На наших лодонях, написана карта. Землі Української, там бериги. Вони не виходять, за ворога грати. Розтоптані криком людської мети. Ми волею пишем, історію серця. Ми зламуєм розумом, світу кордон. Душа Українська, настільки відверта. Що в ній ніби полум’я синій вогонь! Ми пишемо кров’ю, літописи духу. Ми пишем любов’ю, куточки душі. […]
Monthly Archives: Листопад 2018
129 posts
Стоїть береза під вікном І тихо з вітром розмовляє, А він, гойдаючи її, Так ніжно віти заплітає. А десь далеко, край землі, Весна природу пробуджає, І все довкола від зими З промінням сонця розквітає. 08.04.2010, © Анна Силка
Не обіцяйте! Ніколи не обіцяйте! І не кляніться! Ці клятви – нічого не варті. Кохайте, цілуйте, прощайте, І грайте в «Життя» допоки в азарті. Не шкодуйте! Усе, що було – вже позаду, Не картайте себе, ви по суті ні в чому не винні. Слухай серце, а не соту людську пораду. […]
А за вікном у котре гудів вітер, І падав дощ , і була громовиця. І хтось читав рядки з маленьких літер, Коли вогнем горіла блискавиця. І пив хтось чай, горнувшись в покривало, Читав літературу навмання. І десь вовча на місяць завивало, І зиркало маленьке совеня. Десь листя опадало на асфальт, […]
до себе мовила тихо, сумно, як подихом моря в штиль, що покохала з лиха дурня напевно ти… – …а він не звернув уваги – мабуть , моя вина. була йому як забава, в осені як весна. тепер він поїде завтра… завтра…це точно вже. в душі моїй гасне ватра… хай його […]
в кав”ярні загублений містом в самотності я і осінь… спливає захмарена днина у сутінках мжею у млості. і пісня бурхливого вітру вплітається в віти клена як сповідь безмежна в зажурі відлуннями сьогодення. в якому мелодія тиха вплітається в віти крони задумливим сумом наче хтось грає на саксофоні. і зустрічі тут […]
як залишають музи нас вогонь натхнення швидко гасне, зникає мріяний Парнас, стрімкий політ в зірках Пегаса. кохання слово мов вінок зроню я в цю пустельну тишу й зроблю у омрак напівкрок. печальний, ліру там залишу. і у задумі увійду до себе в дім спізнілим гостем. в каміні ватру розведу… – […]
Неначе хмари впали враз додолу, Неначе вже омани час, Та ні… дорогою це стелиться німою Із поля тихо білий весняний туман. 16.02.2016, © Анна Силка
Лежиш на шосейнім узбіччі, Барвиста покинута лялька, Тріпоче тобі у повітрі Чутливо пташина зграйка. Та чи подорожній впізнає, Що це є знаменна картина, Що лялька ця серце має, І звуть її Україна? Глумливо всміхається доля, Обпалює сонце пластмасу. Погрались пани із-за моря І викинули на трасу! Лежиш, як майданна шльондра, […]
Вечірні вогні вмикає спляче місто, І ледве чутно шум забутих слів. Ніч одягає маску, як намисто, З блакитно-чорних ніжних кольорів. 19.05.2018, © Анна Силка
А вдома достигла червона суниця, Ховає під листям плоди ті малі. Мені хоч на хвильку б туди віднестися І спробувать знову дитинства смаки. 23.05.2018, © Анна Силка
Раскрась мое небо красками, Хочешь синими, а хочешь – красными, Можешь даже украсить вись тучами: Большими и злыми, гремучими. Раскрась мое небо красками – Покажи мне луч солнца во тьме. Делай всё, что считаешь ты правильным, И никогда не сомневайся во мне. 15.04.2018, © Анна Сылка
Не забувай своє ім’я, Не дай йому в пітьмі згоріти, Неси його через життя, Дозволь комусь над ним тремтіти. Не забувай своє ім’я – У ньому все твоє коріння, У ньому твоє справжнє «Я»: Без фальші, зрад і без презріння. 06.02.2017, © Анна Силка
Привіт, осінь, заходь в гості І щастя миті прикрашай. Та в душах щирих мирний спокій Зимі без бою не здавай. 10.09.2015, © Анна Силка
Ти бачиш там, у далині, Яскраво зірка запалала – Прийшла весна – кохання мить, І серце музикою стало. 18.01.2016, © Анна Силка
Посадила мати вчора біля хати квіти: Білосніжнії троянди, що любили діти. Посадила й поливала тії ніжні цвіти,- Щоб в великій сій родині всі були щасливі. Поливала, примовляла – талан закликала, Щоби доленька безжурне життя дарувала. Доглядала ненька діток, снів не добачала, Та не встигла й оглянутись, як душа зів’яла. Розлетілись […]
У душах щирих вільний дух Крізь небо дзвоном розіллється. Не забувай шляхи, мій друг, Де спокій знайде твоє серце. 08.11.2016, ©Анна Силка
Люблю гуляти містом у обідню пору, Коли немає ні автівок, ні людей. Лише одне весняне сонце над тобою, Легенький вітер та щебет пісень. 23.05.2017, ©Анна Силка