Впали айстрами зорі із неба, Загорілись в зелених садах. Осінь тихо блукає у травах, По алеях, стежках і полях. Відлунала симфонія літа, Прозвучав вже останній акорд І понесли на крилах лелеки Десь у вирій серпневе тепло. Вересень стоїть на роздоріжжі Літа й осені, тепла і холодів… Падають каштани на бруківку, […]
Monthly Archives: Вересень 2019
67 posts
Взяла палітру в руки осінь Фарбує тихо навкруги, Відтінить неба темну просинь Й багрянцем вкриє береги. Розчеше липам коси – віти, Вплете стрічки з яскравих барв, І жовтень зможе порадіти Під звуки сонячних октав. Вона окликне гордовито Яскраві парки і сади, Й погляне в сутінки розмито, Щоб стерти вересня сліди. […]
Листочки, як сльози, Спадають додолу… Прощається вишня З життям до весни, Не вміє, сердешна, Жалітись на долю, Порине самотньо У райдужні сни. Ох, як же далеко Той подих весняний, Той промінь світанку І місячний щем… Спадають тихенько Листочки додолу – Заплакала вишня Осіннім дощем. 11.09.2019
Ти знаєш моє місто,так багато хочеться сказати, Про те,як сильно я тебе люблю, Ти тільки не дозволь нам сумувати, Ти квітни,бо твоїми барвами живу , В воді твоїй я сили набираюсь, У квітах набираюся краси, А краєвидами твоїми я пишаюсь, А мріями твоїми я живу. Тобою можна вічно любуватись, І […]
В моєму серці знову чую –мій Нетішин, Та серденько на мить вже завмира, Воно талантами своїми завжди тішить. Та разом з містом і душа моя співа. У нас проходять різні квести,ігри Так весело у нас кожного дня. Концерти,феєрверки та кіно, Піснями Зорепад завжди нас тішить. А шарм любові додає в […]
І я був юним і вродливим, Й мені всміхалась зірка рання!.. Та лиш відтоді став щасливим, Як полюбив свої страждання!
Осикам вітер кучері розчеше, Підніме на алеях айстри пізні… Великим грішником себе вважати легше, Аніж зізнатися в мілкому егоїзмі!
Не обертайтеся, якщо вас хтось кляне, Прокльони власникам, мов кулі, повертаються, Якщо ви праведні, вас лихо обмине, Є лиш один прокльон, який збувається!.. Прокльон неправедно осуджених людей, Безсуперечно, суддям не минеться!.. Прокляття матері в розпуці на дітей, Що вирвалось з пораненого серця!
Замружив вечір очі голубі, Кривавий місяць вирина за гаєм… Ми часто рідних розумієм лиш тоді, Коли, на жаль, вже тільки поминаєм!
Чому в Європі бути геєм — Це прояв вищої свободи? Чому і ми, як вівці, блеєм Під флейту бісової моди? Горять узлісся горицвітом… Тому що, друзі, дуже схоже — Антихрист буде содомітом, І світ йому готує ложе!
Авторська пісня Місяць сховався в колоссях пшениці, В храмі хвилюється вогник свічі, В небі схрестилися дві блискавиці, Наче в смертельнім бою два мечі!.. – Як нам спастися, що ж воно буде? – Мліє в послушниці личко бліде, – Ой, не питай мене, дитятко любе, – Це за Кипляче битва іде! […]
Вели коня старого на забій крізь ранній сон байдужого села. Цвіла ще памороззю ковила над путівцем, що вів на водопій. Не порошив іще замерзлий шлях, ще промінь пробивався крізь туман. День у село заходив крадькома, ступаючи нечутно по полях. Хвилини-кроки кованих копит стискали тишу обручем тривог. Буденно починався епілог по-зимньому […]
Коли стискає серце від журби, І втрата ки́дає на все сумний відтінок, Несіть у храми білії хліби, Оливне масло – рідним за спочинок. Стікає віск на «золоті» столи, І кожна свічка до небес голосить… Якби ми тільки зрозуміть могли, Яку це благодать душі приносить!
Авторська пісня Згоріли листом всі мої поеми, Зірками в темряву попадали пісні, І привид голубої хризантеми Тобі являється в вечірньому вікні… Тієї квітки, що, мов діадему, Я у твоє волосся заплітав, — Кохання першого тріпочучу емблему, Тепер це таємничий привид став! Тепер — це мій фантом, це серед ночі Далеке […]
Ще тліє день на попелищі неба, На друзки б’ється сонячна таріль. Висвічують дерев похилі ребра, І огортає тиша звідусіль. Цвіркун зміняв свою бентежну скрипку На довгий шалик, Вкутався, Мовчить… І довгі тіні зазирнули в шибку Лише на мить, Таку тривожну мить – На сповідь ночі у густій сутАні… А ранок […]
Прийшла Осінь – Проста і незвична… Прийшла Осінь – Легка, поетична, Голосіївська, Болдинська осінь… Коли неба замріяна просинь Зазирає в закохані очі, Ніби щось повідомити хоче. І приємно – До болю, До щему, Що ще сонце у серці твоєму, Коли листя жовтаве кружляє, Коли бабине літо літає І непрохано пада […]
*Без тебе” Без тебе більш не можу я А ти десь там тихенько ридаєш в подушку А тут навколо лиш люта війна Зібрались хлоп’ята зіграти в війнушку Усіх вже дістала ця люта війна Умита земля не раз кров’ю Ти дома кохана сумуєш одна Та тут я живу лиш твоєю […]
Ти плачеш над тілом, людино, Яке покидає душа,.. Щебечуть гаї солов’їно, Та серце воно не втіша! Навіщо так дорого платиш, Рятуючи тлінную плоть, Чому над душею не плачеш, Яку покидає Господь?