Тихо-тихо, свет погашен Спит давно уж вьюга за окном Спят спокойно звезды наши На ночном на небе черно голубом.
про життя
4693 posts
Отревела вьюга и забылась Отошли давно уж холода И в щель опять зима забилась Ожидает весна придет когда А весна никого, не ожидая Прилетела словно летний зной Зима снег в дождь превращала Уходя. Бывает так порой И таял, таял снег от весенней теплоты И туманы стояли стеной Все рыдала зима, […]
Моя ілюзіє, моя далека пані! Дим над дахами мені очі виїв, Зло перейшло усі можливі грані, І не впізнала б ти блакитний Київ!.. Руді каштани, безнадійні схили, Трамвай – скрипаль забув свій полонез, І відчуття, що нас усіх убили, Так ніби образ чудотворний щез! І Захід щурить свої очі хижі, […]
Завжди молися, ніби молишся уперше, Молися, наче це в останній раз! Тільки молитвою відкриєш своє серце І світ оманливий побачиш без прикрас!
Спішить в парламент горе-депутат, Дуріє в скверах молодь до півночі, Все більше татуйованих дівчат Кидається на вулицях у очі. Та з голоду ніхто вже не вмира, І мариться в Європу всім дорога, Зірковим стягом вітер в небі гра, І меншає в серцях потреба Бога! Багатими відразу хочем стать, Прокинутись з […]
НІКОЛИ! МЕНЕ! НЕ ПИТАЙ! ПРО ВІЙНУ! Монотонне гудіння і трясіння автобуса заколисувало. А ще ж майже не спала цієї ночі. Проте не та натура (чи нерви, чи що там ще), щоб отак посеред дня, та ще й на людях, заснути. Сиділа скраю, майже біля виходу, на колінах – сумка, тож […]
А ви спішіть! Спішіть любити й жити! Бо так летять за обрій десь літа… І сил нема, щоб цей політ спинити, Чи повернути просто все назад. Тож хай несуть вони на своїх крилах Нас до нових, незвіданих висот, Нехай любов розвіє нам вітрила І збереже від зайвих всіх турбот! А […]
Самотні береги Обіймали дике море. Разом хотіли бути ми, Але цього не станеться ніколи. Холодний вітер зігрівав, Мою давно зівялу душу. Ти мене напевне кохав, Та все одно залишив. Обійми останій раз, Подивись мені услід. Як швидко летить час, І повільно тане лід. Самотні береги Зберігали нашу […]
Коли тебе невинно ображають, Прощаються таємнії гріхи. І біси в безпорадності ридають, І ангели шепочуть: «Потерпи!».
Чимало несподіваних гостинців Підносить нам життя мінливе знов… Я впевнений, що в жилах українців Шляхетно струменить єврейська кров! І прагнемо ми до одного Царства, І від одної матері грудей, І ще тавро єгипетського рабства З’являється на чолах у дітей! Та Наріжний єдиний у нас Камінь, Не заметуть піски наші сліди! […]
Ранкове місто дощ полоще, Встромилась в небо телевежа… Нам гордість коштує дорожче, Ніж голод, холод і пожежа! Гірку вона віщує повість, Вона — нутро людей зрадливих, Вона зрікає на самотність Насамперед жінок вродливих! Гординя спокою не знає І не дає очей зімкнути, Вона жорстоко заважає Любити і любимим бути!
У маленької у Ксюши Заболіли ручки дуже, Але Ксюша в храм пішла, До ікони підійшла! Протягнула ручки тії До Пречистої Марії, Розказала де болить І зцілилася умить! Потім дякую сказала, Ручку Їй поцілувала, Ручка була, мов жива, Наче квітка, запашна!
Сів на подвір’ ї лелека. Син, гордо задравши ніс, Сказав: ” Це той самий, що мене здалека Вам з мамою в дзьобі приніс”! Малечі слова я підтвердив. Звичайно, про те промовчав, Що в дзьоба лелеці я цілу зарплату За тую доставку віддав.
Комусь звучить чарівний спів бельканто, І десь вшановують пташки прихід весни — А по Хрещатику гуркочуть танки НАТО, І над церквами пікірують літаки! Чи це війна за нашу «незалежність», Чи це національний вже маразм? В моїх очах шалена незбагненність, Душа кричить, а в горлі знову спазм… Четвертий рік п’ємо вино […]
Життя, немов гостинний зал: Докупи вбогі і багаті… Ми в відображенні дзеркал – Завжди знаходимось в їх владі! Під тінню різнобарвних шат Їх глянець нас гіпнотизує, І їх вимогливий диктат Наші манери коригує! Відбилося багато лих На срібних плесах, наче доказ, Колись ми зазирнемо в них – І не побачимо […]
А ты не перепутал то чувство с любовью? Не перепутал своё сердце с ней? А ты не перепутал это чувство с болью, Что наносит раны только сильней? А ты не перепутал её с другой? Той, что мимо проходила случайно. Выбрал ту, что в душе была пустой. За неё так боролся […]
Не бывает войны без боли И душа рвётся на куски. Не бывает боли без соли, Что грустью разрывает виски. Не бывает увечий без шрамов, Что остаются с тобой до конца. Не бывает жизни без обманов, Не бывает и без человека-подлеца. Не бывает время без густых туманов, Непроглядной тьмы и без […]
Ти плачеш? Не соромся своїх сліз. Бо це не сльози…Це твоя молитва, Коли болить нестримно так поріз, Що завдала чиясь холодна бритва. Коли не можеш ти дібрати слів, Аби почуло крик твій синє небо, Аби до хмар на крилах він летів, Загоїв рану – ту, що в серці в тебе. […]