Не зупинивсь більше час ні на мить. Серце спогадів повне до краю. І емоцій… Який від них щит?! Ти кохаєш його ще? – Кожен ранок і кожного вечора В літню спеку, зимову завію… В тебе доля своя – непозичена. Ти сумуєш за ним ще? – […]
Monthly Archives: Жовтень 2018
134 posts
Ниє серце – немає сили!.. Молю неба, щоб хтось молився. А. ШЕВЧУК Паморочиться голова від низького тиску. Разом зі спокоєм випарувалися всі сили. А за новими у Бога, на жаль, я не перша в списку. В свіжозаварену каву додаю не цукру, а солі, Аби якось прийти до пам’яті. […]
«Художникам присвячується» Малюй твори, в малюнку дар твій Божий У тисячі відтінків розмішавши кольори Той образ в голові на когось схожий Його ти на папері відтвори Малюй твори, етюди пензлем диким На радість світу, сотень глядачів Цей світ і так чомусь такий безликий Щораз для себе знайде нових […]
«Вирій» Зажурене небо, покрилось туманом І проблиски сонця останнім обманом Пожовклі листочки, упадуть додолу Школярики з сумом пошвендяють в школу Дрібнесенький дощик, то осені смуток І люди спішать заховавшись до курток І чай лише теплий, зігріє долоні Ми всі потонули, в холоднім полоні Закутавшись пледом, читаємо книжку Сховавшись […]
“Чай” Я тебе обійму ще не раз Не закіньчилось для нас літо Якщо хочеш повернемо час Моє серце без тебе роздіто Я тебе обійму ще не раз І начхати, що за вікном осінь Було спрявжнім усе поміж нас І без тебе мені не жилося Якщо хочеш повернемо час Лише просто […]
«Золотисті шати» Вбирає осінь в золотисті шати Й в багряне, наче кров листву Ну що тобі я хтів іще сказати… Чи пам’ятаєш нашу ти весну? Коли навколо рясно зеленіло І запах квітів ллявся через край У грудях мене жарко щось боліло І я молив, лиш тільки не зникай Тоді ж я […]
Гарячим чолом до холодного скла у вітальні Притулюсь на хвилину і гляну в туманову даль: Стежка палає; береза горить востаннє… На жаль, холоди вже… Уже холоди – на жаль. А десь, ти ідеш, обпікаєш вогнем підошви; Полум’я гарт приймаєш, як вищої проби сталь. А я вечорами ось списую надцятий зошит… […]
Засміється моя Україна, Лунким сміхом затопить сади – Після довгих ночей на колінах Бог розвіє їй біди, мов дим; Сльози втре їй гарячі, калиновій, І по стежці у сад проведе; Вона яблук збере там синові, Бо упевнена, що прийде, Що розсіє тумани суму Й своїм сміхом їй […]
Жовтіє знову яблуневий лист, Невгаслих вогнищ стелеться туман, До спогадів вигадуючи хист, Живемо в них чомусь чужим ім’ям. І з нами осінь бавиться дарма, Підказками дощів про сенс життя, Бо він то є, а то його нема, Бо в звинуваченнях згубили каяття, Бо нам здається, осінь, то про нас, – […]
Я заховаюся, кохана, від людей В твоїх очах, немов дитя у квітах… Я зацвірінькаю, неначе соловей, Я загойдаюся на віях, як на вітах!.. Озерами твоїми попливу, Як красень-легінь в старовинній казці, І ляжу у пахучую траву Твого волосся пасма розпрекрасні!.. Про це не знатиме ніхто,.. впадуть сніги, Зима пухнасті віти […]
День весь божий дід Степен Старанно трудився, Що під вечір бідолашний Гарненько втомився. Покупався,повечеряв, Та й ліг спочивати, Вранці ж їхати у місто Харчі купувати. Тільки очі він зімкнув, Сон йому наснився, Наче пішки з міста йде, Бо десь забарився. Ще привиділось йому, Наче він скупляється, Півдня ходить по крамниці- […]
А ми з тобою перелетимо туди, Де біля моря квітів колорит, І ковдру постелятимуть сади, Нас надихатиме чарівний краєвид… А ми з тобою – райськії птахи, Неначе Алконост і Гамаюн! Нам блимають далекії зірки, Ми доторкаємось до найніжніших струн!.. І обертається довколо нас земля, Комет цнотливих зібраний хорал, І хтось […]
Загорне в темноту пройдешній день Вечірній час з прозорим силуетом, Й таємні звуки приспаних пісень Дощ поєдна з майстерним піруетом. Фантомна ніч. Мов злякані двори. В калюжах сон безжально розчинився. Завмерли в парку мокрі явори, А вітер тихо в гіллі зачаївся. У таїні й мовчазності ночей Сльота пливе штрихами на […]
Десь за обрієм в полі Вже сідає туман, Огорта сизим димом Степовий океан. Чутно звук перепілки У зелених житах, Й цвіркуна сольні співи На пшеничних ланах. Вже за обріє в полі Сонце піде за край, Тиша землю обійме Й розцвіте іван – чай.
“Осіній лист” Осінній лист упав на землю і заснув Він був, він жив, і в одну мить забув Забув як мріяв і любив, забув навіщо жив Лишень тихенько покружляв й додолу мертвий впав В калюжі в бруді під дощем Ніхто його не вкрив плащем Він бачив весну, пив росу Небес і світу всю красу І дихав […]
«Тиша» На пасіці панує тиша Нечутний бджілок дружній гул Лиш в листі десь шурхоче миша Яку ще кіт не проковтнув Напрацювавшись усе літо Бджоли сховалися до клубу Коли у осінь все оділо Свою пожовклу, мерзлу шубу Їм сняться сни, про цвіт і квіти Коли акація цвіте Їм треба довго ще терпіти […]
“Небокрай” Вже брат на брата йде діставши зброю Не знаю я куди впаде цей світ Людей серця наповнені журбою Немилий буде їм й калини цвіт Коли поринуть люті ріки крові І трупами покриється земля То буде вже тобі не до любові Й не сіятимеш в землю ти зерня Так […]
Вечер, как стеклянная картинка Из мозаики замысловатой. Горизонт покрылся желтой дымкой, Растворилось лето сладкой ватой. В чаше слезы осени-царицы. Ветерком прохладным дышит вечер. Парусом плывут по небу птицы В южный край, где правит лето вечно. Плачет колокол церквушки дальней, Возвещает он о дне Покрова. И от этого еще печальней… Но […]