В саду моїм начебто тихо, І цвітуть квітки запашні , І дихати можу я вільно , І кидать по світу думки. Де пташки?Та наче співають.. На вечір не чую я спів , Ба навіть не помічаю: У мріях літаю земних. Чи може і зранку то сниться , Що голосом линуть […]
про життя
4693 posts
«Зайві слова» Вона писала що любить, так ніжно і палко Він читав слово в слово, паливши цигарку Ті слова, що наповнені болю й надії Наче перші ті кроки, дитячі невмілі Він читав ті рядки, та не вірив ні слову Так хотів утекти, не піднявшись за столу Лиш безжально зім’яв, ті […]
І звідки квіти знають, Коли їм прокидатись? І у дібровах птиці, Коли пісні співать?.. І хто навчив це небо У зорі одягатись, Коли вкриває землю вечірня благодать?!
А, може, я – це спогад твій, Примара, що блукає? Палац із кришталевих мрій, Що в серці ніжно сяє?.. І ти вертаєшся в той рай, У те незриме, Яке ніколи і ніхто Вже не відніме! А, може, я – це спогад твій?..
Бузок навколо хати надвечір пах казково, Ти китиці з любовію тулила до щоки… Молодше виглядати – це не обов’язково! Достатньо буть чудовою тобі в свої роки!
До серця знов навідалась весна… А я на неї вже і не чекала. Пташина лине пісня голосна, Відроджуюсь, хоч духом занепала. На квіти ніжні більш не сподівалась. Аж онде білий пролісок розцвів. Довічною зима мені здавалась, Надії бракувало й справжніх див. Мело, гуло і шарпало вітрами, І лише лід суцільний […]
Коли тобі часом здається, Що все в житті іде якось не так… Не все задумане вдається, Чи полетів без тебе твій літак… Якщо ти впав, чи може оступився, Якщо бракує світла у пітьмі… Ти зупинись! Довкола озирнися – Тобі Господь підкинув десь ключі! Ти їх знайди… Заховані десь поруч! Вони […]
Матусечку любу я щиро вітаю Із святом чарівним красуні-весни! Хай кожен промінчик її зігріває, Всміхається сонечко тепле згори! Хай рясно розквітнуть усі білі квіти- В даруночок їх я для мами несу! Я знаю, що буде вона пломеніти… Як часто я чую від неї » Люблю!» Я хочу, щоб мама не […]
А в садочку моєї душі Розцвіли навесні перші квіти, Як же хочеться ніжно мені Їх любов’ю своєю зігріти. Загорнути в проміння весни, Теплим сонечком їх обійняти, Щоб несли мені радість вони — Я ж змогла її світові дати. Хай розійдеться світло душі, По землі зацвіте первоцвітом. Як же хочеться справді […]
В очах квітучі персики стояли, Полями ген далеко рожевіли… Жінок Бог сотворив, щоб їх кохали, А не для того, щоб їх розуміли!
Зазирни мені в душу, любове! Що побачиш ти там в глибині? Сльози болю зібралися знову… Чи всміхається доля мені? Що побачиш в душі…за дверима? Чим наповнена чаша моя? Може досі вона ще ранима… Ну а може давно вже черства? Зазирни мені в душу, любове! Роздивись і мені розкажи… Бо заплуталась […]
Зачерпну долоньками любов, Загадаю зірочці бажання Щоб бурлила молодіжна кров І Земля світилась від кохання. Подарую посмішку жалю́, Заховаю тугу за плечима. У обійми дощика зловлю́, Зачарую карими очима. Намалюю небо у думках, Заспіваю променям світанку, Принесу надію у руках, Щоб Земля купалась у рум’янку! 16.04.15
Вечір дня 8 березня добігав свого календарного кінця. Ольга лежала у своєму ліжку, вткнувшись у ковдру, і сльози текли по її обличчю. Розмитий макіяж, який вона так старанно наносила раніше залишав неприглядні сліди на подушці, та це її зовсім не бентежило. Іноді сльози текли безперервно з очей, іноді від поганих […]
Потойбічні слова одкровень Нас вражають суворою дійсністю! Рік в Раю промайнув, наче день, Час у пеклі здається нам вічністю!
Можливо, вірші десь живуть, як птиці, А ми їх ловимо, як птахолови ті, І запускаємо у душі, мов в світлиці, Майструємо їм клітки золоті! Можливо, вірші ще ростуть, як квіти, Ми їх збираємо, щоб світ не охолов, Ми їх закоханим даєм, щоб не хворіти На ту хворобу, яка зветься «Нелюбов»!
Не тіш себе оманливо убога, Своїй особі знай ціну і міру! Кому відома є любов до Бога, Тому відома ненависть до миру. Хто без любові — сам у тому винен, Бо як покличе, так і відгукнеться. Любов до Бога — це є дар людині, Що догодила чистотою серця!
Як нескінченний Бог — так радість нескінчéнна Тече від Нього на Його дитя!.. І сум — не сум, і темна ніч не темна, І кожен день — неначе відкриття! І грає сонце я́сним самоцвітом, І коливається блакитний небокрай, І все цвіте тендітним білим квітом — Лети, душе, у заповітний Рай! […]
О, українці, що за лихо з вами? Чи козаків ви – дочки і сини, Якщо в серцях зростили бур’яни І поле заквічали полинами? Стихає пісня: щира і дзвінка! Ви – нація, ви – річка повновода! Де причаїлись гідність і свобода У вашій славній, гарній ДНК? Ой, схаменіться зараз! Навздогінці! […]