За щедрым, уютным, как дома, столом Произнести хочу речь я о том, Что есть в свете люди, родившись от Бога, У школьного всех встречают порога. Сквозь детские годы ведут, поучают, Как мама родная оберегают. Спокойствием, счастьем всегда полны, На внимание деток обречены. Восхищалась терпению учителей! Профессии нет на свете нужней. […]
Daily Archives: 03.08.2020
49 posts
Я – девушка! Не смей повысить тон!!! Я выше неба и свободней птицы! Когда-то ты ведь был в меня влюблен, А я тебе могла лишь только сниться… Я – женщина! И руку убери! Я не боюсь ни замаха, ни силы! И не искри при мне, и не гори, Ты в […]
Благословенна ріка Мамайка. Яке співуче у неї і’мя. То на честь славного козака Мамая дали, щоб славу його несла через віки і передавала від батька до сина. Заросла річка. Вода тоненькою ниточкою сонно крадеться крізь високі зарослі очерету і густої осоки. Городи виорюють їй в самісіньке серце. Болить воно, аж […]
Стиглого сонця скибку серпень смакує спросоння і сповиває стерні свіжим солодким сном. Стелиться стежка самотньо ситцевим сивим сувоєм, Стежка собі як стежка – у споришах, за селом. Соняхи світлочубі – світлих світанків свідки – Сіють на свіжі сита спраглий сопілковий спів. Синя статечна слива – справжня самотня сусідка – Сміло […]
Жінко, знаєш, а ти як кава: Бува, що гірка, бува – солодкава. Буває, що пінишся, так, без причини, Немов щойно зварене капучино. Буває, що холод морозний несе Від тебе, ніби від кави глясе. А ближче до ночі, як тільки стемніє, По-віденськи кавою станеш і віє Від тебе корицею і шоколадом. […]
Запахом яблук стиглих, Росами зелен-отав Приходить щороку серпень І день вже коротшим став. Ілля-пророк відкриває Двері у місяць той, А далі гостей зустрічає Цілитель-Пантелеймон. Ну, а брати Маккавеї Освячують квіти й мед, Господнє Преображення Слідом за ними йде. В народі – Перша Пречиста – Свято Успіння зовуть, То ж серпень […]
-Лате, будь ласка, – підійшла я до автомобільної кав’ярні в парку, і не зводячи очей з телефону продовжувала зло бубніти. – Щоб ти здох, сволота, кіт облізлий, ненавиджу. Та я їй повискубую ту копну на голові. -Ем, пробачте, я не хотів вас образити. Та хоч скажіть, що зробив не так? […]
Мама дзвонить після кожного вірша Опублікованого у мережі І пита, як моя душа. Щораз жартую, заспокоюю її: У мене все жахливо і чудово. У мене сенс пропав. У мене гарні люди. У мене сил нема. У мене радість в грудях. У мене плач в нутрі. У мого внутрішнього демона хворіють […]
Провинциальный город В нём, облетевший клён, Усталых пассажиров Вон выбросил вагон. И каждый устремился С вокзала прочь уйти: Автобусом уехать, Умчаться на такси. Их ветер гонит в спины, Пугает темнота. О, как мне надоели Электропоезда! Из зала ожидания Я вышла на перрон. Никто не провожает, И там, не встретит он. […]
Чом приходиш в сни мої непроханим? Чом тривожиш душу навмання? Не зі мною буть тобі закоханим, Й не твоїм натхненням буду я… Чом приходиш вітром ти нестриманим? І проймаєш холодом вночі, Поцілунком сковуєш невидимим, Хоч дивлюся в очі не тобі. Залиши всі любощі для осені І світанком в серці залишись… […]
Забілили вівці надвечір’я, міст ішов купатись — та загруз, гавкає село в небес сузір’я, позіхає місяць-карапуз. Сіють у поля зернин комети орачі з північної дуги. Калатало стихло в очереті — вівці приблукали в береги. Де були кущі, вночі лиш камінь, де вода — лиш зимний оксамит. Тільки небо й роси […]
Жіноча доля, зовсім не казка, жіноча доля – це вічність, не мить. Кожна жінка будує життя на поразках, на помилках найкраще фундамент стоїть. — Бути жінкою нині, не природа, а виклик. То ж хоробро та з честю його ти приймай, не смій дати задню, відчуй в серці відгук, в душі […]
Гіркий полин зостався на вустах, бо проти долі вирішив піти, ти відлетів у небо наче птах, хоч обіцяв одного дня прийти. На серці матері панує пустота, Її нічим не допоможе світ, Вона ненавидить, коли “живе” війна, терпіння тріснуло, як під ногами лід. Його нема, і ніби й днів нема,таких […]