Предыдущая часть: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/bayu-bayu-sny-letayut/ Красивая помада? Вот такую надо: розовую с красным и с оттенком классным. Стану губы рисовать, а пойду-ка я гулять пока бабье лето радует нас где-то. Денёк ласковым бывал, зайчик в гости к нам попал, а он солнечным бывает, в сад сопровождает. Во саду ли во […]
Daily Archives: 16.11.2020
14 posts
Він мені шепоче: “непочуті” Я іду на зов той – до них. – Скільки ще доріг пройти нам треба, Щоб зустрітись і почути їх? – Не спіши!Зроби лиш крок один. Серед гулу воєн й шуму вітру стукіт серця проривається й звучить. – Чуєш? Я іду до тебе. Я почула, Адже […]
Спасибі вечору і ранку, Отцю і Сину, і Хресту, Що ніч завершилась світанком. Що не на дні, а на мосту. Що все минуло, все забуто. Усе, що треба, ми змогли. Що всі слова, які Почуті. Допомогли.
Станеш найкращою, Вільною пташкою. Ще здоровішою, Ще щасливішою. Так вже судилося, Так вже судилося. Ти недаремно на світ народилася!
Я пошепки з майбутнім говорила. Хотіла і боялася спитати: Чи все складеться так, як я просила, Про що Отця наважилась благати… Мені відповіла ранкова тиша, Мені відповіло безхмарне небо: Все буде добре. Краще, ніж раніше. Все буде добре. Саме так, як треба. Але ніхто, ніхто на цілім світі Не може […]
Снова в порезах руки, я сегодня большая стена, хоть до крови искусаны губы Я держусь, со всем справлюсь сама. Ты звонишь, иногда со скуки “как там твои дела?” Но слова, лишь пустые звуки. Я отвечу:”сегодня не ела пока.” Снова порезаны руки, сегодня, вновь, не до меня. Сжимаю до боли губы, […]
Харон вернул ей плату за проезд, Взглянув в глаза немного удивлённо. Металла вкус под нёбом не исчез, Но на монете исчезал зелёный. Спешил вперёд нетерпеливый Стикс, И в лодке тесной жались без эмоций Фигуры бледные, поглядывая вниз, Где темнота во взгляде остается. Она стояла, озираясь на Замшелось скал и сумрачные […]
Абрикосы, вишни, помидоры И пшеницы рясный урожай. Свадьбы, посиделки, разговоры, Успевай да с солнышком вставай! Трудится село и днем, и ночью, Если душит пыльная жара. И выходят дети, чтоб помочь нам, Смехом разбавляя вечера. Старики под вечер, хитро щурясь, Байки травят, свой скурив табак. Да, сейчас такого не придумать, Малолетки […]
Я сьогодні тебе не бачила І здається, що небо розтануло. Та слова розгубили всі значення, що здавалися досі яскравими. Я сьогодні тебе не бачила І в мені щось умить обірвалося, Хоч до того у серці маячило, І таким неосяжним здавалося. Я сьогодні тебе побачила. Розумію – була я самотньою, Доки […]
Стара хатина край села, Спустився вечір тихо-тихо, Сріблястий місяць вигляда, Крізь шибку сіє ніжне світло. Вечеря на столі смачна, Уся зібралася родина, Щоб пом”янути брата й сина. Горить-потріскує свіча… 2017 р.
Стрічали сонце вранішнє поля; Трудилися щоденно наші люди; Щедротами родила в нас земля, Та був чомусь голодним тридцять другий… Минувсь той час, неначе плин води, Та спогад сивий досі ще не стертий. Була весна. Цвіли у нас сади, Та був чомусь голодним тридцять третій… Село… І серце з жаху гине! […]
Плакала матуся до світання… З нею зорі плакали ясні… Виглядала сина із повстання, Що додому їхав у труні. Схлипує, ридає мама, згадує, Як дитя її у світ прийшло. І віконце, що на шлях виглядує, Не дощем, а слізьми затекло. Пригадала тиху колисанку, Дні оті, що щастям відцвіли. Ніч, мов рік, […]
Плакала матуся до світання… З нею зорі плакали ясні… Виглядала сина із повстання, Що додому їхав у труні. Схлипує, ридає мама, згадує, Як дитя її у світ прийшло. І віконце, що на шлях виглядує, Не дощем, а слізьми затекло. Пригадала тиху колисанку, Дні оті, що щастям відцвіли. Ніч, мов рік, […]
НАБОЛІЛЕ… (привячено першим жертвам Майдану Гідності) Не бачити нам бажану свободу, Не бачити омріяних висот, І спокою не буде у народу, Поки в країні править ідіот! Ми будем гнити заживо в тюрмі, Ми будем гноблені проклятим супостатом, Будем мордовані на батьківській землі, Поки москаль нам буде «старшим братом». Ми будем […]