Ведь ситуации разные бывают: Иногда нужно простить, иногда забыть, Иногда перешагнуть, иногда его вернуть. Нельзя сказать наверняка Но это лишь пока…
про життя
4693 posts
Мій корабель поплив у майбуття , На ньому все , моє життя. Там радощі, печаль та смуток, Та мій затьмарений розсудок. Пливе усе, що було, що буде, Та тільки знаю я одне, Що Мрії – в житті головне. Закінчила школу , вступила до ВУЗу, Тільки на науки буде спокуса. На […]
Ми ті, котрі не вміють цінувати Усе, що маємо в житті. Ми ті, хто любить жартувати Любити й дорожити лиш тоді… Тоді, коли ми все втрачаємо, Або ж вимолюємо в Бога. Ми ті, що віримо і чекаємо Та лиш тоді, коли знемога.
Де був ти стільки часу? Довгих днів, В які чекала на твою появу… Мені не байдуже, аж зовсім – вже повір, Прийшов в реальність прямо крізь уяву. Я вигадала все – то був лиш сон, Солодко-гіркий з присмаком омани, Сприймала Всесвіт із твоїх долонь – Натруджених і міцних, в тонких […]
Ти тихо спиш – я поруч, Вартую пильно сон, Мій янгол, що власноруч Склав крила за столом. Вгамую швидко втому, Від болю захищу, Так добре, що ти вдома – Нехай і я без сну. Прокинься від цілунка, Зачався новий день – Немає більш дарунка, Коли у нім ти Є…
Ці зорі вгорі – над нами, Немов космічне цунамі… Спалахують сонмом вібрацій, Холодних одвічних прострацій. Ці зорі – німі й балакучі, Кубляться у вихорах скупчень, Родяться, світять, зникають, У сховок йдуть небокраю. Зорі – величні й прозорі, Пливуть в нічному просторі, І тужать, радіють, співають, В тумані у піддавки грають. […]
“Таких, как я, увы, не любят…” С. Єсенін Таких людей, пробачте, не кохають, Таких людей не люблять і не ждуть Таких людей роками не чекають, А, втративши, не плачуть і не ждуть. Таких людей, пробачте, не шукають Між перехожих поглядом щодня, Їх іменем не називають ранок, Таких людей не люблять […]
Розовое утро за оконной занавеской, мир дышит свежестью и блеском, следы от капелек ночных дождя сохнут, будто не было никогда. Будто не плакал ночью дождь, склонив к земле так много роз, и ветер в кронах не шептал, но вал дождя сад поливал. Как будто не шатались занавески, ночное […]
Мені б так хотілось рукою торкнутись Твоєї неголеної, в щетині щоки. Заглянути в очі, і в них утонути, Але ще не можу тебе я знайти. Мені б так хотілося тебе обійняти, Шукати притулку у твоїх руках. Словами, любов’ю тебе укривати, Але розумію, ти тільки в думках. Мені б […]
Я останусь, но лишь на минуту. Останусь сердцем в пробитой груди. Развею твою вечную смуту, Только потом меня не буди. Я останусь с тобой на минуту, Чтобы почувствовать вкус влажных губ. Пойдем по разному маршруту. И я забуду о том, что был груб. Я останусь с тобой на […]
Котик серенаду спел, а теперь устать успел, после сложной той работы котику поспать охота. “Не мешайте – засыпаю, потом кошке поиграю, пусть услышит, 100 дверей не мешают петь мне ей. На диванчике лежу, а может уже и сплю, теперь мышкам не шуршать: котик хочет отдыхать.” Мартовский наш […]
Свіча горіла перед образами і вогник блимав, не згорав, кому молитися так рано, у кого котиться сльоза? Тут час іде і проминає, біжить для когось вдалину, життя горить і не згасає, хтось проганяє знов пітьму. Несуться тіні наче душі, та повертають їх назад, пора назад: тут буде краще, ще не […]
Понад річкою поплив туман, Сонця з-за гори іще немає. Ранок змінить ніч і від оман, Серденько дівоче заховає. Понад річкою по стежці йшла, Поверталась крадькома додому. На плечах розплетена коса, Серце стукає пісеньку знайому. Понад річкою густий туман, Заховав її від злого ока. Знало серце – не її […]
І день, і ніч, і ранок, і світанок… Так, ніби, часу мало, але в них життя. У вічних пошуках себе втрачаю, Постійно біжучи вперед буття. І літо, й осінь, зим й весни вітання, Любов і радість, сум і каяття. І, ніби, й часу то і не так мало, Але […]
Я – сонях, що виріс в асфальтній шпарці, І спрагло завжди шукав роси вранці… І був самотнім, однак не сумним, Він для цього асфальту був щастям, Єдиним! Однииииииим! Як для місяця зірка пОсеред темної ночі… Він заплющував свої чорні очі-зернини Й засинав так щоднини, Похнюпивши свої жовті вії… Зранку вітер […]
Немає у журавки журавля Важка недоля крила обпалила. Для неї не настане більш весна І вже не вабить небо синє-синє. Кружляє сіра птаха над селом І вже не бути більш її у парі, Бо обірвавсь політ у журавля, Вже не полинуть разом попід хмари. А край села живе стара вдова […]
Для тебе досі я іще “мала”. Хоча вже за плечима тридцять з гаком. Бо ти привив те миле відчуття, Коли життя наповну і зі смаком. Коли трава навколо вище неба. Де захід сонця особливий кожен день. Тоді здається, що нічого більш не треба, Щоб ти і я…. щоб я і […]
Моя родино! Всю любов і шану Тобі одній дарую в цім житті! Я у негоду оберегом стану,… Не пошкодую ніжних почуттів! Моя родино! За твою підтримку Готова поклонитися доземно: За теплоту, яку даруєш взимку, За щире слово, що звучить щоденно! Моя родино! Пам’ятаю пісню, І дотик рук, і кожного плече, […]