Плинуть в небі хмаринки кудлаті, Ранок плаття вдягнув голубе… Хтось під домом твоїм на асфальті Написав, що кохає тебе! Над садочком, що квітами дише, Галасує пташина сім`я… Неможливо любити палкіше, Як люблю тебе, милая, я!..
Любов – це не в гаю ставок дзеркальний, В який дівчина може милуватись! Вона пронизлива, наче гудок вокзальний, І кличе з самолюбством розпрощатись. І в неї є приливи і відливи, Уламки кораблів, свинцеві кулі, Відомі їй шторми, раптові зриви, Міста у океанах затонулі… І золоті скарби в залізних скринях Пильнує […]
Сонце скотилось сльозою по небосхилі… Видих— на повні груди. На очі—ніч… …Сині вогники на моїй стелі; В куточку спить і посопує піч. На ній— сірий котик, згорнувсь в клубочок; Он молоко із чашки п’є домовий. А я— маленька—з чотири рочки— Ловлю їх поглядом із-під чорних вій. Мені не спиться, чи, […]
Мало сонця для процесу самозбереження. Найболючіші рани промиваються розчином часу. Найвище мистецтво на самому кінчику стержня Описує маловідомі куточки Всесвіту. Скупчення газу Гелію – під ефемерним поняттям “зірка”. Як торкнутись до неї, тим паче, дістати з неба? Куди молитись тепер, вночі, крізь відкриті вікна?! Схема сузір’їв. Галактики нашої схема… Ні […]
Не зупинивсь більше час ні на мить. Серце спогадів повне до краю. І емоцій… Який від них щит?! Ти кохаєш його ще? – Кожен ранок і кожного вечора В літню спеку, зимову завію… В тебе доля своя – непозичена. Ти сумуєш за ним ще? – […]
Ниє серце – немає сили!.. Молю неба, щоб хтось молився. А. ШЕВЧУК Паморочиться голова від низького тиску. Разом зі спокоєм випарувалися всі сили. А за новими у Бога, на жаль, я не перша в списку. В свіжозаварену каву додаю не цукру, а солі, Аби якось прийти до пам’яті. […]
«Художникам присвячується» Малюй твори, в малюнку дар твій Божий У тисячі відтінків розмішавши кольори Той образ в голові на когось схожий Його ти на папері відтвори Малюй твори, етюди пензлем диким На радість світу, сотень глядачів Цей світ і так чомусь такий безликий Щораз для себе знайде нових […]
«Вирій» Зажурене небо, покрилось туманом І проблиски сонця останнім обманом Пожовклі листочки, упадуть додолу Школярики з сумом пошвендяють в школу Дрібнесенький дощик, то осені смуток І люди спішать заховавшись до курток І чай лише теплий, зігріє долоні Ми всі потонули, в холоднім полоні Закутавшись пледом, читаємо книжку Сховавшись […]
“Чай” Я тебе обійму ще не раз Не закіньчилось для нас літо Якщо хочеш повернемо час Моє серце без тебе роздіто Я тебе обійму ще не раз І начхати, що за вікном осінь Було спрявжнім усе поміж нас І без тебе мені не жилося Якщо хочеш повернемо час Лише просто […]
«Золотисті шати» Вбирає осінь в золотисті шати Й в багряне, наче кров листву Ну що тобі я хтів іще сказати… Чи пам’ятаєш нашу ти весну? Коли навколо рясно зеленіло І запах квітів ллявся через край У грудях мене жарко щось боліло І я молив, лиш тільки не зникай Тоді ж я […]
Гарячим чолом до холодного скла у вітальні Притулюсь на хвилину і гляну в туманову даль: Стежка палає; береза горить востаннє… На жаль, холоди вже… Уже холоди – на жаль. А десь, ти ідеш, обпікаєш вогнем підошви; Полум’я гарт приймаєш, як вищої проби сталь. А я вечорами ось списую надцятий зошит… […]
Засміється моя Україна, Лунким сміхом затопить сади – Після довгих ночей на колінах Бог розвіє їй біди, мов дим; Сльози втре їй гарячі, калиновій, І по стежці у сад проведе; Вона яблук збере там синові, Бо упевнена, що прийде, Що розсіє тумани суму Й своїм сміхом їй […]
Жовтіє знову яблуневий лист, Невгаслих вогнищ стелеться туман, До спогадів вигадуючи хист, Живемо в них чомусь чужим ім’ям. І з нами осінь бавиться дарма, Підказками дощів про сенс життя, Бо він то є, а то його нема, Бо в звинуваченнях згубили каяття, Бо нам здається, осінь, то про нас, – […]
Я заховаюся, кохана, від людей В твоїх очах, немов дитя у квітах… Я зацвірінькаю, неначе соловей, Я загойдаюся на віях, як на вітах!.. Озерами твоїми попливу, Як красень-легінь в старовинній казці, І ляжу у пахучую траву Твого волосся пасма розпрекрасні!.. Про це не знатиме ніхто,.. впадуть сніги, Зима пухнасті віти […]
День весь божий дід Степен Старанно трудився, Що під вечір бідолашний Гарненько втомився. Покупався,повечеряв, Та й ліг спочивати, Вранці ж їхати у місто Харчі купувати. Тільки очі він зімкнув, Сон йому наснився, Наче пішки з міста йде, Бо десь забарився. Ще привиділось йому, Наче він скупляється, Півдня ходить по крамниці- […]
А ми з тобою перелетимо туди, Де біля моря квітів колорит, І ковдру постелятимуть сади, Нас надихатиме чарівний краєвид… А ми з тобою – райськії птахи, Неначе Алконост і Гамаюн! Нам блимають далекії зірки, Ми доторкаємось до найніжніших струн!.. І обертається довколо нас земля, Комет цнотливих зібраний хорал, І хтось […]
Загорне в темноту пройдешній день Вечірній час з прозорим силуетом, Й таємні звуки приспаних пісень Дощ поєдна з майстерним піруетом. Фантомна ніч. Мов злякані двори. В калюжах сон безжально розчинився. Завмерли в парку мокрі явори, А вітер тихо в гіллі зачаївся. У таїні й мовчазності ночей Сльота пливе штрихами на […]
Десь за обрієм в полі Вже сідає туман, Огорта сизим димом Степовий океан. Чутно звук перепілки У зелених житах, Й цвіркуна сольні співи На пшеничних ланах. Вже за обріє в полі Сонце піде за край, Тиша землю обійме Й розцвіте іван – чай.