..лето листает дни – время вперед.. ..хочется отдыха телу..душе – лето зовет.. ..кто лезет в гору..кто уже в море..кто то в пути.. ..мы на Черкащину..нас уже ждут..время, лети.. ..снова в походы..по новым и старым местам.. ..воздух..природа..компания – просто мечта.. ..снова в историю и в глубину веков.. ..память хранит в себе время..кровь праотцов.. […]
про життя
4692 posts
..Україна..рідна ненька..всіх нас об’єднала.. ..звідусіль..з усіх куточків..тут нас позбирала.. ..нас Черкащина до себе прийняла в обійми.. ..Думанці з’єднали нас..стали мовби рідні.. ..Всіх любов єднає нас..до волі..до миру.. ..рідні землі надихають славить Україну.. ..нам чужого не потрібно..нам своє б уберегти.. ..те що пращури здобувши в землю полягли.. ..Всі ми сестри й браття тут..на Вкраїні милій.. ..в нас козацький дух до волі..всі ми серцем […]
В стихах я напишу рассказ Он о любви, и он о нас И свет твоих прекрасных глаз Меня согреет в этот час. Так вот: с чего начать историю свою Да просто я тебя… люблю… Души моей тревожный тон Поет с твоею в унисон. А что слова? Они немы, […]
Бывает странно когда грусть Внезапно так коснется струн души Ты молча скажешь, ну и пусть Один, среди ночной тиши И непонятно где и как Приятной будет эта грусть. Воспоминания вот так Всплывут сами собой и пусть. Ты улыбнешься не спеша Задумаешься на мгновенье И лишь одним добром дыша […]
Мне, кажется, я оглянулась, и , воткнулась лицом в свою тень. Я не увидела там ничего, только: пустота, тревога, мрак и одиночество. Большие мурашки побежали по телу. Я закуталась сильнее в кофту и отвернулась. Нет. Я это и так знаю. Не хочу сюда. Мне в другую сторону. Здесь все покрыто […]
Великий всесвіте, згорнися у дитинство, де все так затишно, легко, пахне чебрецем, бо ще не носять діти в серці лицемірства, бо ще ростуть під правильним дощем. А що ж стається, коли ми виростаєм? Метушнею й болем обростаєм, великий всесвіте, згорнися в ту хвилину, коли так солодко смакує зірвана малина…
Дерева повільно з роками всихають, нема більше сил і бажання немає триматись корінням за ґрунт. Вже гілля ослабло, знесилений стовбур схилився незграбно від втоми віків до матінки рідної, до неньки-землі. Відсутнє бажання когось зігрівати, не хочеться трави тепер захищати від сонця пекельних вогнів. І я похилився. Самотній. Один. Скінчилась від […]
Закрий вікно, мене поранив протяг, По обличчі міцним ударом кулака. Зачекай, кохана, зупинемо цей потяг, Бо ти в мені так часто бачиш дурака. Сідай, востаннє побалакаєм про наше… Щось я тобі, а ти мені – побудем тихо. А знаєш, люба, надоїла ця душа пропаща, Що поглинала вічно всі твої стихійні […]
Якщо мій світ розвалиться на труски, І шкереберть піде все за тобою – Не оглядаючись іди, мене відпустить, Коли замовкне сум в розмовах із юрбою. Якщо весь горизонт потоне у тумані, Бо сталось так, як не очікував ніхто – Ти йди, куди зібралась, без прощання, Щоб згодом я не взнав […]
ТРЕМТ Буває… так важко дібрати слова́ː Крізь душу неначе застрягли чуття І хвилі натомлені в небо звива До зорь занебесних. То – мо́є життя, Яке смутком Бога світ мрій сповива. На пензлі художника – нитка буття, А пульс лицедія – це маска […]
МІМОЗА-ЧАКЛУНКА Мімоза-чаклунка трима в таємниці Чарівнеє зілля й ворожить слова. Хова його в кроні, як голку в копиці, Творить чудасії й хімічить дива! Дзвенислава Гай-Нижник […]
МЕТАМОРФОЗА Велична нація, а люд у ній – безликий! Він щирі почуття під масками хова. Серце обтяжує віків тягар незмитий За втрачені можливості й слова… Ідилія згаса, духовний спокій – вбитий, А Істина – крихка, народ що сповива, І світ її вразливими нитками зшитий. […]
ЩО ТИ ЗНАЧИШ? Останній Дзвоник… Ідилія заповнює серця́, Ти нібито й радієш, а начебто – і плачеш І водночас благословляєш вічного Творця. Поглянеш в вічі самостійності й побачиш… Чи грає кров? Є здатність на святі чуття? Життя – є сальса? Потанцюй! А що […]
ПОКЛИК Відсторонившись від буденного й нудного, Відчувши потяг до творіння та до мрій, Я розливаю фарбу слова чарівного, На стіну сірості й змарнованих надій. І серце обпліта дух зриву непростого, А душу полонить нестримний поклик дій. […]
* * * У хаос корумпованих думок, В безодню задурманених широт, Жадаючи дістати істини ковток Й сягнути завжди бажаних висот, Ми пливемо́ у вир життя з річок Чиїхось сварок, крізь пастки́ незгод, У круговерть байдужості й пліток, Замкнувши душі […]
ТУГА В височині ширяє хмарний дим Наче порив буденних перемін. На серце тисне туга без причин, Думки розсіяні, мов тихий дзвін. Дзвенислава Гай-Нижник […]
ВІЙНА Кривавая бордова тінь, Нещадності густий туман. Задимлена небесна височінь, А плач дітей байдужий ворогам. І посеред жахливих сновидінь Розноситься страждання по світам Та постріли все линуть в далечінь, Вбиваючи душевний, мирний стан. Дзвенислава […]
ЖАДАННЯ Буває, жадаєш злетіть в далечінь, Пустити думки в дивовижний політ, Занурити ґонор й буденність у тінь, Пірнути в гармонії сповнений світ. Іноді прагнеш спалити мости, Забути страхи́, як сніги по весні, Зірвати завісу сумлінь назавжди І жити щомиті в казковому сні. […]