Ми зловили округлу рибу Гарячу, як споконвічний вогонь, Жовту, як глина долини Усіх Таємниць, Сяючу, аж сліпило очі Не тільки нам, Але і шаманам дощу, Що кликали воду з Неба Злого й байдужого До людей-собак. Зловили ту рибу в ятір, Що сплетений з минулого – З його ниток липких, Наче […]
Україна, поезія
1223 posts
Прийде колись час (як завжди невблаганний), коли Сонце охолоне, перетвориться спочатку на білого карлика (схожого на тих, що блукали колись стежками Норвегії в пошуках жебраного хліба), а потім через безодню років на чорного карлика – холодну важку металеву кулю, що буде вічно мовчати в чорноті згасаючого Всесвіту. Але перед тим […]
Рід Кептаруків – давній гуцульський рід, що в княжі часи володів землями біля нинішніх селищ Делятин, Лойова, Дора, гір Вавторова та Студена Клива. Символами роду здавна були квітуча гілка ґоґодзів та чорний лелека. Основні кольори вишиванок – жовтий та зелений. Рід здавна належав до родів так званого «гуцульського прикордоння», що […]
Рід Кодолюків давній гуцульський рід, що в князівські часи володів землями біля нинішніх сіл Замагора, Чорна Річка, Голошина та гір Лостун, Коман, Гнатася. Замок ватажка роду стояв на горі Гнатася – чи не єдиний замок гуцульських ватажків у південних Чивчинах. Символами роду були павук та гілка явору. Подейкують, що саме […]
У снах своїх так часто бачу Красу та велич Кримських гір – То спогади наївні і дитячі Блукають в мріях дійсності наперекір. Біжу униз стежиною до моря, Милуюсь краєвидом навкруги , А в небі догорають вільні зорі, Вода лоскоче кримські береги. Уже світає,голос чайки чути, Та сонце виглядає з-під землі, […]
Пройтися б ще раз вулицями міста, Помилуватись дивовижною красою І плин років перелетіти відстань, Щоб хоч на мить зустрітися з тобою. Чудове місто, любий краю, Так часто в пам’яті моїй Пейзажі дивовижні оживають У мерехтінні моїх світлих мрій. І Херсонес, і Балаклава, Мис Фіолент та Інкерман – Тут героїзм, могутня […]
Привітаю всіх я з прийдешнім Всіх сьогоднішніх, навіть колишніх. Всіх сміливих, чудових, запальних, Хто очікує змін кардинальних. З Новим роком рідна країно, Найчудовіша наша родина. Не схилилася ти на коліна Наша рідна земля – Україно! І тому хай бажання здійсняться, Поряд завжди лунає сміх. Сни чудові нехай всім насняться, І […]
А серце відчувало вже незгоди, Вона ж здавалося була сліпою, Сміялася з віджитої епохи, Ота тепер відповіла війною. Нараз заплакало небо в печалі, Коли бажала ще жити в любові, Та зразу прийшла до тями насправді, Це пекло, ллється тут стільки вже крові… Земля шалено запалала слідом, Її душа розривалась від […]
В чистім полі вітер віє, плаче дощ на маки, Мою рідну Батьківщину боронять козаки, У чужім краю бездушний ворог шкутильгає, Від ілюзії радіє, в ній перемагає. Рано-вранці на зорі вже ревуть гармати, І нічого не дивує, така сутність ката, Потім чується відлуння, в стороні бавовна, Полонила їх хвороба, що невиліковна. […]
Жовтокрилі піфії Співають мені пісню-пророцтво: Антиутопію про кульгавого Торквемаду Поміж стиглих яблук, Що гирями пружними Падають в глибину хащів: У листя трави Слимаків опівнічного марення. Синьокрилі зайці Шепочуть мені про Еолію – Далеку як спогади, як торішній сон Їжака буколистого пагорба: Трохи вітру і джазу – натомість. І трохи роси […]
. . . . . . . . . . . .Я ДОДОМУ ЙДУ, МАТУСЮ… . . . . . . . . . . .- Мамо, я додому йду, матусю, – . .Дзвонить воїн із далекої війни, – . .- Добре, синку, я тебе діждуся, – . .Плаче матір… […]