Коли закінчиться війна, Я вийду в поле, посміхнусь дорозі. Обійме ноги ніжно ковила І я забуду смуток свій невдовзі. А, поки що, я дякую за те, Що хоч лякає це недобре небо, Все ж в ранці сходить сонце золоте. За нами перемога! А більшого й не треба. За нами правда! […]
війна
151 posts
В повітрі лиш почулася весна І все по волі прокидатись почало. І тут із неба гримнуло: «Війна!» І Харків знову снігом замело. Лягає попіл на той білий сніг, Горять будинки у морозний холод. Не вітер, а розриви все збиває з ніг І сіють орки непроглядну темінь й голод. Замерзне на […]
Якби могла тебе сердешно обійняти І заховатися в твоїх палких обіймах, Я би хотіла ні про що не знати, А тільки затишок цих рук надійних; І тільки стукіт серця біля вуха, І тільки ніжно гладиш ти мене… Війна мерзенна зла старуха Нікого участь ця не омине. Але ти поруч і […]
Якби моя любов могла тебе зігріти, Як сонечко промінням обійняти, А ворогів у полум’ї спалити, І всіх дітей собі на руки взяти. Не хватить сили, але досить духу. Своєї землі не віддамо нікому. І ворога розчавимо, як муху На спаса, що кусається. Геть з мого дому! 11.03.2022р
Кто прав, кто виноват – не разобрать.С чего всё началось, и чем закончится?А может просто – хватит воевать?Давайте жить, ведь умирать не хочется. Ракеты рвут дома, и с ними нас.Кто не погиб – жалеет о погибших.Давайте всё заканчивать сейчас,Ведь в наших странах не бывает лишних. Прошу, остановите этот фарс.Всё выглядит […]
Ми ніби попали у іншу реальність: Ще вчора сміялись зі звичних речей, Сьогодні вночі вже нова актуальність… Війна… Що принесла нам сотні смертей… Усе, що ми маєм вмістилось у сумку, Паспорт та кілька звичних речей… Війна… Чи могли припустити цю думку? Що так потривожить усіх в світі людей… Усі повідомлення […]
– Ало, слухай Путін. Я багато як ти, бачила в житті сволоти. Ти ж нашим антигероєм став. Хотів Україну розколоти? Та ти нас навпаки всіх проти себе з’єднав. Образився на нас, що тобі Україну не дали? Хотів наш народ, та рідню між собою посварити? А ми дружно горою один за одного стали, […]
Тут, на форпості Старого світу Хмари зібралися з крові та попелу, Сліз, голосіння, криків та вибухів Металу замішаного на фіолетовому Кольорі вбивць. Світ розчиняється, плавиться в домнах Війни, куди закидають будинки, Жителів міста, автомобілі І кров’ю скипає в її горнилі Заклик до помсти, До справедливості. Вистояли. Так, ми вистояли! Це […]
Ліхтарі гаснуть під звуки сирен. Зорі на небі – кому вони зверху світять?! Чи знаєш кому, як під свистом ворожих ракет Спалахує Київ, Харків, Маріуполь, Суми – Вся Україна. Кому вони світять Хто скаже, хто відповість? Ті хто ховається нижче землі в бомбосховищах? Для воїнів вірних, що б’ються в розбитих […]
обов’язкова передмова, бо це з давнього…але я так і не визначився, що воно – проза, верлібр, поезія?…не знаю… …коли відлічуєш час не миттєвостями, не секундами, а годинами у дні лежачі у простирадлах строкатих на топчані і дивися тупо крізь ґрати у вікно, в якому видніється небо… – чекаєш на появу […]
Вимушеним переселенцям присвячується… Вони тут – цілу вічність. І весь час Штовхаються безсило біля кас, І квапляться кудись напризволяще. Не знаючи наскільки і куди, Усі вони тікають від біди І щиро сподіваються на краще. […]
Сини мої, мої синочки! Як до лиця вам вишита сочка, А не плямиста камуфляжна форма, Яка сьогодні є для вас вже норма. Коли б хто років десять тому Сказав, що в Україні буде знову війна… війна з бойовиками, які ще вчора нам були братами. Ми б не повірили […]
Насушила мати зілля-полинУ, зав’язала сину в вузлик на війну. Кожного листочка серцем пригорнула, щоб її дитину лихо обминуло. Сину мій єдиний, сину мій Богдане! Як зачепить куля — приклади до рани! В нім мої молитви і свята водиця — від хвороб і болю перша помічниця. А зневіра вжалить серце, як […]
Коли ми їхали на війну, Тільки сивина скронь Нагадувала про холод зими. Колюча стерня полів Жовтіла золотом стриженої землі – Нашої землі кольорових снів І слів Музики пісні літа. Коли ми їхали на війну Життя здавалося короткою миттю, Чи то листком клена, Чи то колючою голкою ялини. Коли ми їхали […]