Стою на балконе, не боясь отпустить всё Желанья всё больше, чтоб вниз устремиться Ведь может тогда, на мгновенье в полёте Смогу ощутить я секунды свободы Свободы от мыслей, что гложут меня От чувства вины вчерашнего дня От страха, что снова ты ранишь меня Или я разлюблю и обижу тебя Свободы […]
про життя
4693 posts
Я прийшов в садочок біля хати – Саду вже нема, а я ще є! Я хотів на скрипочці заграти – Скрипки вже нема, а я ще є! Я хотів в сорочку одягнутись, На якій уздовж шиття твоє, Та не зміг до тіла доторкнутись – Тіла вже нема, а я ще […]
Всегда готовы мы чего-то ждать, чего-то, что желаемо, любимо… Не станет время ждущим помогать, теряется оно необратимо, и плата часто слишком высока за призрак необузданных желаний, дорога бесконечна, нелегка, полна потерь, бессмысленных страданий… Когда-нибудь, уже в конце пути, неся всю жизнь свою лишений бремя, сумеем мы желанное найти, но вдруг […]
Доверчивость — порок иль не порок? Наивность — это то же, что и тупость? Всё тот же был преподан нам урок, наказаны в который раз за глупость, попали вновь, лояльные, впросак, холопам государевым внимая: мол, батюшка — обманутый простак, живёт в хоромах, наших бед не зная… Не верится, что царь […]
Когда б на всё хватило силы нам, достигли бы всего, что нам хотелось, любимым предавались бы делам, успели б всё, что в жизни не успелось… Быть может, воплотили бы мечты, за них в борьбу ввязались бы отважно, достигли бы заветной высоты, не думая что важно, что не важно… …О, этот […]
..не поется душе..не дышится.. ..всё глазами глаза-да пусто всё.. ..даже эхо молчит..не слышится.. ..и душа молчком по траве-росе.. ..ноет боль в груди и глазам темно.. ..лишь картинки вряд..прошлых дней туман.. ..а глаза сквозь ночь ищут серый взгляд.. ..только нет его..пусто всё..обман.. ..губы сжаты в боль..всё молчат в ответ.. ..им бы песнь шептать..им бы сказ сказать.. ..только ночь в душе..или в душах ночь.. ..тишина […]
..мне уже ничего не надо.. “мне уже”.. так бывает.. поверь.. не пойму лишь.. за что “награда”.. почему это всё в мою дверь??.. ..холод мысли.. дыханья.. и руки.. я до боли сжимаю боль.. “мне уже”.. так бывает.. приходит.. у которой для всех одна роль.. ..сердце стынет ознобом.. чуть слышно.. мне не жаль.. только больно […]
..Ангел..с одним крылом.. ..память души колышет.. ..кровью сочится излом.. ..ветер лишь боль его слышит.. ..ночь укрывает от глаз.. ..”спи..мой печальный герой”.. ..Бог слышит всё..и воздаст.. ..будет всегда он с тобой.. ..утро пробьется сквозь тени.. ..свет и тепло неся.. ..и ветерок спасенья.. ..что то шепнет..унося.. ..боль и души терзанье.. ..горечь прожитых слов.. ..судьба-это ведь испытанье.. ..а значит-основа […]
Как жаль мне, столько лет пропало зря… Не смог найти покоя за стеною, покинув тихий мир монастыря, в мирское окунулся с головою… Похоже, что монахом мне не быть, не знаю, верю я иль заблуждаюсь, утрачена связующая нить с религией, в ней больше не нуждаюсь… …И вот я здесь, на палубе […]
Сьогодні в нас померла Мати, А ми Їі ідем вітати! Кладемо квіти біля ложа, Спаси нас грішних, Матір Божа! Палає свічечка незгасно, І сум, і радість одночасно… Навколо гробу світлі лиця І незбагненна таємниця! Сьогодні в нас померла Мати – А ми Її ідем вітати!
Секунда до секунди, Хвилина до хвилини. І поспішають люди У вир життя невпинний. Народження, зростання, Стрімкі дитинства роки, Юнацькі поривання, Утрат гіркі уроки… Гонитва у бажаннях Здобути насолоду І марні сподівання Знайти п’янку свободу… Ілюзії та мрії, Як кораблі розбиті. В життя нема надії, Бо всі шляхи розмиті. Секунда до […]
Байдуже, як на годиннику розташовані стрілки, ти завжди знаходишся у певній точці часу, який нікуди не йде і ти нерухомо лишаєшся на місці, лиш ноги злегка пританцьовують, ніби відчуваючи, що створені для чогось більшого. Усе буття приходить до тебе саме собою, приносячи скромні дари, не тільки золото, смирну і ладан, […]
Ледь вловиме весняне збудження витає в повітрі, лоскоче ніздрі, незграбно заграє із розумом. Ти без сигналу будильника прокидаєшся лиш опівдні, чухаєш потилицю, згадуючи як її звати і що було вчора. Органайзер підказує, що перший день весни, хоч, виглянувши у вікно, одразу так не скажеш. Але тебе ж цікавить не календарна […]
Коли на черговому творчому івенті зустрічаються поет та поетка, що досі тільки лайкали пости один одного у соцмережі, і між ними відбувається щось більше, ніж близькість, те, що сколихує їхні вірші, змушує пришвидчено битися букви і ставити три крапки у кінці речення, які переростають у три дні параноїдального вивчення чужого […]
Я не хочу заводити нових знайомств, справляти приємне враження на незнайомців, сміятися із не дотепних, а то й не доречних жартів та підтримувати розмову про нестерпну погоду, що давно втратила будь-який сенс. Хтось прочитає і поспішить із висновками: О, Боже, бідненька, змушена прикривати власним “не хочу” те, що без друзів, […]
У день, коли лавандовий лимонад не виправдає твоїх найскромніших очікувань, спекотне літо прийде у травні і ви у ванній аж ніяк не митимете руки, хоч ця відмазка першою спаде на думку, так легко і плавно, як щойно спідниця з розтягнутою гумкою. У день, коли від останньої відмітки народження сплине півроку […]
Ш у м и т ь . За вікном. В голові. В кімнаті. Сипле “ГРАД”-ом посеред січня і б’є шибки. А я, маленький, у вікно виглядаю тата. Хтось, мабуть, дзвонить Богу, – чую глухі гудки. І знову – ш у м и т ь . Піді мною двигтить підлога. Дивний […]
Вірші, мов трави, мають запах, Свій неповторний аромат, В одних спочинеш, наче в маках, Немов забрів у райський сад. А інші – мають гострий трунок, Наче полин чи сон-трава, І в тих знайдеш собі притулок, Коли гнітить тебе журба. Є, вкриті ранньою росою, Мов ті волошки польові, А є вірші, […]