Привіт, Безсоння! Ти вже тут як тут… А я тебе сьогодні не чекала… Бо, кажуть люди, продуктивний труд – Снодійне гарне. Нині я немало Здолала справ домашніх. Цілий день Робила щось, а менше не ставало. З самого ранку, лиш будильник – «дзень», Бур’ян полола, їсти готувала. Прання і прибирання, Посуд […]
Daily Archives: 27.06.2020
19 posts
А ми неначе нетутешні. Парадоксальні. Неземні. Стоять замислені черешні в нерукотворній пелені. Якусь мелодію розлито, ще не спотворену людьми, Бо їх нема й немає світу. Є тільки дотики. І ми.
Стукаю в двері. Замкнені. Скло тонке, за склом життя. Та не розбити. Так мало місця для мене у порожній кімнаті. Та не вибратися. Стіни оточують зусібіч, змикають простір, стискаються. Тільки ніяк не зійдуться. Тільки повітря все менше. Вікон немає. Не відкрити. Не вийти. Тільки двері скляні, та скло оте міцніше […]
Вона вміла літати. Їй підвладне саме небо. Крила за плечима – мрія, що стала дійсністю. Свобода. Простір. Вітер. Усе її. Щаслива? Здавалося б чого іще? Вдень людина. Вночі птах. Два світи. Правда птах виявився вороною. Але ж і ворона має всі пташині можливості. Не надто приваблива. Не надто шанована. Але […]
Пастка сталева Зімкнула зуби, Вгризлася в плоть, Не відпустить більше, Спрагу втамовує кров’ю. Скільки їх ще Порозкидано вільним лісом, Що став чужим? Хіба? Не безглуздя оце? Та міцно тримає пастка У пазурах. Звідки те лихо На вільному просторі, Де небезпеки знайомі, А стежки всі сходжені? Були. Чи не пізно? Життя […]
Тим тьмяним довгим коридором Далеко не втекти, Навколо стіни Оточення, облога. Не здолають волі Ті лінії прямі, Що тягнуться кудись вперед. Кінця не видно Та зійти не вийде Із того шляху Вузького як змія. Чи довго? Бо коридор ще виведе на волю, Хоч би вже вікно Попереду, А далі Буде.
Жовту крихту вбиваємо у бруківку Останні крихти від жовтня, Що котиться сонцем по небу До заходу. Сяйво поміж дерев Віялом райдуги Ляже на листя, Котре ще не встигло упасти під ноги Із шурхотом прощання. Жовті краплини на сірій бруківці Нам подарунок останній Барви багатство. Дні догорають яскравим спалахом Падають у […]
Завмерло серце в тихому благанні. Кого благає? Зглянеться біда? Навколо інші марення, зітхання, Коли ж одна, сльоза – лише вода. Здається скрізь одне важке чекання. Куди втікати? Понесу услід Свою тривогу, вірність у вигнанні, Тобі. Чи раптом не розтане лід? Ти не почуєш. Відстані далекі Віднесли десь за обрій голос […]
У світанку червоному, у схлипі віолончельному, що вчувається між вітрів ховається мелодія. Чарівна, тривожна, мінлива. А може вона на легких крильцях метелика, що спустився на плече літнього вечора. У пір’їні білій, що спускається з неба. Чи заплуталася між квітом весняним, що пелюстки на землю ронить піною морською. Мелодія грому гнівлива […]
Вона часто згадувала домівку в селі, де минуло дитинство. Затишний будиночок бабусі з дідусем, сад , де щоосені достигали солодкі яблука і сливи, малинові кущі. В яких тоді можна було загубитися. Родина давно переїхала в місто. Будинок продали. В село їздити причин не залишилося. В рідних колись стінах чужі люди. […]
За свободою аж до неба, А за гідністю – до межі, Холод, відчай – стояти треба, Тільки гострять уже ножі. За надією на край світу, За майбутнім – останній крок, Та палючим овіє вітром, Поруч палець зведе курок. Забагрянило овид темний Загорілася хижа ніч, Тільки око іще недремне Поміж сотень […]
Застигла ранкова кава, За вікном виглядає дощ, Не заманить під небо. Стукотить бульбашками в калюжах, Для нього забавка, Виглядає когось. Дочекається? Холодні його обійми. І кава не гріє. Згіркла. Задивилася в очі дощу, Такі темно – сталеві Із іскрою. Дощ усміхнувся заплаканий, Випив холодну каву. Піде тепер? Не сказав ані […]
Львівський дощ. Знов оплакує втрачені дні. З мокрих площ Виганяє усіх. Ми одні. Блюз дощу. Самотою співає фонтан. Плач дощу. Та мелодія вільна, проста. Львівський дощ. Омиває захмарений Львів. Скільки прощ Приховало те соло дощів. Гримне грім. По калюжах відлунює ритм. Тону в нім. У полоні покинутих рим.
. . ДОВГА ДОРОГА ДО …КВІТКОВОЇ КРАСИ . .Семеро гарненьких дівчат, святково одягнених у сині атласні плаття і білосніжні елегантні фартушки, з вишуканими оксамитовими бантами у волоссі, веселі й усміхнені, жваво розмовляли, задивляючись на КАТІН барвистий квітник. . .- Он, погляньте, дівчата, яка розкішна лілія білосніжна, […]
Чи то вже збіг обставин, Чи мало бути так, Зустрілись на галяві Дівчина та юнак. Вона тримала квіти Духмяні лісові, Не знала де й подіти Ті очі голубі. Зрум”янилась, мов рожа Поміж зелених трав. -Дівча на Мавку схоже,- Так хлопець їй сказав. -А ти, що Лукаш може, Коли мене впізнав? […]
. . ТВОЇ ЛИСТИ . .Писали ми колись свої листи, . .Зворушливі, чудові і дуже ніжні, . .Служив у лавах армії вже ти, . .Списав аркушів багато білосніжних. . .У ті юні і молоді літа . .Палке кохання обох заполонило, . .І […]
