В калейдоскопе лиц- лицо одно. В густой толпе, идущей за ответом, Немое, черно – белое кино, С героями из Ветхого завета. Поистине, Сизифов это труд, Выискивать в толпе людской пророка, И попытаться отличить его, От тысяч душ – носителей порока. Однако спрос рождает предложенья. Предложат вам и розницу, и опт. […]
А що душа? Душа не спить та серце мріями плекає. Коли відпустиш – полетить… Коли в кайданах – заридає. А що думки? Думки – ярмо! Залишать сивину на скронях… Посіяне в пітьмі зерно тримають серце у полоні. А що душевна чистота? Це щирий поцілунок долі. Коли лихих думок нема, життям […]
Он воспарил не слышно на заре И над душой лишь ангелы кружили Он видел Жизнь во всей её красе Его глаза, так искренно любили! В беде, старался поддержать! Хоть выл ночами, от обиды… Умел и с добротой, прощать! Смотрел увы ушедшим в спины Хотел обнять весь Мир, собой, Но сердцем, […]
\1/Прогулянка 1. Зимова павутина, якої не мало було бути, огортала тонкими лініями його лице.Він, незважаючи, дивився в перед – на стежину, що з обох боків була оточена лисими деревами. Дерева були частиною саду, або залишком від, колись цвітучого, нічийного, саду. Старезна маскувальна куртка, потерті джинси, дірява шапка й затаскані черевики […]
На тебя я вовсе не в обиде, Не виновата, что во льде Наши сердца и врозь, Как лепестки замёрзших роз. Нет вины твоей во взгляде, Что дрожал при снегопаде: От бездушной тишины, От безумной красоты. Не знала, что ты как та, Тёплая, на щеке снежинка. Вот-вот и растаешь, Мгновенье, вовсе […]
Мне холодно ночью, Мне холодно днём. Ты приехала ветром, Я замёрз летом с тобой, В горячем песке, Под тёплой водой, Тело пробирает дрожью, Кости и даже кожу. Сердце бьётся раз в час, Лежу с открытыми глазами Вижу, вышел весь воздух, Смотрю сквозь воду Вижу тихий ураган – С тёплого, белого […]
А ти телефонуй… Коли тобі сумно Коли ж зовсім нудно Коли журба тебе полонила Коли кохання подарувало крила Коли від болю мову відібрало Я тобі розкажу як тебе мені бракувало. А ти пиши.. Коли серце твоє ребра ламає Коли здається, що порятунку немає Коли сили покинуть Коли спогади з дитинства […]
Так, мені дуже-дуже сумно За тими днями, вечорами. І хоч в душі в мене не людно Кого впускаю, лишається віками. Ти стояла на порозі, Не молила, не благала. Губи твої були в прозі, Щось тихенько написала Скільки болі, скільки туги – Читав, чи то намагався. Забилися сердечні дуги, Заболіло, розхвилювався. […]
Ну що ти дивишся на мене своїми несправжніми очима, я бачу наскрізь всю тебе під місячним цвітінням (світінням). Ти як завжди безмовно тиха – Біжиш по темних ліхтарям, Від усіх чекаєш лиха, Все це я бачу в твоїх очах. Ну що ти дивишся на мене своїми ласкавими очима, Я бачу […]
Перша вчителько, друга матінко, Як я часто про тебе згадую, У очах твоїх - теплі іскорки, Добра, ніжна, сувора трішечки. Стільки мудрості в слові кожному, А ми слухали заворожено. Нас водила світам казковими, Щоби були ми усі добрими, А серця наші небайдужими. І любили тебе дуже-дуже ми. Світлим спомином залишилася […]
Їду зранку на роботу. Небо сонячне і спів Пташечок веселих чути. День погожий із всіх днів. Хоч сезонна алергія В мене кожної весни. Та приятелі: “Здоров будь” Реагують на “апчхи”. Я завжди кажу: “Спасибі”, А сьогодні остовпів, Бо як рявкнули гуртом всі: “Чом ти вдома не всидів?!!”
Закохався хлопець в дівку Й чесно зізнається: “Будь моєю, пташко мила, Серце палко б’ється”. А вона йому кидає: “Ой, не так то й зразу. Завоюй мене спочатку І підем до загсу” “Без війни не обійтися? Тай з ким воювати? Я затятий пацифіст – Лишусь нежонатим?”
Моё сердце дышит тобой, И пылает сильнее огня, Называешь ты это любовью, Я же жить не могу без тебя, Пусть свирепая буря разлука, Бьёт наш парусник с разных сторон, Доплывём мы до гавани счастья, И построим радости трон, Не нужны нам сокровища мира, И не надо признанья людей, Тех кто […]
Скажи-но, де тебе нема й не існувало у природі? Де сміх за пам’ять не трима, і сни блукають на свободі? Де тінь не падає твоя та у журби забрало мову? Де не цвіте твоє ім’я неповторимим тихим словом? Де на тумани схожі дні. Де всі тривоги – у колисці… Здається […]
Неба розкрита рана. Вітер пасе овець. Оком Альдебарану дивиться в ніч Тілець. Топить долину мряка. Часу тремтить хода. Стогне якась гілляка, певне про щось згада. То є не вічним? Знаю. Поки душа жива навіть краплина раю може творить дива.
Ночі звабливе тіло. Місяць вийшов по сіль. Десь душа відлетіла у зірок заметіль. За душею хтось плаче, хтось обчислює зиск. Трусять справи собачі вікон втомлених блиск. Сон чомусь не тримає (несподіваний збіг). Часу зовсім немає – за душею побіг.
Той хутір звався “Непролазний”, хоча, звичайно, не для нас, Там ліс зелені шкірив ясна і спочивав у стріхах час. Тікала стежка по-під плотом. Ніс тишу день на барані. Тягнуло сирістю з болота, яке темніло вдалині. Десь у містах цвіли печалі, учинків падали плоди, а ми, захоплені, стояли, і не хотілось […]