«Волинь» Теодоровича[1] – репринт[2] у м’якій палітурці… Ми цю ніч провели з тобою під ковдрою – я завше мерзну навіть липневої спеки. Кава загусла у турці – грію на плиті, щоб обпікала долоні, повертаючи до свідомості, артеріального тиску, вищого за 80/60, залишаючи гіркий присмак на моїх спраглих устах щорання, повертаючи […]
Monthly Archives: Жовтень 2018
134 posts
*** бух, тарабах і дзень – стриба горішок в цебро. спроквола спливає день – ніби його й не було. листя багрянцем напудрене і календарне листя пролітає крізь щільники буднів, залишаючи слід барвистий. пронизливий схлип і зітхання несуть крилом журавлі. не вперше, але, як востаннє танцюють між хмар вдалині.
Мої ноги з дитинства залюблені у спориші… Тож чи думала я, що проситиму: люди села, Зупиніть бензокоси, лишіть для моєї душі Хоч би клаптик того прохолодного, але тепла. Обпікає у спеку буденністю сірий асфальт. Ніби кригою, сковує пальці холодний бетон. І сміються синоптики в вуса з екранів і шпальт, […]
*Біла вечеря – дами пригощають кавалерів. *”Гроші не пахнуть!”-одне, а коли грішми й не пахне… *Тримаю себе в руках.Але відчуваю,що втомився… *У вихідні все стане на своє місце. То навіщо прибирати? *Непогана незалежність – незалежність від грошей. *Щоб схуднути, скільки всього доводиться скуштувати1 *Ліфт -чи не найзагодковіший вид пересування : […]
Солодка вишенька моя! Вуста сполокані росою, Отак подивлюся здаля І замилуюся красою! Очей глибоких, довгих вій І рук розведених, мов крила, Я стільки трепетних надій Плекаю в серці, моя мила! Я стільки серцем відстраждав Та заясніла днина ясна, Я повний кошик назбирав Тобі зірок, моя прекрасна. Солодка вишенька моя! Вуста […]
Кава стигне в твоїх руках, Небо синіє, тріпоче птах… Погляд голубить риси твої, Він тебе любить, а ти його – ні!..
Та не свята я, і не надто грішна Усього вистачає у моїм житті Буває іноді, що усмішка розкішна А серце плаче гірко в самоті Збираю биті яблука печалі Горну до себе світлі промінці Хотіла б мати я броню зі сталі Коли кидають підло камінці Стрічали в зрадах мене часто Вбивали […]
Та не свята я, і не надто грішна Усього вистачає у моїм житті Буває іноді, що усмішка розкішна А серце плаче гірко в самоті Збираю биті яблука печалі Горну до себе світлі промінці Хотіла б мати я броню зі сталі Коли кидають підло камінці Стрічали в зрадах мене часто Вбивали […]
Одягни мене, доленько, в щастя І в усмішку мене одягни В грудях смуток зітхає так часто Серед буднів шукаю весни… Одягни мене, доленько, в віру До молитви звертаюсь щодня Розтопи в мені холоду кригу Натомили зухвалість й брехня… Одягни мене, доленько, тепло Промерзаю в годинах без сну Так буває шалено […]
Я впізнаю твій аромат, Шалений бренд твій впізнаю, Твій бутік, мов чарівний сад, Що ніжно квітне у маю… І свіжість виноградних грон, І неймовірні почуття Стискають серце, мов флакон, І поринаєш в небуття!
Я знову цілую ці губи І торкаюся твого чола. Я знаю…давно вже не юна І минула моя вже пора. Хай буде! Весна за горами І літо десь пада в жнива, А я все кохаю без пам’яті Й радію, що ще не зима…
Кохання в юності – то білий цвіт пелюстка, Розносить вітер ніжний аромат. А спогад в пам’яті , немов безмежна пустка, В ній день завмер у присмерку лампад. Лежить в шухлядці пристрастей послання, Магічно час тримаючи в руці. В картинах вічності сакрального зізнання Слова між хмар злетіли в мінівці. Пожовклий лист, […]
Шумлять вітри і хмари розганяють, Дощу благає спрагла вже земля, Лиш згірклі роси трави напувають, Та сонце їх безжально спопеля. Кують зозулі десь за видноколом, Покликання їх – весни рахувать, Вітри снують лісами й суходолом , Бо не стомились світом мандрувать. А ластівки шугають у простори, Вже хочуть спротив вітру […]
У лісі загубилось ведмежа, Дивилось сонце сумно у калюжу… Щоб зрозуміть, чи є в тварин душа, Самому сперше треба мати душу!
Плинуть в небі хмаринки кудлаті, Ранок плаття вдягнув голубе… Хтось під домом твоїм на асфальті Написав, що кохає тебе! Над садочком, що квітами дише, Галасує пташина сім`я… Неможливо любити палкіше, Як люблю тебе, милая, я!..
Любов – це не в гаю ставок дзеркальний, В який дівчина може милуватись! Вона пронизлива, наче гудок вокзальний, І кличе з самолюбством розпрощатись. І в неї є приливи і відливи, Уламки кораблів, свинцеві кулі, Відомі їй шторми, раптові зриви, Міста у океанах затонулі… І золоті скарби в залізних скринях Пильнує […]
Сонце скотилось сльозою по небосхилі… Видих— на повні груди. На очі—ніч… …Сині вогники на моїй стелі; В куточку спить і посопує піч. На ній— сірий котик, згорнувсь в клубочок; Он молоко із чашки п’є домовий. А я— маленька—з чотири рочки— Ловлю їх поглядом із-під чорних вій. Мені не спиться, чи, […]
Мало сонця для процесу самозбереження. Найболючіші рани промиваються розчином часу. Найвище мистецтво на самому кінчику стержня Описує маловідомі куточки Всесвіту. Скупчення газу Гелію – під ефемерним поняттям “зірка”. Як торкнутись до неї, тим паче, дістати з неба? Куди молитись тепер, вночі, крізь відкриті вікна?! Схема сузір’їв. Галактики нашої схема… Ні […]