Базар его приятно удивил. Тела на выбор от больной эпохи. Он качество неспешно оценил И взял все лучшее без суматохи. Купил тела дороже, посвежее, В них зиждется ещё намёк на власть Не тех, что выросли в оранжерее – А тех, что насладились страхом всласть. Свободный выпас — вот […]
Monthly Archives: Січень 2021
323 posts
Валентина Дергунова “КОГДА РАСТВОРЯЕТСЯ ВЕЧНОСТЬ” Когда растворяется вечность остаётся любовь. Последняя осеняя ночь и одна минута до декабря. Пустые рамы на голых черных стенах. Вот, что снилось ему в эту последнюю минуту до до декабря. Это был странный сон наяву, в котором не было никаких ярких красок, которыми порою бывают […]
О, Франция – мечта моя, Ты часто снишься мне ночами, О, Франция – мечта моя, Ты вся усыпана цветами. Ты для меня, как рай земной, Где солнце, радость и веселье. Ты далеко, я не с тобой, Во мне твоё лишь отраженье… Тебя другое солнце греет, И воздух над тобой другой, […]
Как разорвать тот бесконечный круг? Который дарит нам седая Вечность… Так больно делает, словно хирург, Чтобы душе, потом, вдруг, стало легче. Как нам избавиться от тяжести оков? Воспоминания, которые смогли унизить, Чтобы уметь, от чьих-то горьких слов Не плакать, не страдать и не зависеть… И никого не подпускать к душе, […]
Закрию очі я холодними руками – Так хочеться побути в темноті… Не буду розкидатися словами, А просто посиджу у тишині. Я включу музику тиху, мелодійну, Щоб відпочила стомлена душа. Навколо милозвучно і спокійно, Приносить радість вперта самота. Напевно це зима холодна – Все замела й нагнала дикий сум. Розтане сніг, […]
Приморозив щічки калині червоній Сонячний зимовий день такий чудовий. Ягідки солодкі калинові стали І птахи охоче ними смакували. Лягають сніжинки тихо на стежину, Яка веде лісом до тії калини, Вітерець легенько вітами гойдає, Калиноньці пісню про любов співає. 2021 р.
Зиме по осени грустится, рассыпая снег по полю у реки, картину нарисует мелом и угольком на серой на стене. Землистые оттенки станут светить там до утра и вдруг они белее и нарядны будут и краше всех подруг. А те и сами дружно нарядились в накидки и раскидистые кружева, […]
Справжні котики і киці стали ввечері дивитись, а кого там виглядають і за ким спостерігають? Марцінків скоро прийде, в екрані видно буде, то ж питання задавайте, відповість, то так і знайте. Розповість про справи в місті, бо печеться в тому тісті і у вечір, або днину для розмов […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/yak-chasto-zgaduyetsya-lito/ Кіото парк, а вже і грудень, застрягло листячко сухе, покручене неначе штрудель, соснина радісно прийме. Наче на ниточках намисто морквяно-жовте на гілках, їх вітерець гойдає тихо і залишає на голках. Соснину прикрасили і березу, і залишки дрібні трави, уранці памороззю укриває, фарбує у морозні кольори. […]
Прокинулась красунечка весна, Яскраво поблискує проміння, Ось ве́рбочки торкнулася стебла І зеленню вкрилося верхів’я. Казкові променисті кульбабки, Встеляють доріжки килимками, Чекають симпатичні альтанки, Душею завжди тут спочивали. Музичний спів властивий природі, Де ритми довершені та ноти, Пернаті демонструють гастролі, Життя і любові передзвони.
О солнце, свет очей моих, Мерцание звезды далекой, Молитва и души моей ты грезы, Весенний шум листвы березы Цветов сирени запах свежий, Роса травы – серебряные слезы. Мой ангел нежный, дорогой, Ты послан Богом мне в награду, Моя ты радость и отрада, Мой долгожданный счастья миг- Мой сын.
Понеси мене, вітре удачі Через ріки, долини, поля, Де співають й сміються, не плачуть, Може з щастям зустрінуся я? Ти світи мені, радості сонце Влітку та восени й навесні. А журбу та невдачу і розбрат, Наче пил змиють зливи рясні. Зимонько, біди всі снігом білим Притруси, а ще зло заморозь. […]
. . УКРАЇНСЬКОЮ ГОВОРІМО ПРАВИЛЬНО . . “МОВА НАРОДУ – КРАЩИЙ, ЩО НІКОЛИ НЕ В’ЯНЕ Й ВІЧНО РОЗПУСКАЄТЬСЯ ЦВІТ УСЬОГО ЙОГО ДУХОВНОГО . . […]
Відгриміли у полі гармати. І не чути шалених пуль. Закінчилось життя солдата, Зійшло повністю на нуль… Йому б жити ще і кохати! Та в траві високій поліг… Іще довго мати чекатиме Та вернутись до неї не зміг. І кому ця війна потрібна? Кров’ю покрилась земля… Ми звіру більше подібні, Хоч […]
А вечір був мов писаний у Книзі, В якій казалось, що усе мине, На обрії сиділи хмари сизі, Пришестя виглядаючи нічне. Зірок у небі вже було чимало, Якесь у серці тануло ім’я, Й мені минало, все мені минало: І видане, і віддане, і я.
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/dana-vodu-lyla/ Олімп – у охороні, Олімп – у обороні, але як час приходить – новий Зевес прийде, бо кращим є тут зміна, що свідчити повинна, вибори відбулися і демократія живе. Можна її лаяти, а ще критикувати, казать, що не такая, не вподобає хтось, а тільки її краще не […]