* * * Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. […]
Daily Archives: 17.08.2018
35 posts
Баба Штефка із Висловиць На ринку казала: – Піп Степан – то «чудотворець», Яких в світі мало! Як почали ми ся зуби по нОчах боліти, Мусіла я, добрі люди, до церкви побігти! Бачу, ходить піп по храму і болящих кадить, ПоперЕду і позаду, ще й борідку гладить. Я стою, як […]
Слова є ліками від болю, І ти словами не марнуй! Що не являється любов`ю, Любов`ю ти не іменуй! «Любов» нам Богом дане слово, Щоб возвеличувать Творця, Благоговійно, світанково, Лілейно, щиро без кінця!
Як зима настала. Скінчились роботи. Поменшало в мами різної турботи. І взяла матуся рушник вишивати, Кольорами різними його прикрашати. Одягала голку в чорне та червоне, На рушнику квітли маки та півонії. Китиці калина над ними схилила, І червона птаха в височінь злетіла. Одягала голку в жовте та блакитне Колоски з’являлись […]
Перед тим, як мені йти до школи, мама запросила до нас жити бабусю Ганну з Сумщини. Бабуся не відмовилася, і я добре пам`ятаю, як вона війшла в нашу сім`ю. сім`ї. Бабуся була ще не стара, бадьора, але за традицією мешканця села, прибула з величезною зеленою дерев`яною валізою, замкнутою залізною скобою, […]
КРИЛА А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті […]
А хочешь, я стану твоею весною? Веткой сирени… зеленой травою… А хочешь, я стану прозрачной росою, Дождем серебристым, лишь ты с тобою… А хочешь,я стану летним приветом? Бризом морским, еле заметным… А хочешь, я стану солнечным днем? Только с тобой бы… только вдвоем… А хочешь, я стану осенней […]
В полночной тиши Весеннего сада Мне шепчет стихи Ночная прохлада. Я с садом давно Беседы веду… Когда он зовет – Непременно приду… Порою бывает, Он спит и не слышит, А сердце скучает, Почти что не дышит. И ждет, что когда то Наступит апрель Проснется мой сад – Моя колыбель…
Ми всі є для когось причиною болі, Ми всі є для когось причиною щастя! Комусь ти – неначе ланцюг на зап’ястя, А хтось вже без тебе – неначе без долі! Кого ти найперше пригадуєш вранці? Кого ти востаннє вночі пригадаєш? Де той, хто вустами зігрів твої пальці, Кому ти зорею […]
Не знаю, хто ти є і звідки, З яких озер, з якого краю? Але, як лебідь до лебідки, До тебе крила простягаю! Не тішив я свою уяву, ДрімОтно плесо парувало, А серце вже твою появу На нім, як скарб, передчувало…
Без почуттів не пригортайте, Є щось у нАграності враже! Чужі серця не розбивайте, Бо розіб’ють, мов келих, ваше! Ростуть фіалки подорожні, Хтось стежкою замилувався… Не говоріть слова порожні, Бо Словом світ колись почався!
«Життя прожить – не поле перейти… Колись повчала мене мама. Зумій же щастя ти своє знайти, Бо іноді воно – суцільна драма. Зумій же, доню, все знести в житті: Високі злети і низькі падіння. удь завжди вірна ти своїй меті Йдучи до неї, обминай каміння. А як упасти все ж […]
Люблю я осінь… крики журавлині Люблю дивитись в небо голубе… Люблю узори ніжні павутини Усе це заворожує мене… Люблю я квітів пелюстки тендітні Люблю як пахнуть ранки й вечори. Люблю я сонця промені привітні, Щасливий сміх малої дітвори. Люблю пташиний щебет. спів у лісі Люблю я краплі теплі дощові. Люблю […]
Розвісити душу на горіховім гіллі, Так кепсько буває, та й годі. Тепер же не в моді обличчя зраділі, І люди щасливі не в моді. На серці – як кіт пазурами, І помисли світлі в вигнАнні, І я, як жебрак між світами, Мені так здавалось принаймні. Розвісити душу на […]
Літнє сонечко гріє безкраї поля. Теплий дощ поливає їх рясно водою. І вмивається вранці росою сонна земля. І любуюся я неповторною літа красою. А над степом медово-п’янкий аромат висить. Одинокій вербі вітерець запліта віти-коси. І земля закарбовує літа щасливую мить. І вже трави духм’яні лежать у покосах. А […]
Послухайте пшеничне поле, Його чудові голоси, Коли весь простір, все довкола В обіймах літньоі краси! Пташиний спів летить до неба, Шепочуть стиглі колоски, І тягнуть погляди до себе Волошки, маки, сокирки. Ти був у полі на світанку? Тож поспіши туди скоріш! В промінні сонячного ранку Як перед Богом ти стоіш! […]