Раз кум до”зубного” Кутній пішов видаляти (Розболівся він у нього- Не давав і спати)… Як побачив бор-машину- Нервуватися почав… Подумав лікар із хвилину, А тоді таке сказав: -Ось…спирту стакан Вам для хоробрості даю. Залпом випив кум Іван І промовив річ свою: -Оце сміливості напер “Напій”від ніг до […]
Daily Archives: 12.04.2020
50 posts
Цінуй її, поки вона твоя, Хвилюється, ревнує, метушиться. Цінуй її, поки твоє ім’я В устах її від ніжності іскриться. Цілуй її, допоки ще вона Від губ твоїх і гине, й воскресає, Запалюй поцілунками серця, Хай іскра ця між вами не згасає. Люби її і грішну, і святу, Капризну, милу, вперту […]
Намалюєш для мене весну? Таку пристрасну, ніжну, відверту, Неймовірну, п’янку, осяйну … Хай душа моя буде мольбертом. Легко пензлем торкнись полотна, Пробуди від зимової туги, Хочу сонця, любові, тепла, Стань душі моїй стомленій другом. І з-під рук твоїх все оживе, Забуяє в саду многоцвіттям. Намалюй лиш для мене … своє […]
Під керівництвом прагматичності, Яка панує в цьому світі, Залиште трішечки дотичності До того, що не пояснити, Що не дає втопитись в побуті, Переступить через паскудство, Що відрізняє нас від роботів І людство й досі робить людством.
Небо вечірнє зімкнуло вуста. Множаться тіні у світлі ліхтарнім. Перша на подіум вийшла звізда, і дефілює у платтячку хмарнім. Гаснуть хвилини. Скінчився їх час. Пустка надійно тримає за руку. Вражень мовчить словниковий запас, Навіть в думок не лишилося звуку.
У сонця добрий посміх на лиці. Дзвенить від світла небо кришталеве. Городами пробіглись зеленці, І абрикоса світиться рожевим. Під оплітком кульбабка розцвіла. Весна пташині співи щедро сіє. На призьбі сонна гріється бджола І думає про мед солодку мрію. Пливе у невість хмарна борода. Калюжа множить промені колючі. І добрий сад […]
Були в минулому Софокли, Казки буяли не в книжках, І Діогени мовчки мокли Під куцим дощиком в діжках. Мінялись у театрах лиця, Роїлись тисячі ідей, І гартувалась віком криця, Та не з металу – із людей! І не було у світу краю. І не було у мрії меж. А тебе […]
А світ неначе в плейстоцені І не зробив до світла крок, Не всі історією вчені, Не всі позлазили з гілок. Нетям й невігласів – без ліку, Достойність коштує мідяк, Епоха кам’яного віку Чомусь не скінчиться ніяк.
Таблеток сто(!)дістала (Були у куми з собою) І усі їх…поковтала, Запиваючи водою. Вголос кум подумав: -Ох,біда(!!!)яка у вас!.. Лікар порадив,кумо, Це робити повсякчас? -Ні.Стають непригодні Медикаменти тії, Бо кінчається сьогодні… Термін їх дії(!)…
А на гіллі верби старої, Немов на гойдалці-колисці Мавка, що схожа із весною, Біля води сиділа близько. А біля неї Лукаш-вітер Грав про кохання так натхненно На чарівній своїй сопілці І заворожував серденько. Вона замріяно всміхалась, Слухала музику казкову, Про все на світі забувала, Була щаслива від любові. 2019 р.
Іменини куми справляли (Кумові-тридцять було!);- На столі пляшки стояли І з транзистора ревло… Василю кум підливає (І сам дуже добре п’є), А той на куму поглядає Й питаннячко їй задає: -До таких чудес не звик (Це,мабуть,від п’янки???), Бо здається ваш язик… Чорним як у негритянки? -Та звичка […]
Частина І. Дитинство Серафима «Я люблю дивитися, як помирають діти…» (Володимир Маяковський) З деяким хвилюванням і навіть душевним трепетом візьмусь я за повість […]
Тримаю впевнено АК в руках, Неволя – це моя ціль в думках. Приклад до плеча і погляд вперед, Один до одного, все точно, я – Архімед. Суспільство – це моя ціль. Ви відчуватимете страждальний біль, Одного разу, ви хотіли мене зломить Тепер прийдеться вас усіх вбить. Не впаду, не прогнусь.. […]