Не повні печалі вітрила твої, Не п’яні від теплого бризу, що в хвилях. Ніяк не відчалиш від тих берегів Де мила твоя залишалась. А море сліпило лускою хвилин, Годинами, днями над серцем глумилось. І він залишався один на один З безвітрям, де все зупинилось.
Я хотів доторкнутись до мармуру словом, До ніжних відтінків, півтонів, цезур, До рук, що спросоння в повітрі з’являлись, Спровадивши місяць за горизонт, Я слухав безсильно із пам’яті голос, Плавив мовчання для гіпсових форм, І бронзу надії у форми розливши, Отримував відчай, як їх розбивав. Я бюсти твої розкладав невідлиті, У […]
Так прийнято, знаю, рахуючи хвилі, тримаючи міцно штурвал, На реях вітрила зв’язавши на бурю, зустріти дев’ятий вал. Я чув та не бачив, як небо здригалось і зорі зривав Саваот, Як біля лінкору мого капітана, колоною впав кашалот. В хвості плавниками здіймаючи хвилі, ударив на вистріл гармат, І небо над нами […]
Схилившись над трупом убитої лані, Білують добичу мисливці захланні, А сонце в тумані сполоханих хмар, Серпанком встеляє кровавий пожар. Ніяк не втекти від русинської длані, Лезо у ножни ховають погани, А озеро міниться матовим блиском, Мов таця із срібла, схвильоване диском. Свічадо відкрило їх лиця понурі, Із ловів вертають накинувши […]
Я без тебе не стану кращим, І вічність з тобою безмірно в цім світі мала, Холодком по душі суне хмарами безкінечність, І сміється над часом, якого постійно нема.
Коли в мовчанні губ твоїх Підкреслене звучання тиші, Злий погляд серце застеріг, – Закреслить все, що я напишу. Закреслить біль в звучанні рим, Заплющить страх на чорну риску, І все розвіється, як дим, І пустота підступить близько З твоїх закреслених картин.
Він розділив свій випадок на ризик, І звів рівняння до нуля, Додавши всі системи метафізик, І бог, і слово, і зола, Овал планет, любов її очей, Помножив слово «ти», на крик «моя!» І знав, що погляд сонця обпече, Що погляд той була його земля.
А ти, моя матусю не журись, Не плач так гірко і не побивайся, Повір, я не загинув, я – живий. Та виглянь у вікно.Он там співає На яблуні розлогій у саду Мала пташина, крильцями тріпоче, Її, моя рідненька нагодуй, Бо в ній душа єдиного синочка. Тебе ж прошу, дружино, не […]
Бреде повз нас сумний, безкровний лицар, Об землю б’ється отупілий меч, Примарилось йому одне обличчя, Подібне до примар його предтеч. Ця Дама давня бранка менестрелів, Трувер її оспівував красу, Дарма, що більше за солодкі трелі, Спізнати не доводилось йому. Гряде в старих, розбитих обладунках, Прекрасна Дама зникла, як на зло, […]
Він безликий Тезей і сказати йому більше нічого. Рвуть з безодні голодною люттю важкої стопи, Що на грузному схилі їх черепа; бивнями й хоботом, Чорним поглядом ярості в тучах являлись слони. В дикім буйстві атраменту неба, дрижанні небесному, Одержимі безумством. Пилюкою хмарився біг, Легіон знавіснілого серця – природньо-тілесного, Був знищений […]
Мне утром позвонили и сказали – Есть шанс на время молодость вернуть, Увидеть тех, кого вы обижали, Развеяться, с друзьями и гульнуть. Ответил да, не в силах отказаться. Узнал, когда все будет- что почем, Сказал, что буду счастлив оказаться В компании где жизнь забьет ключом. В ответ услышав […]
Хто в порухах твоїх любов застане, А в погляді розвідавши жагу, Зчитає сон, що в серце проникає, І важить більше, за його вагу. Чи зважиш ти, хто з поглядом навпроти? З твоїх очей причасником зійшов, І в порухах, що снять круговороти, Засвідчить чемно віддану любов. Та хто ж вдихне його […]
Ти розпустиш своє волосся, В день, що згубить усі метафори, І настане – нічого кращого, Як розбити античні амфори. І настане – нічого більшого, І нічого за подих вічності, В безмовному стані зречення, Від духу мистецтва античності. Від слова і рими – стриманий, Твоїм розхвильований поступом, Як світлом так тінями […]
Хто вона? Звідки… Душа, що виникла, Неповторної жінки – душа. Невагома, в повітці грудної клітки, Тіло твоє знайшла. Повіки! Очі… Розвіюють вигадку, Знаками сполох б’ють, Дивляться так, наче в жодному випадку, Серце не розіб’ють. Шепотом? Христя… Розхристана іменем, Розіп’ята мовчанням із уст…т-с-с, Серце навіки тим літерам віддане, Що терпкість душі […]
Чи ревінням далеким, між хмарами повняться відзвуки, В голосінні, здається, чорнішає небо китів, І чорнилом заправлене лоно небесної музики, Порожньої ночі, важких океанських хвостів. Б’ють фонтаном зі свистом, повітрям наповнивши тушу, Вигинаючи ребра-шпангоути біблійних часів, І оббиті грозою, чорним вихором стягують душу, Звуком грому пустим від безсилих вгорі плавників.
В прозорому небі востаннє шукаю тебе, Чи віриш, що сонце засліпить, засліпить чи в попіл, І в сіро-зелених розтоках зіниць розітне, Розмарений спокій і відчаєм, віддих потопить. В прозорому небі ще стільки можливих чекань, Чи знаєш, що вічність, що захід, що тіні без сили, Що очі достатньо закрити, втекти від […]
Щоб нервовий стрес не стався, Не прийшов раптово, Мала діяти, як радив Лікар, слово в слово – Всі проблеми залишати Краще на порозі. Та здійснити це насправді, Я таки не в змозі. Чоловік не розуміє Лікаря пораду, Як його я не просила, А він лізе в хату.
Глава 1 (Коротка) “Нульовий день” Україна. Ірпінь. 2020 Звичайний зимовий день із дощем і без снігу, з температурою трохи вище нуля. Пройшовши через закритий комплекс, в котрому він жив, Максим підійшов до місцевого маленького, але із завищеними цінами магазину. На сходах під магазином сидів хлопчик, років восьми – десяти, з телефоном в руках, […]