Сьогодні й вчора хмарне небо. Журливо хмари вдаль пливли… Над нашим краэм пісня лине, Та пісня суму,болю і журби. І навіть птахи не злітають Лiтають близько до землі… В серцях людей лиш віра ще жевріє Й надія в душах майорить.
про життя
4694 posts
Це так банально, може, прозвучить, Бо всі слова вже вицвіли від часу. Без тебе вічністю здається мить, А день з тобою, наче зірка гасне. Це дуже просто – мовити “Люблю”, До нас так сотні тисяч зізнавались. Твоя ж любов, чистіша кришталю В моїх очах жаринками зосталась. Це […]
Я в сні живу, я снами марю Я в сні живу,я снами марю, Від темної реальності втікаю… Як киснем ,мріями живу І в серденьку надію я плекаю. Мені казали-“Досить марить! Подорослішай врешті-решт…” Мене буденнісь ваша травить, Це покарання,мій арешт. Мені казали-“Ненормальна”, А я читать книжки любила… Усі сміялись -“Жалюгідна” А […]
Як друзі вишні крали Якось Петрик прийшов до Василька і почав підбурювати його.щоб накрасти вишень у діда Івана.Василько довго відмовлявся,мовляв-це погано,крадіями будем,а раптом дід Іван побачить.Але вишні у діда були смачні і солодкі,а тому Василько думав та й передумав.Полізли хлопці через невеликі дерев’яні ворота у двір старого Іващенка.У його саду […]
Одного разу Бобик запитав у своєї мами: -Матусю,чому усі:і люди,і тварини,навіть дерева старіють? Мама відповіла своєму допитливому синочку: -Тому, що так заведено матінкою-природою ще дуже-дуже давно… Бобик задумливо подивився на маму. -Але я не хочу старіти,я не хочу навіть дорослішати.Бути дорослим-значить стати вічно комусь чимось зобов’язаним,ти вічно мусиш кудись бігти,їхати,поспішати…А […]
Де цвiт вишневий пахне медом, Де сонце ще теплiше грiэ, Де тиша накриваэ плечi пледом I вiтер юностi моэĩ вiэ… Там ходить сон коло вiкон А мiсяць казочки шепоче, Любовi й нiжностi закон, Тихенько котиком муркоче… Там мама й тато,там моэ дитинство : Бабуся знову пирiжки спекла, Сестричка […]
Хочеться дихати Дико! До крику! Шкіру вбирати в озон, Тільки ось, бач, не сезон… Хочеться змокнуть До нитки… Пожитки Вузликом і – на ціпок, Та заіржавів замок… Хочеться босою В роси, А коси – Хай розплітають вітри, Та зачекай до пори… Хочеться дихати, Змокнути Босою І стоголосою Піснею линути, Переплітати […]
Нет правды в седине и нет в морщинах, Законы крови попраны давно. Уже нет места флагам на вершинах И в окнах нашей совести темно. Который год подряд паденье нравов, На пике котировок цен на нефть. В умах людей, пропитанных отравой, Увы, здоровых мыслей просто нет. Готовы душу Дьяволу […]
Злится на кота хозяйка Говорит: “Не кот, а пень. Силы нет поймать мышонка. Одолела его лень.” Кот-хитрюга не в обиде, Ведь ей глупой не понять. Если нет её подолгу, С кем ему тогда играть?
. . ВЕСІЛЛЯ ДЛЯ ДОНЕЧКИ . .На великому заквітчаному сільському подвір’ї, яке вбралося у гарні весільні шати, що у районному центрі, весело вигравали чарівні українські мелодії сільські музики. Над широкими воротами велично красувався пишний і вишуканий, […]
Колись усе це марним стане І піде тихо в небуття… А він угору очі підведе і в неба Шукати буде каяття. Дивись,бо буде вже запізно, Молись,прощення заслужи! Не бійся,Бог усім нам допоможе, Бо злії люди не прощають,а він простить усі гріхи! І я в молитві тільки спокій і знаходжу, І […]
Лети, лети, я не тримаю, Для цього в тебе крила є, Пізнай безмежність небокраю, Велике серденько моє. Не убивай життя на ложі, Цінуй своє, минай чуже, Побач світи, в які не зможу Я сам потрапити уже. Не бійся туги і розлуки, Забудь гординю, не гнівись, Не забувай лише про руки, […]
Не треба нині полонезу, Цих гонорових пишних нот, Сьогодні модно бути Крезом, Радіти шереху банкнот, Ловити вдачу, шимка грати, Тримати нерви на межі, І на душі носити лати З червоним порохом іржі, На ближнього гострити лезо, Не цінувати кожну мить… Не треба нині полонезу, Шляхетність надто міцно спить.
Заявила свинка водяная: “Крысой, называться, я устала. Ведь в душе, вся нежная такая, Имя, новое, себе я подобрала. Не дружу с красавцем ягуаром И оленю стройному не пара. Не нужна изящность мне и даром, Познакомьтесь, я милашка, капибара.
Вчиться миле морженятко Все робити так, як татко. Мама хвалиться: “Це диво! Як татусь лежить красиво.
Перечекаю дощ під накриттям, Щоб не потрапив випадково в душу… Як дар небес дано одне життя, Тому його прожить не марно мушу. Переплету печальні сторінки У книзі долі вірою й любов’ю. Та шлях до істини такий хиткий, Що можна впасти, захопившись грою. Перетерплю образливі слова, Необережно кинуті у […]
Вона клялася більше не любити. Їй так веліло серденько розбите. А він про почуття хіба що мріяв… Як ось з’явилася вона – Марія. П’єр ще не знав, що це його кохана, А в неї вже загоювалась рана, Бо кожне щире слово – лікувальне. Вона залишила в минулому печальне… Обличчя, голос, […]