..лето листает дни – время вперед.. ..хочется отдыха телу..душе – лето зовет.. ..кто лезет в гору..кто уже в море..кто то в пути.. ..мы на Черкащину..нас уже ждут..время, лети.. ..снова в походы..по новым и старым местам.. ..воздух..природа..компания – просто мечта.. ..снова в историю и в глубину веков.. ..память хранит в себе время..кровь праотцов.. […]
сьогодення
2111 posts
..Україна..рідна ненька..всіх нас об’єднала.. ..звідусіль..з усіх куточків..тут нас позбирала.. ..нас Черкащина до себе прийняла в обійми.. ..Думанці з’єднали нас..стали мовби рідні.. ..Всіх любов єднає нас..до волі..до миру.. ..рідні землі надихають славить Україну.. ..нам чужого не потрібно..нам своє б уберегти.. ..те що пращури здобувши в землю полягли.. ..Всі ми сестри й браття тут..на Вкраїні милій.. ..в нас козацький дух до волі..всі ми серцем […]
..ще один Ангел полинув на небо..ще одне мінус життя.. ..Господи!!..чому у тебе потреба зупинять серцебиття??.. ..чом наші діти тобі завинили??..чом їх збираєш собі??.. ..скільки вже Ангелів ми схоронили??..скільки вже нас у журбі??.. ..чом не збираєш пихатих та гидких..злодіїв та волоцюг..??.. ..чом по землі ходять бридкі нікчеми..тягнуть по долі ланцюг??.. ..серце кривавими слізьми вмивається..очі […]
Мне, кажется, я оглянулась, и , воткнулась лицом в свою тень. Я не увидела там ничего, только: пустота, тревога, мрак и одиночество. Большие мурашки побежали по телу. Я закуталась сильнее в кофту и отвернулась. Нет. Я это и так знаю. Не хочу сюда. Мне в другую сторону. Здесь все покрыто […]
Вночі і вдень чекає... на сина свого мати. Одні думки́ тривожні й не йде до неї сон. Хто ж ці придумав війни? Хотілось їй спитати. Чому мовчить уперто мобільний телефон? Якби ж то мала крила! Якби ж могла літати! Полинула б до нього крізь пекло і вогонь! І по́при перешкоди […]
ВІЙНА Кривавая бордова тінь, Нещадності густий туман. Задимлена небесна височінь, А плач дітей байдужий ворогам. І посеред жахливих сновидінь Розноситься страждання по світам Та постріли все линуть в далечінь, Вбиваючи душевний, мирний стан. Дзвенислава […]
ЧАС І МИ Час безмежний, швидкоплинний, То – неспішний, то – невпинний. Часом можна керувати, Проте – не повелівати. Перед Часом усі рівні: Мовчазні й багатослівні, Добрі, щирі, задушевні Й злі, лукаві, черствосердні. Доля ж кожної людини Щосекунди, щохвилини Зазнає змін від учинків, […]
Добридень принцесо, дозвольте сказати, Сьогодні в палаці відбудеться бал. Ну, що ж, ви, маленька, не треба мовчати, Сам принц запросив Вас на цей карнавал. Не хочете на бал? Тоді зіграємо спектакль? Де головні актори - Ви і я. Спершу наповнимо ми келихи побляклі, Щоби не втратити прекрасний смак життя. Сценарій […]
Такий тут час - людей глибоких, Якщо не чарівник - чекай згасання. Тут кожен хвалить лиш свої заскоки, А сенс шукає у татуюваннях. Тут заки́дають промінням світла, І втоплять всіх у хвилях позитиву, Щоб квітка смерті знову не розквітла. Ось, де чорт візьми, ініціатива. Її ти не посвариш, а похвалиш, […]
ожен з нас може бути доброю феєю, Або ж наркоманом з вулиці DE GRASSI. Тобі також може бути до фені Політика, гроші і плани усіх Вищих Сил! Але, якщо коли-небудь, як-небудь і де-небудь, Ти не знайдеш в собі сил дійти один, То я протягну тобі сво́ю руку, Як гордий царевич […]
Господи, ширше відкрий вікно, Світ обеззброєний обіймами ночі. Дощ. І хтось вдома відкрив вино. Стукіт. Двері. Жалю сповнені очі. Дуже хочеться мені, щоби жила Мати, не рахуючи ті копійки убогі. Всюди містом – золоті купола, Люди, а чи там, ви шукаєте Бога? Хочеться побільше сонця над землею, Ходять нею чоботами […]
І Дитинство тікатиме трасою, здіймаючи пил на узбіччях: зі мною воно уже трапилось — тепер же відбудеться в інших. ІІ Думками, мов під трафарет, кипить знецінена щоденність. Ми із життям на тет-а-тет, на «ти», на «ми», на «нескінченність». ІІІ коли я піду, дозволь мені залишити маленький рядочок в пожовклому зошиті: […]
Яка ж ви, люба пані, незвичайна! І, бачить Бог, скажено б я хотів, зустрівши вас на станції «Почайна», чкурнути з вами до «Осокорків»! Насилу ми запхалися б в вагона, втопилися б у поті часу-пік… А стук коліс не згірш за Мендельсона щасливе майбуття би нам прорік! Вінчав би нас невтомний […]
Україна наче мати огортає все собою. Не забуде хліба дати, і умити всіх росою. Україна ніби пісня, що полине навіть в небо. Вона так чарівно грає, що чарує світ до себе. Вона лине над лісами, над лугами, над рікою. Вона грає голосами, я і ти, і ми з тобою. Вона […]
Они прошли не легкий путь войны Без них надежды нету на победу Связисты лучшие защитники страны Дадут возможность провести беседу Приказ дойдет от штаба до окопа Солдат, сержант услышит командира Боится враг теперь йти на Укропа Не подведем страну и честь мундира Под выстрелы врага идут вперед они Дать связь […]
Моє місто – то моє життя! Це дитинство та юність На повнії груди! Перші сходи в доросле життя… Перші спроби піднятись на ноги. Моє місто – фортеця моя, Це мій захист! Мій спокій! Надія….. Сподівання на краще життя Моїм дітям та нашій країні. Моє місто – скарб серця мого! Загадкова […]
Кривавими слідами на асфальті Ми повернулись в золотаво-сіру осінь. Ви схаменулись та стало пізно браття, Бо час нам вирок вже виносить. Ми схаменулись та чомусь так зимно, Душа заметена в же білими снігами. Ми в осінь повернулись, та не змінно Ми залишаємось жорстокими богами. (2012р.)
Перед світанком душа замерзає, Чого ж ти боїшся моє грішне єство? Ми інколи страхом його називаєм, А часом вважаєм його божеством. Чи спало б на думку схилити коліна? Чи спало б на думку нам бити чолом? Коли б лише знали, що наша провина, Бо ладні зректися коріння свого. А ми […]