Змішалось все в безформній вазі сну, І запах гіацинтів й форми лілій, Мов світ дзеркал створив свою весну, З троянд – уста, пелюстки слів з камеї, Зібгавши всю квіткову таїну, В повабний стан м’яких, округлих ліній. Де теплий віддих макових полів, Напнутий дух в розлитій бані сонця, Ромашки там вмолились […]
про життя
4694 posts
Большая просьба – подарите миру шанс! Он заслужил его за сотни лет войны Не мир, так перемирие, как аванс За Холокост за геноцид за пир чумы. Империи, умерьте аппетиты! Вы управляете людьми, а не скотом. Поля, пустыни, кровью все залиты, Как черный ворон над землей парит Фонтом. […]
Где умирают наши радужные сны, Не там ли где рождались наши мысли? Как вянет черный снег в преддверии весны? И если смысл в пустой, бессмертной жизни? Откуда утром не спеша приходит день? где притаился последний наш закат? Что чувствует подстреленный тобой олень? Кто в небе звезды выводит на парад? […]
Ліцензія на біль, А сіль Летить нестримним рикошетом, Зникає срібним силуетом І цвіт міняється на цвіль! Ліцензія на зло… На скло Лягає відчай павуками, Повзе корінням чи гілками, Та не пече, бо допекло! Ліцензія на світ – “Привіт!” А на душі: “Та йди до біса!” Забралом падає завіса, Детонувавши динаміт!
Все просто… Насправді лиш осінь Малює пейзаж у дворі, Де сонні дерева ще й досі Простягують тінь до воріт… Де сонце, минаючи обрій, Згубило промінчик в траву, А вітер – музика хоробрий, Натягує струн тятиву… Все просто… Напевно, це осінь Мій смуток збудила зі снів, Як срібло вплітала […]
Граф – Я вас не ждал, но коль пришли, садитесь, Прошу отужинать чем Бог послал Давайте кушайте, не торопитесь, Не гонят вас, хотя не некто звал. Беседовать разумней, всё же, сытым. Голодный человек, по сути, зол. Простите, что встречаю вас небритым И у лакея порванный камзол. Народ. – […]
Закрою дверь и прошлое перечеркну. Оставлю за порогом страхи и печали. С ног на голову мир людей переверну. Воспоминаниям скажу, чтоб не ворчали. Шаг в неизвестность сделаю, не видя цели. Ведь цель – идея, лишь только ориентир. Мечта, которую нам ангелы напели. Как кролика из шляпы достает факир. […]
Очарование заброшенных домов, Услада глаз, эмоций вдохновенье, Как поминальный пепел умерших костров, Былых страстей счастливые мгновенья. Здесь пахло сексом, луком и картошкой, Рождались мысли, доживали старики, Хлебали борщ большой столовой ложкой. И постоянно пили водку от тоски. Огромные экраны окон каждый день, Вещали быт людей в всем многообразье, […]
Світле знову у моді. Хмарна зникла орда. Плюс на вулиці ходить, капелюхи скида. Сонце множать калюжі. В тінях плачеться сніг. Мінус тільки у душах, добре, що не в усіх.
Я не брехатиму, без тебе проживу, І зможу дихати, і серце буде битись. Зап’ю водою в грудях жаливУ, І зовсім це, повір, не гордовитість. Як завше, питиму я свій ранковий чай, Такий гарячий, щоб зігріти руки, Самотньо, тихо, ну то й що ж? Нехай! Хіба в житті аж так важливі […]
Вже сиві роси вплелись у коси, А їх кохання живе і досі: “Як вам вдалося життя прожити, І те, що в серці, не розгубити?” “Ми – з покоління, яке роками Те, що ламалось, не викидали: Ремонтувати усе, латали, Завжди мирились, завжди ладнали. Щоб не тікало тепло із хати, Навчитись треба […]
Щоб нервовий стрес не стався, Не прийшов раптово, Мала діяти, як радив Лікар, слово в слово – Всі проблеми залишати Краще на порозі. Та здійснити це насправді, Я таки не в змозі. Чоловік не розуміє Лікаря пораду, Як його я не просила, А він лізе в хату.
О моя люба, тривожна, в самотність закохана панно, Доторкнутись до сонця не можна, надія на фортепіано; Надія на музику слова, на струни, на клавіши, повсть, і На те, що в твоїх обіймах, розпочнеться нарешті повість. Повість сонця в очах розмови, повість вашої милості панно, О тільки б в якомусь слові […]
Я бачив Вас ще в час малого Сходу, Як розводив у глеках мідну хну, Коли дививсь мов в дзеркало у воду, І бачив Вас, тоді коли без згоди, Свою любов розмарену вдихнув. Я бачив Вас, здається, поза часом, В пливких дрижаннях сонця на воді, І хвилювались образи невчасні, Коли і […]
Колись прийдеш і сядеш під вікном В кав’ярні, що до сліз тобі знайома, Замовиш, як завжди, терпке вино Відзначити повернення додому. І згадки попливуть, як кораблі, На миті перехоплюючи подих. Й нарешті ти зізнаєшся собі, Що подумки давно сюди приходив. І буде погляд між чужих очей В минуле […]
Лукрецій Тит уже не пише. Лукрецій Тит уже не тут. Його слова змінила тиша, і помінявся снів маршрут. Вже в моді інші насолоди, світліша темрява ночей, хоч не змінилася природа колись описаних речей. Так само чути голос люті, є і розумні, і дуби, і до страхів своїх прикуті, як у […]
Пий, друже, слів моїх вино, покинь думок марудство, хоч ми з тобою вже давно в червоній книзі людства. Не вір у всеосяжність змов. Не вір зіркам і датам. До нас ще й досі не прийшов паталогоанатом. Він іншій служить ще біді, у інші дише лиця. Ну а як прийде… що […]
Велична байдужість І часу і світу Й тебе знищить друже Прийшли ми тут тліти З печаллю за руки В дитячих надіях Реальність – це мука Нічого не вдієш