Нет мыслей, чистота, лишь только звук Звук тишины, все заполняющий собою Утихший свет, неровный сердца стук Глубокий вдох и резкий выдох – к бою! Я постараюсь все собрать в одно Свою любовь, тоску, желания и страсти Местами грусть, печаль и, даже, где-то зло И радость неуемную и счастье За мной […]
Daily Archives: 03.08.2020
49 posts
Цвіла весна, сурмили до походу, ранковий промінь з неба приліта, а як виходили в далекую дорогу, то заспівали і дзвенить душа. Її пісні з собою забирали, неначе голосом дзвінким співа, була у них Марусі Чураївни і України в них звучить душа. В поході полк під хоругвами: прощай, Полтаво […]
Вона дивилася на хмари. У цьому спекотному задушливому місті їй не вистачало повітря. Хотілося втекти далеко, куди-небудь подалі від людей, щоб можна було кричати, вилити ту біль, яка ось уже кілька тижнів просто розриває душу. Як це витримати? І чому це все сталося саме з нею? Настя вдихнула на повні […]
Не сорвать. Отдавать. Начинать. Не втоптать. Признавать. Обнимать. Принимать. И не мять. Красота. Непроста. Разлита Теплота. Проклята Суета Отбыта от креста. Не давить. Отменить. Подарить. Давать быть. Отпустить. Разрешить. Любить. Просто Жить.
Ти відчуєш мене, коли місяць опівдні зійде Коли краплі дощу будуть стиха в долоні лягати Коли музика вихрем підхопить тебе, поведе Коли сон-емігрант буде вперто валізи збирати Ти згадаєш мене, коли знову не схочеш піти Коли руки шукатимуть сплутаний локон волосся Коли вітер здійметься й змішає два різні світи Ти […]
Відкрити те, що всім відомо, Забути років обіцянь, Очікувань та просто втоми Тих днів із сотні, без вагань. Як мало треба нам насправді: От просто встати і піти, Відкинуть те, що на заваді, Іти вперед, тихенько йти. Хтось мріяв десь про океани – Зроби найперший дрібку-крок, Нехай те буде нова […]
Не бачить хоч зрідка “неможна”, Не чути “подумають що?!”, Босоніж – і непереможний Посеред із сотен “якщо”. До сонця посмішка палить – Для щастя нема заборон. Обставини вічно скрипалять, Незламним думкам в унісон. Допоки босоніж і можна, Незчутись в самотній юрбі. Ловити себе в миті кожній, Щоб завтра віддати тобі.
Сила народної віри Моя Україно,незламна і сильна, омита морями,степами покрита, Замріяна веснами,літом забарвлена, Зимами теплими,осінніми травами. Є сила і розум,є чесність і воля І наші прийдешні надія і доля. Розкутість і гордість,безмежність у слові, прощення і впертість,прикуті до мови. У назві величній, краса і святиня! Моя Україно,ти наша єдина, ти […]
Нема очікувань – нема розчарувань. Нема очікувань – нема розчарувань. Так просто і так складно одночасно. На все життя не вистачає знань, Щоб все зробити правильно і вчасно. Нема кохання – серце не болить. Так важко і так легко все зламати. Свою любов – таку коротку мить Ми так […]
Неспішними кроками, шаркая ніжками, Хтось дуже важливий крокує доріжкою. Тримає за пальчик – не впасти ж додолу! І голос веселий заллє все навколо. А світ величезний, прям майже безкрайній, Йому посміхається – він, незвичайний! Пройшов наче трохи, а чутно вже інше – Неспішно, проте кроки стали побільше. Портфель за плечима, […]
Закохана Хочу стати для тебе світочем І світити тобі проти ночі. Хай печалі ріка вся витече, Щоб не бачити снів дівочих. Хочу стати для тебе янголом- Захистити від бід рідну душу. Щоб нещастя усі розтанули, Відступити лихо примушу. Над тобою розправлю крила, Щоб скорбота тебе не торкалась. Буду поряд з […]
Іду вперед! Мій шлях без перешкод. Я долю свою словом підкорила! І я не знаю інших насолод, Аніж розправити свободи крила! Все відпустити і прийнять, як є! Не бути гордою, а бути лиш собою! Покинути чуже! Знайти своє! І залишатися серед живих живою!
Хочеш бути крилатим? Це значить – повітря як хліб нарізати На довгі смачні окрайці… І стати тим, хто іншим дарує — від зайця. Це значить міряти простір Своїми крильми – буденно і просто Складне осягати — щоденно осяйно І не шукати ніколи крайніх. Це значить бути завжди відкритим Семи вітрам […]
Затишна кав’ярня… Приємна музика…Столик біля вікна… Вона прийшла сюди як завжди в обідню пору. Не стільки, щоб насолодитися запашною кавою (кава в цій кав’ярні була справді чудовою), скільки з надією побачити його знову… «Та де ж він? Щось він забарився… Невже не прийде? Чого ж його немає?» Вона, трохи нервуючи, […]
Посварились не на жарти Лобода й Щириця, Хто ж то із них на городі краща молодиця. Одна одну ображають, стебла аж тріпочуть: – Та ти бур’ян! Ти нікчема! – кричать просто в очі. Щоб конфлікт ліквідувати – зібрали парламент І Осот старий поважно зачитав регламент, Та й розсудливо закликав набратись […]
Є багато алей на світі, Де ростуть екзотичні квіти, Де в природі смутку немає – Там людина спочинок шукає. Як же добре пройтись по алеї, Порадіти розквітлій лілеї, У тіні дерев відпочити, Світ навколишній полюбити. Але є і така алея, Де не квітнуть квіти-лілеї, Де ростуть із каменю плити, Імена […]
Він стояв біля під’їзду. Вона нервово перебирала волосся, яке розсипалося її тендітними плечима. «Невже це кінець?» – думав Сергій, не знаючи, що ж робити далі. «Невже він мене не зупинить?» – боялась Наталя, та все ж рішучим кроком ступила до домофону. – Мамо, відчини, я вже вдома… А він мовчав. […]
Збулося… Нарешті збулося! Ти поряд зараз стоїш. А може, мені це здалося – Думки, наче в серденько ніж… Я чую твій голос, а дотик… Від нього мурашки малі, Чому твої очі сумні? Чому ми з тобою чужі? Усе, та не більше обіймів… І серце до серця на мить… […]