Мені тоді було начхати, отак, я знала все-все з книг, – Тих книг, де Молох – не союзник, Такий наснився сон що Авраам ні з яким Богом не бував. Довкола так багато шепотіли темнозубими ротами, Все те було, про мене все, як про дещо “помилкове”, Серп впав із рук, подрав […]
гордість
417 posts
Ежедневные дела, Мучат нас все чаще. И рутина принесла, Нам тоски пропащей. Ищем, что бы просто так, Нас развеселило. Не заметили мы как… Лето наступило! Солнце светит, манит море, горы, лес – полей просторы, Снова нас они научат жить, любить и быть чуть лучше. И не злиться понапрасну, […]
Хлопчику, хлопче, несеш, мов свічу, історію. Станеш безсмертним – пізнаєш криваве таїнство, бо причастишся не тілом глевким Христовим, а сірим металом, що в горлі, неначе птах, зросте. Хлопчику, муже (торкався а чи жіночого стиглого лона?), не виполять, не зітруть тебе: доки наймення пресвітле твоє замовчують, сходиш знаменом (чи ж – […]
Хмари білі, ви мрійливі, Легкі, світлі голуби. Ну, а чорні – брудні хвилі, Знову принесли дощі. Вийди сонце, жовтим колом , Хмари темні розжени. Посміхнись нам теплим світлом, Та погрітись запроси.
Поховано дні близкості,- Я Вам не скажу :”Ти” Греміли громи-блискавки Коли палали мости! В коханні нема вічності! Нас хвилями крив гнів! Розбитий кришталь ніжності Так жалісливо дзвенів!.. Занадто булО гордості, Й відсутності каяття… А нам би тоді мудрості Простить, і любить життя. Ми б всесвіт могли рухати! Підкорювати світи! І […]
Ти не жінка - змія серед листя. Поцілунки - не любощі, - трунок. Твої очі - то дім, де є гість я, Де усмішка пов’язана як подарунок. В задзеркаллі не тіло, лиш смуток, Що в очах твоїх плещеться пряно. Світ, як чаша, все сповнена чуток, В ньому квіти немилі зів’януть. […]
А мені сорочку мама вишивала, Квіточку до квітки із любов’ю клала. Будеш, моя доню, ти її носити, Будуть мою, люди, квітоньку любити. На сорочці білій маки червоніють, Мамині відтінки мою душу гріють. Одягну на свято, серцем пригорнуся, Хай же тобі руки не болять, матусю. Хтось можливо бачить лиш сорочку білу, […]
Хоробрий солдате, закоханий у Батьківщину, В руках твоїх зброя, в неспокої серце щемить. Тобі завдяки маю кожну щасливу хвилину. Дивлюсь в чисте небо, про тебе згадавши в ту ж мить. Не знали, святкуючи наших дідів перемогу, Що знов доведеться боротись за волю свою. Покинув ти справи, ступив на військову […]
ЩО ТИ ЗНАЧИШ? Останній Дзвоник… Ідилія заповнює серця́, Ти нібито й радієш, а начебто – і плачеш І водночас благословляєш вічного Творця. Поглянеш в вічі самостійності й побачиш… Чи грає кров? Є здатність на святі чуття? Життя – є сальса? Потанцюй! А що […]
ВІЙНА Кривавая бордова тінь, Нещадності густий туман. Задимлена небесна височінь, А плач дітей байдужий ворогам. І посеред жахливих сновидінь Розноситься страждання по світам Та постріли все линуть в далечінь, Вбиваючи душевний, мирний стан. Дзвенислава […]
ЖАДАННЯ Буває, жадаєш злетіть в далечінь, Пустити думки в дивовижний політ, Занурити ґонор й буденність у тінь, Пірнути в гармонії сповнений світ. Іноді прагнеш спалити мости, Забути страхи́, як сніги по весні, Зірвати завісу сумлінь назавжди І жити щомиті в казковому сні. […]
У зачинені двері – не стукаю, Злісних натяків – не розумію. Не вважаю розлуку – мукою, Я навчилася жити…Я вмію. Зустрічаючи погляд, впевнено,- Твердо тисну тобі руку. Відстороненими темами Розбавляю сердець стукіт… Нереально-складний задум мій (Усміхатися, говорити…) Перевиконано. Зрозумій: “Я без тебе УМІЮ жити!”
Вечір. Темно. Вітер колише волосся. Переповнена маршрутка везе мене знову в метро. Вже вивітрився запах спирту - а ні - то здалося. Це життя - просто жарт. Причому давно. Подаруй мені, Боже, щастя пронизане вічністю, У вигляді дівчини з довгими чорними кудрями. У вигляді проспаних днів із повною безпечністю. Але […]
Такий тут час - людей глибоких, Якщо не чарівник - чекай згасання. Тут кожен хвалить лиш свої заскоки, А сенс шукає у татуюваннях. Тут заки́дають промінням світла, І втоплять всіх у хвилях позитиву, Щоб квітка смерті знову не розквітла. Ось, де чорт візьми, ініціатива. Її ти не посвариш, а похвалиш, […]
Україна наче мати огортає все собою. Не забуде хліба дати, і умити всіх росою. Україна ніби пісня, що полине навіть в небо. Вона так чарівно грає, що чарує світ до себе. Вона лине над лісами, над лугами, над рікою. Вона грає голосами, я і ти, і ми з тобою. Вона […]
Моє місто – то моє життя! Це дитинство та юність На повнії груди! Перші сходи в доросле життя… Перші спроби піднятись на ноги. Моє місто – фортеця моя, Це мій захист! Мій спокій! Надія….. Сподівання на краще життя Моїм дітям та нашій країні. Моє місто – скарб серця мого! Загадкова […]
Глянь в мої очі, що ти там побачеш? Не можеш подивитись, чом ж ти плачеш? В моїх очах туман, холодні зливи, Вогонь, і грім, війна нас всіх скосила! В моїх очах земля , чорніше ночі. Там дим, і постріл, крик простий дівочий! В моїх очах, там кров і гільзи впали! […]
Вже догорав наш день, і розгоралась ніч, на стінах грали тіні наших страхів, тримав в руках,неначе оберіг, ножа із золотої сталі. Боліло серце, і душа мовчала, слова усі сховались за вікном, мені здалося, я тоді кричала, здалось кричала я тоді крізь сон…. У сні немов зв’язали мені руки, з очей […]