«Вона писала…» Вона писала повідомлення, стирала знов, Хотіла розповісти про свою любов. Стільки думок, не вистачало слів, Він не дізнається , як серце її грів. Вона не написала, не розповість, Хай із середини це її мучить. їсть. Кохає іншу дівчинку, нею живе, А вона сильна все переживе. […]
«Я Вам пишу…» Я Вам пишу, дорогі читачі, Пишу про те, що хочеться сказати. Про сонця літній промінь на плечі, Про вишні, що почали достигати. Про запах трав покошених уранці, Про свіжий смак парного молока. Про Сонечко заплутане в фіранці, Про дивну пісеньку шпака. Я Вам пишу […]
“Леді” Вона любила темні кольори Бо світлі їй разили очі Не закривала двері на замки Коли гуляти йшла посерд ночі. Мереживо та атлас, а з каміння Їй онікс був найбільше до вподоби Садила свої лілії з насіння Та їла з висівками здоби. Лиш класика їй милувала вуха Читала лиш […]
Самих себе старайтеся пізнати, На всі діла беріть благословіння, Біді лиш радість може протистати, Стражданню – лиш довготерпіння. Того розумним правильно назвати, Хто серце в чистоті своє тримає, І сильним лиш того можна вважати, Хто перш за все себе перемагає!
У вись подивіться на небо безкрає, Там в далині десь ластівка літає. Своїх пташенят вчить вона літати – Так вчить нас жити і рідна мати. Гляньте на поле, де пшениця буяє, Ще трохи і вона золотом засяє. Батько колосок буде зривати, Дітям таємницю життя – розкривати. Загляньте у хату до […]
А квіти моляться, Плекаючи садок… Не всім дано почуть Їх голоси пророчі. Ніч робить Сяючими зорі і жінок, Так важко іноді відвЕсти свої очі!
Весело сміялась дівчинка маленька Із синім бантом на платті біленькім. На гойдалці летіла, де хмаринки чисті, Милувалась промінням в зеленому листі. Сонечко раділо, лоскотало щічки, Пустотливий вітер смикав за косички. Неймовірні очі дівчинка та мала, Бірюзовим поглядом всіх вона вітала. Люди милувалися й чуду дивувались На маленьку дівчинку завжди оглядались. […]
Лишилось минуле незриме в думках, І перше юнацьке кохання. Короткі ті ночі, на ранок – лихе, Лихе і пусте те прощання. Ті чисті у грудях серця ще тоді, І тисячі мрій на майбутнє. Слова, поцілунки і хвилі прості, Сховалося в днях незабутнє. Ті зорі високі і ніжні уста, Небесний той […]
Ти любов всього мого життя, Хай тобі про це я не казала, Що так віддано, до самозабуття Я нікого в світі не кохала. Ти єдиний, хто в моій душі, Не мить тебе не забувала, І для тебе я своі вірші Не пером, а серцем написала. Тільки доля склалася у нас, […]
Такої квітки не викохував ще сад, Як ти, моя прекрасна Україно! Нема ніде таких струнких дівчат, Ніде не пахне так пахуче сіно! Ніде так затишно душа не задріма Під мантією зоряних смарагдів, Але і дурнів теж таких ніде нема, Нема таких гульвіс і казнокрадів!
Не називай свою дитину «Зайчик» – До вжитку слів підхід май обережний, Бо виросте лякливий побігайчик І все життя петлятиме сердешний!.. Сказати слово – це благословити, За кожним словом відповідний дух, І деякі слова, мов ворожбити, Хоч і пестливі начебто на слух!
Вуличний музика Вуличний музика. Серце рветься дико. Тишу розбиває пісня голосна. Наче розбудили, наче розвернули, І душа занила, капнула сльоза. Пісня про солдата ллється, наче магма. Не спиняють крики шуми від авто. Не спиняють очі, повні що сльозами, Пісня про солдата і жахи АТО. Вуличний музика – свідок всього дійства. […]
– Не рви мене! — благала Маргаритка — Бо ти мене, юначе, цим загубиш, Бо стану я звичайна мертва квітка, — І перестану бути тим, що ти так любиш! ЛюбИть — не означає володіти І не росу ранкову пить з лиця, Це Божу істину, юначе, розуміти І милуватись нею […]
У нас спокійно, мир неначе… Кружляють в небі голуби… Чому ж душа болить і плаче І рветься серце від журби? Хто розпочав ділить кордони І наші прапори зривав, Та ворога привів додому, Невже про наслідки не знав? В нас кожен день – як мінне поле, Що нас чекає через мить? […]
Візьму таксі і зникну в нікуди. Не йди за мною, я проха, не йди! Де я, там щастя просто не знайти. Не треба просто вже за мною йти. Я серце вирвав і віддав його. Тепер у грудях порожньо давно. Не можу я любити. Ти прости! Палю між нас, палю оті […]
Ще літо,.. світанки вже схожі, так схожі на осінь, Туман понад полем замріяний тихо пливе, Спориш сповиває стежки – вже ніхто їх не косить… З дороги далекої я виглядаю тебе. Поїхав коханий далеко,.. до отчого дому В Карпатах зростав, там родина-коріння його… Немає милішого місця у світі цілому, Куди спомин […]
Подощово ліс розкраплено, між дерев ярами припарки. А у клена на руках – вино, кольорові жовтня вигадки. Скрип, розмови нерозбірливо, тягарем років приглушені. В спину дивляться докірливо душі, гіллям розгалужені. Вирва раною потворною кровоточить серце осені, у шаленстві рукотворному відпалали ранки росяні. Вкрите дно іржі солоністю, час збіга рудими […]
Напиши мені в світи – чи ще росте черешнева пісня в мами на городі? Чи наспівне слово, тихе і просте, у краю моїм уже не в моді… Напиши, чи гра квітневих завірюх пелюстками б’є у вікна на світанні, чи байдужий час каштанами на брук похвилинно книгу осені читає… Не […]