. . НЕПРИДУМАНЕ ЖИТТЯ . .- Я йду, мандрую, зачаровую, позолотою кришталевою посипаю і прикрашаю усю БОЖЕСТВЕННУ красу природню – пори осінньої грайливої, бо я, як справжня королева, дарую людям настрій гарний та усмішку красиву і вродливу! Радіймо, веселімося […]
Новела
202 posts
. . РОЖЕВЕ ПЛАТТЯ З БІЛИМИ ТРОЯНДАМИ . .Як тільки-но літо – літечко краснеє надходило, щедро даруючи чарівній матінці – ПРИРОДІ світлі, сонячні, теплі, погожі дні, КАТЯ починала наводити лад у своїй хаті – світлиці. Особливо метушилася у кімнатах, прибирала – “вигрібала” ретельно у шафах, виносила […]
. . ЗИМА, ЗИМА, ЗИМА… . .Чи побували ви у справжньому загадковому зимовому палаці білосніжної Зимоньки – Зими? Чи насолоджувалися дивовижними пейзажами і краєвидами багатої матінки – Природи? Чи вдихали чудодійний аромат вранішнього повітря зимової пори? Чи милувались неймовірною красою ніжних сніжинок, що […]
. . ЗАСНІЖЕНА КОВЗАНКА – “ДОЛЯ КАТЕРИНИ” . .Частина 2 (Продовження) – СПОГАДИ . .Білосніжна зимонька – зима повноправно вступила у свої чарівні володіння. Засніжені дерева, вкриті пухнастим снігом будинки, білосніжною ковдрою застелена матінка – Земля… Легко і приємно дихалося свіжим прохолодним повітрям усьому живому… Втішалася – раділа білосніжній […]
Світало… Густий туман щільним простирадлом усе більше вкривав долину, поверхню ріки. Вони сиділи на березі. Дрова в багатті вже майже перегоріли, та жару було ще достатньо, аби почуватися затишно і не відчувати ранкової прохолоди. Він ніжно тримав її тендітну, тонку руку у своїх міцних чоловічих руках. Місяць на ту пору […]
. . РІДНЕ ДИТЯТКО . .Яскраві сонячні промені ласкаво зігрівали велике мальовниче сільське подвір’я, даруючи багатій матінці – Природі усю ГОСПОДНЮ благодать. Оте гарне заквітчане подвір’я потопало у бездонній зелені пишних високих яблунь із молодим тендітним листям на міцних розгалужених гілках та густих темно-зелених кущів […]
. . НЕЗАГОЄНА РАНА – “ДОЛЯ КАТЕРИНИ” – Частина 10 . .У великому мальовничому селі із чудовими краєвидами, що на БУКОВИНІ, у молодих закоханих ІВАНА та ВІРУНЬКИ народилася мила русява дівчинка КАТРУСЯ, із голубими, як провесінь неба, дитячими оченятками, ніжним рум’янцем на білому личку, […]
. . . . . . . .КАТЕРИНА – “ДОЛЯ КАТЕРИНИ” – Частина 9. . . . . .КАТЕРИНА сіла зручно на дивані, зітхнула із полегшенням, сперлася на спинку, й усміхнено промовила до себе: “Насилу… Де ж того здоров’я взяти, коли і здоров’я оте вже й не те, і […]
Запах скошеної трави наповнював повітря п`янким ароматом, вітер розносив навколо той духмяний запах, заповнюючи простір гармонією, відчуттям безпеки, миру. Низенька, струнка, чорнява жіночка стояла поруч з чоловіком, проте дивилася не на нього, а в небо. Хоча мала б спіймати погляд його темно-синіх очей, зануритися в оту глибину синього океану душі. […]
. . РОМАН – “ДОЛЯ КАТЕРИНИ” – Частина 8 . .Якось у районному центрі КАТРУСЯ поспішала на роботу, бо автобус із села прийшов із запізненням. Нікого не бачила, нічого не чула, летіла, мов на крилах, аби не запізнитися: дуже суворо було в ті часи з дисципліною. […]
Світло прорвалося крізь пітьму. Так багато світла! Голубі, немов небо, очі маленької дівчинки, ніжні обійми, відчуття безкінечного щастя, радості та тепла… Він намагався запам’ятати відчуття від тільки-но побаченого сновидіння, пригадати усі деталі сну. Вірив, що такі глибокі, емоційно наповнені сни впливають на життя, що вони, як послання Боже, вказують на […]
Белый снег вокруг. Маленькие босые ножки оставляют на снегу следы. Четырехлетняя Галина бежит босиком, раздетая – в одном платьице. Холодно, но зато не страшно. «Оставили одну», – думает девочка, и слезы катятся из глаз. Бежать далеко, нужно спуститься с горы, и только там будет колодец, возле него должна быть старшая […]
. . ХОЛОДНА РОЗЛУКА – “ДОЛЯ КАТЕРИНИ” – Частина 7 . .У фойє сільського Будинку культури чарівні мелодії молодіжної музики, які талановито вигравали обдаровані аматори нового музично – інструментального ансамблю “ВІТЕР”, скликали всеньку молодь, молоді сім’ї, дітей, приїжджали люди із сусідніх навколишніх сіл. Надворі, здавалося, […]
Чорні балетки моєї дорослої доньки стоять у коридорі біля дверей, балетки з м`якої шкіри, модель із закругленим носком та тонкою прошивкою посередині. Такі ж були і у тебе. Я пам`ятаю. У тебе таких було декілька пар. Одні — з прошивкою посередині червоною ниткою — на кожен день, другі — з […]
Вона прокинулася від легесенького ніжного дотику. Так міг її розбудити лише Він – обранець її серця. Не відкривала очей, бо здавалося він тут поруч, у повітрі відчувала п’янкий аромат вишневого цвіту. Аж ось таки наважилася поглянути. Нема нікого. Здалося. Хоча ні, знала, що то він так привітав, адже відчула тоді […]
Душі вміють розмовляти без слів… Він жив, ловив кожну мить, радів променям сонця, усмішці дружини, листам і дзвінкам дітей, сміху онуків, смаку чорного хліба і запаху скошеної трави, берізкам. Вже знав, що у нього залишилося зовсім мало часу: незабаром він зможе являтися своїй родині лише у снах. Розуміння того, що він […]
Старий годинник на стіні вів свій відлік буття, підводив підсумок прожитого часу, своїм дзвінким звучанням зазивав людей до життєвого постору, безсоромно порушував тишу у хаті. Його маятник рухався то в сторону простору радості, то в сторону печалі, повертався до світла, а потім до тіні, до миру й до війни, до […]
Cтара, висока груша щедро посипала дорогу маленькими, соковитими, жовтими грушками, що пахли медом. Вона немов зазивала цим гостинцем подорожніх зайти у двір, в якому росла. Рідко тут люди тепер топтали зелену траву. Он і маленька хатинка під стріхою ледь тримається на землі без турботи людської. Стіни давно вже нерівні, от-от […]