Ти прокралася в мою кімнату, Розмальовану літніми барвами, Щоб коштовності порозкрадати, Компенсуючи сливами й кавою. Ти згадала про день усіх відьом І взялась готувати бенкет. І тому вже листочків не видно – Всі лягли у святковий букет. Ти сказала сидіти удома (Тільки іноді можна надвір), Щоб дивилася навіть […]
про життя
4693 posts
(для абетки літера “й”) Сонний зранку й босий Йосип йогурт просить. Йойкає й зітхає Як його немає: “Йогурт найсмачніший В світі наймиліший З тертим шоколадом, Можна й з мармеладом. З фруктами, ваніллю, Навіть з кропом й сіллю. Начинок багато Можу вибирати. Серденько не крайте, Йогурт краще дайте”
І знову ворожі привіти,Мов з пекла жахливе відлуння,Від дому лишились руїни,В повітрі зловіща напруга. У песика сльози застигли,Каміння згрібає до купи,У пам’яті щастя обривки,Навколо сполохані люди. Біда відібрала сьогодні,Сім’ю, що любив як же щиро,Неначе завмер у скорботі,Та чудо очікував тихо. *****Яке вже життя без любові,Отак і лежить він… та попіл,Все […]
Опалий лист на підвіконні, В руці ігристого ж бокал, Під милу гру на саксофоні, Стою поринувши в думках. Дається людям, мабуть, осінь, Неспішно бачити життя, В холодний дощ, немов наосліп, Знаходить відповідь душа.
Тепленький плед і чашка кави,Задумливий мрійливий погляд,Осінній блюз похмуро млявий,Яскраво нагадав твій образ. Знов дощик у вікно постукав,І ніби саксофон невтомний,Повторював, була ж спокуса,Як перші на вербі листочки. Душею прикипівши щиро,Мов літечко, теплом зігріло,Журавлика відпустиш з миром,Лиш холод підкрадеться з вітром. Змінилося в мені щось, правда,Приймаю почуття й вагання,Думками стрепенусь, […]
Everyone calls her Victoria though her real name is Ukraine. She is so young yet far from knowing nothing of pain. Her long-awaited summer covered with winter ice. She was too kind and patient, later she realized Being so good at forgiving sins is a huge sin itself. Her memory […]
Ми сміялись тоді і були аж до болю щасливими. Ми раділи, так ніби не буде війни і цих втрат. Ми не знали чужинців, що прагнуть ставати могилами, Бо насильство – це їхній єдиний великий талант. Ми не знали, що нам доведеться боротися з душами, Які ще не покинули тіл, але […]
Люди – не тварини, а дерева: П’ють воду і мають коріння. В когось вічна радість, в когось – сум осінній, Та об’єднує всіх віра праотцева. Лиш вона не дає пропасти. Вночі вимолюють, Удень виборюють Незалежність без домішок рабства. Люди – не тварини, а дерева: Ростуть і не вміють […]
До мене в гості завітало літо! Постукало в віконце зранку. Зайшло як промінь крізь фіранку, Осяявши кімнату фіанітом. Мені цей колір нагадав про батька, Про дні чудові та часи дитинства. Обіцянки, з ознаками таїнства, Та розуміння фрази: «Ти вже жінка». А квіти, що стоять тепер в кімнаті, Розквітнуть з часом, […]
. . . . . . . . . . . . ДУША РАДІЄ… . . . . . . . . . . .Яка краса, і велич, й благодать! – . .Бери, торкнися, насолоджуйся, люби, . .ВСЕВИШНЬОГО творіння увібрать . .Тобі, людино, серцем, тільки не згуби… . […]
Все пройде, загояться рани,Слова ці для матері муки,На серці роз’ятрені шрами,І голос рідненький повсюди. А душу здавив каменюка,Нема там майбутнього світла,Молитися в храмі не дужа,Не чує тепла… там лиш прірва.
. . . . . . . . . .ЛИСТ ДО СИНА… …У ВІЧНІСТЬ . . . . . . . . . . . . .Добрий день тобі, сину мій рідний! . .Спілкуюся з тобою я щоденно подумки, як завжди у нас бувало… А оце донечка твоя завітала до […]
Зіграй же скоріше музикант, Мені танцювати хочеться, Мажорний мотив не зупиняй, Бо з лихом душа так бореться. Не вбити звуками сирени, Віднині пречудовий настрій, Втекли жахливі всі химери, Життя це ми любити здатні. Не лишайте щастячка, миті, І танок з коханим дозвольте, Вся збереться ніжність по крихті, У цей теплий […]
А жовта троянда в печалі, Упала на вимокле листя, Признати, новини недавні, Підтвердили, осінь терниста. Шаленими змило хвилями, Відтак довгождані всі мрії, Вони за крутими схилами, Сховалися наче наївні. А жовта троянда в печалі, Тихенько ж отак і зів’яла, Красиву ніхто не згадає, Як згуба журлива спіткала. Останньою гине надія, […]
Осінній лист на землю падав,Не втримати зажурливу сльозу,Тож вересень зурочив, мабуть,Розбурхавши враз бурю і грозу.Похмуро й сумовито стало,Погода додавала пустоту,Палке не станцювали танго,У мряці не побачили вогню.Лишили недопиту чашу,Історія кохання щось сумна,А може це небесний задум?Тоді нас зачекалася весна…
Полюбити себе – це нормально, Тоді очі спокійно мовчать, Полюбити себе без вагання – Це уникнути болісних втрат. Що тоді до скандалів і сварок, Які душу безжально ятрять, Коли правду доводити марно, Коли серце із розумом сплять. Полюбити себе так відверто, Щоби квіти тобі вистелять, Нашептав місяць Березень Весну, Що […]
Слова мої не доречні. І мрії мої приречені. І дії несвоєчасні, А висновки? Передчасні. І десь знаходжу можливості, Не втративши поступовості, Дістатися справедливості Збираючи всі випадковості. Сховати свої емоції, Дотримуючись дистанції, Усунув всі провокації Потрапити до локації. Щоб бути завжди щасливою, Веселою та вродливою, Цікавою, трохи лукавою, Собою – чорною […]
Прокинулась. Жива. Й Слава Богу! Повітря свіже, промінь б’є в обличчя. Це все не ти, це є життя узбічне. І гарно, що воно не потойбічне. Життя цікаве та не є огидним. Чудове, гарне, навіть своєрідне. Бурхливе наче море сиве. У кожного своє… Красиве. І кожний вибір робить свій. […]