Йому би зайвим був оркестр, Бо не світський у нього дух! Хоч і Владика наш Сильвестр Музичний має гарний слух! Та його скромність прикрашає, Цвіте в душі його собор, І “Ісполаете” співає Йому академічний хор!
На берег тиха хвиля набігає, Чарівний спів доноситься здаля… Хто твої мрії серцем не сприймає – Людина, очевидно, – не твоя!
Керує справами Антоній, А справа Церкви – нелегка! У Предстоятеля сьогодні Антоній — правая рука. Бориспіль і тутешні села Його молитвами стоять, І з його вуст першоджерела Апологетів струменять. Що він – Митрополит від Бога — Це нині видно, мабуть, всім: Повна скорбот його дорога І хрест Спасителя на нім! […]
В гробах ридають Преподібні, І трісло небо, наче скло, Тому, що йде війна на Півдні – Добився сатана свого! Тому, що совість вже розп’ята, І спалені назад мости, Тому, що брат стріляє в брата, А на обох святі хрести! В очах здебіше чорні фарби, В верхах панує тільки зло, Та […]
Вже ходить серпень по стерні, Настоює на травах ніч. Ключем скрипковим журавлі Вже замикають брами літа… Уже палахкотять жоржини І зорі-айстри у садах… Вже загорілася калина І перший жовтий лист упав… Вже зовсім скоро залуна Мелодія осіння… І розіллється по садах Летючим павутинням… Уже невидимий арфіст Настроює всі струни, Аби […]
Послухаю мелодію дощу В серпневу ніч, настояну на травах. Цей дощ мені розкаже про любов, Про те, як я надіялась й страждала. Приспів: Серпневий дощ, серпневий дощ, Мов пісня озоветься Але чого ж, але чого ж Печаль тривожить серце?.. До ранку в шибку тихо стукав дощ І не давав мені […]
«Домівка» На обличчі кров і морок Жде солдат знов світанок новий Він зустрів вже тих весен зі сорок Та сьогодні він знову живий Дома ждуть його ті оченята Ті милесенькі донька та син Що чекають жадано так тата У обійми в раз кинуться з ним […]
«Папірці» Ти не сама, не мої твої ніжні губи Слова прощальні, сльози на щоці Кохання щезло, стисло зуби Розвіяв його вітер, наче папірці Згубила осінь, листя свіже А ми любов згубила, наче сон Слова прощальні, слух мій ріжуть І почуття стискають у полон Такі потрібні, твої руки Коли тепло відчую, […]
Вже сонце обціловує ранковий ліс, Роса з дерев у річку починає капать… Ніхто не заслуговує жіночих сліз, А ті, хто заслуговують, – Не змусять жінку плакать!
Вас двоє і ви моє життя Смішні, цікаві, різні хоч і рідні. Ви у душі, у голові, ви сенс мого буття, Ви, як повітря мені необхідні. Ви щастя, що усмішку дарує, І гріє, коли у душі мороз. Маленька принцеса красою чарує, А юний «механік» планує всерйоз. Життя пролітає,його […]
Пройтись з тобою вулицями Львова, Вдихати аромат твого парфюму. Про почуття свої нікому й слова, Давай, щоб просто – не вдягай костюму. Я мовчки вип’ю каву, потім міцно Тебе візьму за руку – не пускаю. Ми на Землі, нажаль, з тобою, ні, не вічно, Та поки живемо удвох, я […]
Якось наснилась сонячна погода, Веселка напуває небеса, А на травичці ніжно-соковитій Виспівує мелодію роса,.. В гаю журилась доля солов”їна, Зозуля плаче в батьковім саду, Стежиною в майбутнє сьогодення Я трепетно й несміливо іду, Наснилося… О, Боже, дай терпіння У мареві життя себе знайти,.. Допоможи моєму поколінню Уникнути свавілля […]
У садах сполоканих квіти посміхаються… На вустах закоханих душі зустрічаються! Незбагненна розумом таємниця діється, Оглядаюсь з подивом – аж очам не віриться! Хто вони? З яких світів? Тіні похилилися, Світ в зіницях затремтів, Постаті згубилися…
Хоч на хвилинку постати дитиною? Все, йду у куток. * * * Загинув…Ні ,не сирота – Україна йому за матір! * * * Посміхнулася Джоконда.І не на день- на вічні часи. * * * Прийшла Молодість до Старості у гості. Чекають Юність… * * * Я бачив місяць з дідової […]
Слова любові – золоті росинки, Спалахують у пам`яті з-під вій… І серце у закоханої жінки – Мов чаша, переповнена надій! Щоб зруйнувати мрій палац осяйний І погасити зорі бірюзові, Потрібен не один удар кинжальний, Бо жінка любить до останніх крапель крові!
Гарячий диск пірнув за видноколо, Земля в полоні зоряних прикрас… Чарівні, гарні очі лиш у того, Хто з ніжністю подивиться на вас! Але не сійте свою ніжність так нестримно, А накопичуйте в серцях, мов благодать, Щоб в той єдиний час, коли потрібно, Єдиній в світі всю її віддать!
Ти плачеш над тілом, людино, Яке покидає душа! Щебечуть гаї солов’їно, Та серце воно не втіша!.. Навіщо так дорого платиш, Рятуючи тлінную плоть, Чому над душею не плачеш, Яку покидає Господь?
Нагороджені владою і прокляті людьми В лампасах українські генерали! Безцінними дитячими слізьми Напоєні всі ваші капітали! Я бачив тих дітей, що втратили татів, На реабілітації в Карпатах, Я б сам, на їхнім місці, жити не хотів, Ні в Україні, ані в Штатах! Ніде на світі цім, хіба що у Раю! Подалі від […]