Вберігайте від всякого зла. Тож відчувши кругом любов,Заспокоїлась в тиші душа,За хмаринку як місяць зайшов…Вже сопіла немов кошеня…
. . . . . . СИНУ МІЙ… ДО ГОСПОДА МОЇ ДУМКИ… . . . . . . . .І люди йдуть, і їдуть знов автомобілі, . .А я вдивляюся в усі обличчя – . .Хтось розмовляє, чи складає думи зрілі, . .А дехто молиться, хоч протиріччя – . .Є […]
. . . . . . . . . .МИРУ, МИРУ НА УСІЙ ЗЕМЛІ . . . . . . . . . . . .Так тихо, тихо в нашій стороні, . .Ні, не стріляють в нас із волі БОГА, . .Війна, війна… – давно вчувається мені, . .Молитися – […]
На старому гучному вокзалі, Зачекалась довгенько свій потяг, Вирушаю в майбутнє надалі, Тож дорогу підказує доля. Та зненацька велика валіза, Враз відкрилася й далі навіщось, Постаралася осінь наївна, Метушитися зараз з від’їздом. Поспішала і швидко збирала, Накопичені з листя пожитки, А безлиста когось відправляла, Переплутавши плани та ритми. Повороти у […]
Говорят, что я неблаговидный, От таких слов горько и обидно. Ведь душа моя, как пух, как вата. Будьте снисходительней, ребята. Да, снаружи кактус я колючий, Потому и в дружбе невезучий. Но мои колючки не для драки, Что опасен очень – это враки. Не прошу со мною обниматься, Постарайтесь просто улыбаться. […]
Вы никогда не задумывались, почему колесо обозрения в парке аттракционов называют чёртовым. Через много лет я узнал, что так его называли только в нашей стране. Во всем враждебном и манящем мире оно имеет название – колесо Ферриса, в честь его создателя. Впрочем, мне и моим друзьям эта нестыковка не помешала […]
Вже мені не муркочиш на вушко Наймиліший і лагідний котик, А я твій не погладжу животик, Ти пішла в далечінь, моя Мушко. Знаю біль цей пекучий не щезне, Ти була мого щастя частина. Із життя пішла тихо тварина Залишивши поранене серце.
А за вікном буяє осінь. І жовте листя опадає. І день за вечором минає. А ти в очікуваннях досі. Чого чекаєш, милий друже? Мабуть, втомився від напруги. В очах зневіру бачу вдруге. Думки стискають тебе дуже. Ти розумієш час настане, Коли осінній настрій з джазом Імпровізують ритми разом… Тоді в […]
. . . . . . . . ПРИЙДЕ ВОЛЯ У НАШ КРАЙ … . . . . . . . .Війна – ганебне явище у світі, . .І люди всі покликані його спинить, . .Війна страшна весною, взимку, в літі – . .Нема пощади ворогам ані на мить! . […]
. . . . . . . А ПОЧИНАЛОСЯ ВСЕ ТАК ЩАСЛИВО… . . . . . . . . .Справжній квітковий рай виринув враз перед очима біля великої гарної хати – світлиці, що приваблював зір перехожих! “Зігрівали” землю своїми жовтогарячими квіточками у густих кущиках ніжні чорнобривці, кучерявилась оранжевими, коричневими, […]
. . . . . . . . .А СЕРЦЕ ЗБОЛЕНЕ БОЛИТЬ . . . . . . . . .Переглядаю фотографіі . .Та впорядковую думки, . .Навчаюсь знову каліграфії, . .Мандрую в молоді роки. . .Блукаю, йду я по подвір”ячку, . .Шукаю хлопчика трьох літ, . .Що усміхається, як […]
Твої очі синє небо,Немов ніч, волосся чорне,Ти не лий вина не треба,Бо занадто вже солодке.Хмільний трунок, гріє душу,Притискаєш, серце тане,Ні про що не пошкодую,Нерішучість щастя краде.Мерехтіли зорі спішно,Повтікали, та й не дивно,Тож серпанок вкутав світло,І додав бажання вихор.Невгомонна, мила осінь,Це кохання, що поробиш,Лиш почула щиру сповідь,Закружляли враз листочки.
А я ж так за тобою сумую, Навіть осінь і та все це знає, Як зустрінемося, зацілую, Нехай злато листя розсипає. Ми удвох присядемо на лавку, Зігріємося ніжно в обіймах, Може можна випити і каву, Та мабуть, вже вона непотрібна
Оцей відрізок життя,Такий хиткий роками,Прожити б хотіла я,У злагоді з зірками.Ввійти в осінь золоту,Із букетом хризантем,А не тремтіти в страху,Під гул ворожих ракет.Де ти взялося бидло,З копитами й рогами,Стоптало землю підлоІ залило сльозами.Так хочеться скоріше,Вже побачить чорний пил,Коли втікає швидше,Дуже зляканий упир.
Красива, мов спіла калина,Сорочка на ній вишиванка,Пишається звісно родина,Ще трішки, та буде школярка. Рум’янець рожева троянда,Бабусі старання й подяка,Коса як у мами, русява,Від тата, легенько смуглява. Ось руки у боки лиш візьме,І ніжкою тупне, то знайте,Доб’ється омріяних цілей,А рідним… на слабкість екзамен.
Просто мовчати хочу, Тиша сьогодні мій друг, В думках своїх пророчу, Не чує ніхто навкруг. Так, це сталось зі мною, Застигла просто як віск, Покажуся складною, Та є, мабуть, в цьому зиск. Хочу бути собою, Відкрити в собі себе І що тут вже такого, Це почуття не нове.