Усі шукають морду в їжака, Яка вона, яка? Себе ховає в гострі колюки, В штики усіх, в штики. Не лізь у душу, погляд не лови. Коли, слівце, коли! Не мщу нікому, Боже борони! В спині ножі, в спині. .. На стежці стріне хитрий людозвір, Не вір душа, не вір.
Iнтимна лірика
530 posts
Я ЙШЛА В НІКУДИ Посеред зрілости, посеред решти, Де пік відчáю й луною: «Де ж ти?», Де спомин-мрія остудить груди, – Тінь силуетом. Я йшла… В нікуди? Де передрання – арбітром дневі, Де невсипущий пульсує нервик, Посеред буднів й скраєчку свята – Я йшла у біль твій – й […]
Ця жінка-вересень в моїх очах Для неї світом я пишу серцям сценарій Цебровим запахом і криком у думках Примхливий має у собі розарій Ця жінка-знає де змикаються дороги В малих старівших подихом гординь Які моря, до кого б”ють в пороги По іменно скаже світу імена рабинь Ця жінка- мене здійме, […]
А ти не дражни мою душу і тіло Отруйними вадами теплих вагань Твоє тихе <я> доторкнутись посміло Подихом голосу не твоїх видань Авторами фатальних сходинок вище Я ділю твої кроки на свої сліди Розкидані слова в повітрі, скільки ще? Розподілятимуть нас не ті світи З паперу стерли нас, закреслили у […]
…Я возьму свои одежды, стану молча примерять, в них теперь мои надежды, время движущие вспять… Буду я сегодня в красном и с волнением в крови, в платье, ярком и потрясном, буду думать о любви… Ну а может, буду в белом на сегодняшнем балу, там, горя душой и телом, я собой […]
И снова нет тебя И снова дни и ночи И снова без тебя И нету больше мочи Во тьму я мчу Во тьму опять бросаюсь К тебе хочу Во тьме я растворяюсь Лишь мысленно и в дали К тебе я прикасаюсь Побыть вдвоем не дали Во тьму опять бросаюсь Дождем […]
А, ти моїх метеликів ловив Між грудями нестримними устами. Миттєвість найчуттєвіших лавин Вгамовував, руйнуючи устави. Палаючий розхристаний камін Нагрівся швидко – це не руська пічка. Медових вуст незвіданий кармін Ти цілував – я плавилась, мов свічка. Найперша ніч з тобою – дивина, Закарбувалась реверансом карми. Хмільніша від вінтажного […]
Тепер я буду вести себе як стерво Як остання жінка на цій землі Невимушено, в стані <мертво> Полишу на спомин звичні звички свої Я не любитиму тих, хто не любить Навіть тих, хто кохає, до біса зішлю Мені набридло писати про губи Про твої, які в кожен вірш тулю Я […]
Вона не вивчала акценти на вина Перед іконою не била поклін Стаючи кожного дня на коліна Не знала жодної із чотирьох сторін Не було тебе, як на небі покою Статево зім”ятою пристрастю рук Своїм приреченням як землею слабкою Не признавала на відстань розлук Поклонявшись богам ієрархій забутих Знімавши силами хрести […]
Не знає бо, що мені болітиме, і – слово за словом – про любов мережить. На білому молоці колін моїх – черешні. Отак-от від колін і зіп’є мене. А заки змілію – поспитаю тричі: то змій горить між кучерів Євиних, чи стрічка круг глиняного лона повилася? Наповниться, мовби темний глек, […]
Дно клепсидри, стіни – скло, як ілюзія свободи. Із миттєвостей струмком зверху вниз час нелічено повис, нам від нього нагорода – лиш година під смерком – парадиз! Смілість рук, незграбність слів – як ілюзія кохання. А від штори пів на пів – світлотінь. І, напевне, річ не втім – перша […]
Візьму таксі і зникну в нікуди. Не йди за мною, я проха, не йди! Де я, там щастя просто не знайти. Не треба просто вже за мною йти. Я серце вирвав і віддав його. Тепер у грудях порожньо давно. Не можу я любити. Ти прости! Палю між нас, палю оті […]
У очницю ріки западає колиска місяця. Він іде по воді – і від того вода тривожиться. Я легка і м’яка, що аж тісто із мене міситься. Затискаються в плоть дикі рожі, бинти і ножиці. І кажу йому так: «Хоч ламай мене, хоч печи мене». Розпиває мене він очима своїми темними. […]
Вибирати для нього квіти. Неодмінно троянди чорні, бо він глибокий і темний – не випливеш, не зурочиш. Зі стрічками атласних пальців заплітати троянди в бороду, загортати у білість розірваної сорочки. А у серці мілкому, наче у посудині позолоченій, принести йому лезо чи згіркле вино торішнє. Цілувати живіт і руки ( […]
Такі кохані щирі очі Постійно в пам’яті пливуть… Пусті, сумні й холодні ночі, Коли вони без тебе йдуть… Коли самотня – в серці б’є негода! Вирують кляті грозі і дощі! І байдуже, що за вікном – сприятлива погода, Адже вона не перекриє сліз душі…
Я так хочу до тебе… Тільки раз… Назавжди… Бо інакше не житиму… Більш на цій я Землі! Щоб закрив ти плечем… Від страшної біди… У реальність щоб втілив… Усі мрії мої! Я так хочу до тебе… До болю! До крику! Подивитися в очі кохані… Розчинитися в них… Від душевних […]
Прозора ніч… Далекий місяць… Та й водночас такий близький… Малює стежку в дивну відстань, В яскраву вічність… Де є ти… Чарівний день… Летять хвилини… Сонце всміхається з небес… Раптово хмара почорніла… Єдина мить – і вже дощить… А місяць… все кудись веде… Іду собі за ним спокійно… Про тебе мріючи […]
Він прийшов серед ночі дощем, наче шепотом, легкий подих зітхання майнув попід віями. І від нього, такого незнаного й теплого, незборимим жаданням кохання повіяло. Потягнулась до нього крізь сон кожна гілочка. Юна яблунька цвіту ще зроду не відала. Звідки він - цей лякаючий шал, ці вогні в очах? Ця бентежлива […]