Ах, Зима… Ты влюбилась? Ты плачешь, Умывая дождями асфальт… И весенними нотами красишь Свой холодный простуженный альт… Извини, но не к месту мелодия: Ты зачем-то украла капель… Получилась смешная пародия, Ведь жених–то твой — не Апрель… Доставай кружева белоснежны! И пускай серебрится наряд! Полюби себя…северной, прежней… Остуди свой пылающий взгляд! […]
Monthly Archives: Січень 2021
323 posts
Мені здається, ми уже в тандемах. То певно час над нами познущався, Хтось про таке описує в поемах, А хтось би і подумать побоявся. А я слідкую тихо й незворушно Куди ж напише небо нам з тобою. Чи довго буде дружба простодушна Нам затуляти очі пеленою? Чи буде […]
Немає випадковостей в житті, І люди в ньому – є не випадкові, Можливо нам вони уже чужі, І навіть вигляд їх забутий… Але сидить – десь в нашій голові, І в серці нашім…у глибині душі, Той досвід, що отримали від них, Він з нами завжди, він – не зник. Хтось […]
Киценька подарункова, яка ж вона чудова, щось добре з’їсти зранку, побігавши за ганком, то можна посидіти, на клаву поглядіти: чи щось тут набирають і в екрані мелькають? Поснідавши щоранку і погулявши зранку, у світлі лампи грітись і у екран глядітись: чарівне дзеркало, сім-сім, покаже чарівне із цим, іноді кішок, […]
Всё прошло, как с белых яблонь дым(с) И у меня нет времени на тех, кто был… И нету времени о чём-то сожалеть… О ком-то параноить и болеть. И помудрев, и остудивши пыл Мне, иногда, становится, вдруг, страшно… Пройдя всё то, что Бог определил Вдруг важное становится неважным… И резко сменяются […]
І Подолавши перелаз Їжачки прийшли до нас, Двері в казку відчиняли, Видри човника гойдали. Спав у човнику тім хлопчик, Щебетав над ним горобчик Цвіркі, цвіркі, цвіркі-тові Хай насняться сни чудові. ІІ Чаплі пили свіжий квас, Танцювали жабки вальс. Щуки на піску лежали, Видри човника гойдали. Спав у човнику тім […]
26.12.20(23:30) А ты сегодня видел неба краски? – Божественно раскрашенно оно! А если нет, – то день прошел напрасно.. Ты посмотри на небо всё равно.. Проснёшься завтра, -улыбнись мгновенью! И посмотри ты сквозь своё окно, Увидишь чудо сразу, непременно, – -И это небо! – Вот же, вот оно! Ну а […]
І ще один Свят вечір І ще одне Різдво Сидить на самотині Зжурив старе чоло Упав під Іловайськом І так і не знайшли Чи може круки з’їли Чи вороги згребли Ніхто і не шукає Ніхто і не згадає Лише на самотині Старече серце крає І знову Святий вечір І знов […]
Ця історія не має початку чи кінця, бо корінням своїм йде в давнину давен. Десь в неосяжній висоті, на великій пухнастій хмарині живе Мудрець. Ніхто не знає скільки йому років і скільки ще років йому відміряно. Життя його геть одноманітне. На плечі в нього величезна торбина. Для чого, здавалося б […]
В мир нежности, гармонии, чистоты однажды путешественница заглянула. То, что в мир детства она попала, догадалась сразу по музыке нежности, звучащей в пространстве и звоночкам громким смеха. Прошла вперед, увидела много играющих деток. Вдруг из толпы мальчик выбежал и к путешественнице подбежал. Серьезный мальчуган лет четырех-пяти, с темными волосиками, худенький […]
Він, напевно, мене не кохав, Розумієш, ніколи… ніколи. Мої роки найкращі забрав, Розповівши “казки” іконі. Не соромлячись, не довіряв, Підозри, чомусь, виникали. Я брехала, та він брехав, Поки діти наші страждали. Ти знаєш, ми часто сварились, Він перестав розуміти. Я все пробачала… мирились, Та я перестала радіти. З кожним новим […]
А під калиною Ми зустрічалися, З тобою, милий мій Ми покохалися. Приспів: Білий калини цвіт, Наче вогонь горить, Скільки минуло літ, А він усе горить. Щаслива я така, що не знаходжу слів, В серці любов палка До тебе, любий мій. Приспів: Життя, немов ріка Усе пливе й пливе, А ми […]
Поміж світами, зібгана в сувої, Розшукана, збагненна…та не та! Вже ,долілиць, земля тінь сонця гоїть, Вчорашня попеліє марнота… Розіпнутна, закута у кайдани, Слізливих вилиць змучене”прости”. І не прокльонів кату, ні “осани”. Mio sole…Відпускаю!…Відпусти…
Світить Місяць, сяє ясно, блищить у цю пору: “Виходи, мила дівчино, до мене до двору. Виходи, мила дівчино, у сад під комору, помилуємось як зорі світять у цю пору. Помилуємось як місяць пливе наче човен, чи ховається за хмару наче води повен. А як станеш, дівчинонько, трохи […]
Ранок розплющив очі блакитні, З сестрою-зорею вітатись хотів. Та не вдається ніяк їм зустрітись – Як він прокидається – нема її. Коли світанок тихенько крадеться, Згасає на небі ясна зоря. Бо споконвіку уже так вкдеться – Усьому в природі своя є пора. 2017 р.