О моя люба, тривожна, в самотність закохана панно, Доторкнутись до сонця не можна, надія на фортепіано; Надія на музику слова, на струни, на клавіши, повсть, і На те, що в твоїх обіймах, розпочнеться нарешті повість. Повість сонця в очах розмови, повість вашої милості панно, О тільки б в якомусь слові […]
Я бачив Вас ще в час малого Сходу, Як розводив у глеках мідну хну, Коли дививсь мов в дзеркало у воду, І бачив Вас, тоді коли без згоди, Свою любов розмарену вдихнув. Я бачив Вас, здається, поза часом, В пливких дрижаннях сонця на воді, І хвилювались образи невчасні, Коли і […]
Думати про нього не заборонено Спалахами млосними і мимоволі. Будь мені, друже, стійкою охороною. Постав на думки секретні паролі. Знати про нього не обов’язково. Але точно спитаю, ти ж – промовчи. Бо не випадково це, не випадково… Зачиняй на замки і знищуй ключі. Згадувати? Не карають законом. Хай згадка живе […]
Колись прийдеш і сядеш під вікном В кав’ярні, що до сліз тобі знайома, Замовиш, як завжди, терпке вино Відзначити повернення додому. І згадки попливуть, як кораблі, На миті перехоплюючи подих. Й нарешті ти зізнаєшся собі, Що подумки давно сюди приходив. І буде погляд між чужих очей В минуле […]
Лукрецій Тит уже не пише. Лукрецій Тит уже не тут. Його слова змінила тиша, і помінявся снів маршрут. Вже в моді інші насолоди, світліша темрява ночей, хоч не змінилася природа колись описаних речей. Так само чути голос люті, є і розумні, і дуби, і до страхів своїх прикуті, як у […]
Де й досі цінність має суще, Де не примножують турбот, Де вічність на хвилини лущить, Мов кукурудзу, Саваот, Де щира радість не зів’яла, Де дух – нескорений гігант, Не чути пафосних хоралів, Там тиша – кращий музикант.
День напився сьогодні, нарешті, вина, і лягає, вдоволено-п’яний, Ходить парком порожнім якась дивина, тягне з яру сорочку туману. Крутить темрява в затінку сонне кіно. Заклопотанність втомлена гасне. І останніх годин проростає зерно. Трохи сиро. І просто прекрасно.
Пий, друже, слів моїх вино, покинь думок марудство, хоч ми з тобою вже давно в червоній книзі людства. Не вір у всеосяжність змов. Не вір зіркам і датам. До нас ще й досі не прийшов паталогоанатом. Він іншій служить ще біді, у інші дише лиця. Ну а як прийде… що […]
У небі хмари – купою (божествене безе!) Асфальтом коник гупає, щось возиком везе. Доріжка сохне росяна. Короткий день дріма. Чи то зима, чи осені завершення нема. Нема чомусь морозика, нема весняних сліз. Є хмари й коник з возиком. Цікаво, що він віз?
Закрутилося колесо вперше, вперше жертву по стежці розтерши. Починаючи хресну колію до прогресу, покотилося колесо вперше. У зіницях відбилось багаття першоіскрою вогнепричастя. Інквізиція через нерозкаяну єресь погасила в зіницях багаття. Вже не порох китайський, а “бебі” просвистало в японському небі. Мить — і в білу хмарину розчинилась людина бід грибочком […]
. . ВЕСНА ІДЕ, КРАСУ НЕСЕ, А ТІЙ КРАСІ РАДІЄ ВСЕ… . .Глянула я на заквітчане подвір’я біля хати – світлиці […]
Я вишиваю нитками безсоння цнотливий ранок, знову наче вперше. хоч місяць небом мандри не завершив і краплі ночі ще на підвіконні. У голку засиляю перший промінь — хрупкий, сором’язливий і тендітний… В чеканні чуда у порі досвітній мовчать ліси, сумні і нерухомі. Рожеву нитку покладу на обрій, осоння […]
Короновірусна паніка має ефект «Титаніка», що в народу породжує страх і сіє в душах тривогу, руйнуючи віру у Бога, і мрії приводить у крах. Люди бояться померти, та боятись не варто смерті, бо не смерть страшніша всього, – страшніше, коли в людини поступки стають, як в тварини, для задоволення […]
Весною погода мінлива: То холод і сніг, то сонце й тепло, Але ми ідемо сміливо Надвір – хоч щоб там не було. Буває і хмура, й привітна У неба блакитна емаль, Бо дме із усіх боків квітня То «турок», то «донець», то «лях», то «москаль». Вітри нам приносять […]
Сьогодні вперше, як ніколи, не дивлячись, що вітри дмуть, на цвіт всі вилетіли бджоли й щось дружно про своє гудуть. Голодні після карантину, що влаштувала їм весна, з квітки на квітку без зупину літає братія шумна. У них в сім’ї свої закони і роль у кожного своя – спішить бджола […]
Коса любви, Срубила наповал, Замкнулся круг, Насторожился дар, Мелькают тени, Мне все не почём, Какое счастье, Быть для тебя плечом, Сверкают молнии, Как злые языки, И манят крыльями, Желаний мотыльки, Сбивает с ног, Зловещая весна, Есть только ты, И расстояние до дна, Прикосновение ветра, Моря сладкий вздох, Ты рядом где-то, […]
Велична байдужість І часу і світу Й тебе знищить друже Прийшли ми тут тліти З печаллю за руки В дитячих надіях Реальність – це мука Нічого не вдієш
Готов сменить я хаос городов. На жалкую лачугу возле моря. Чтоб слушать в ней мелодию ветров. В пьянящем, созерцании прибоя. С утра улыбкой солнце в небе встретить И раствориться в голубой воде. На все звонки, друзей вновь не ответить. И сжечь свои стихи не о тебе.