ІМЕНЕМ ТВОЇМ Ім’ям твоїм я сутність заклинаю, Подбай про якість – «Я» лише ресурс. Тобі себе ввіряю, підчиняю, І на прозріння лиш тримаю курс. У пошуках, у роздумах, молитві, Дай бачити, що справжнє, що пусте, І в різнобарв’ї, в твоїм розмаїтті, Хай словом істина у серці проросте. […]
Україна, поезія
1223 posts
ВІХОЛА Раптово настав листопад – Це було на грані самозречення… Безапеляційного заперечення. Якось зовсім невпопад. І як би я не тулила все то докупи – Воно не складалося. Окремими частинами, Пручалося – розпадалося. Віхола викрадала Промокле листя щовечора. Я до неї ставилася, як до зрадниці. Чужоземної запроданиці, Що найсвітліше […]
ГРА Сховаю обличчя в долонях – Мені боляче, чи не як вперше, Пульсує лиш голос у скронях: «Нікого немає довершеного! І ти – не винятковість!» Як дивно і влучно, як можуть, Змовитись ці букви з зірками, Тандемом у яблучко влучить, Розтектись враз по венах ріками: «Контрольована глупість!» […]
КРАПЛИНИ НЕБА… Краплини неба в кольорі очей, Вогка земля – притрушена дощем. Потоки стежок, вмить зійшлись в одну – Що це за мова формул? Не збагну. Зворотній відлік: дев’ять, вісім, сім… Хто має вуха – скроні запалив. Хто має серце, справжній чистий зір – Той меч дістав… На […]
ЛИСТ Якби я могла… Написати тобі листа – Одного єдиного, Невловного і нестриманого… Скільки б я тобі всього розповіла! Спочатку, про те, Що ось за вікном стоїть знов весна. Помірна і квола, лінива й слабка, Але все ж до життя поверта. Відтоді це сьома весна… А потім, […]
ДЕНЬ І ніч поглине сон… Прийдешній день стає, Сіріє за вікном – ось сонечко зійде. Я буду у цім дні, радіти й сумувать, І прояви душі від важких дум ховать. Найвищому з світил – у шані я вклонюсь, Аж сяє небосхил, вітання шле комусь. Несе нам сенс буття, […]
ГЕРОЙ Хто ти? Герой відверто-сьогоднішній? Зненацька свідомістю роджений… Червоною пастою в порожньому зошиті – Залізними нитками-скобами прошитий. Виміряний… Тендітними тихими кроками. Зовсім раптовий, абсолютно непрошений. Виношений… Зірками далекими, вогкими. Сивиною першою оздоблений – припорошений. Чи самотній ти? Чи сповна насичений? З голосом тріснутим, трішки надщербленим, З чолом високим, ясним, […]
Усміхнена дівчина, заквітчана лугами. Її любили ріки, простори і моря. Вона і не гадала, що саме тими днями. Орел ввірветься в спокій, як вихор із далля. Приспів Батьківщина моя, Україна! Як же важко зараз тобі! Захищає тебе родинна молитва. І з’явиться сонце на нашій землі. Чорна хмара біди, перші хвилі […]
Тече річенька Горинь В кожній краплі неба синь. В квітах встелена земля Україна – ти і я. Приспів Україно моя! Із тобою душа! В серці ти назавжди. Край, де тануть сніги. Спів пташиний чути скрізь Потонув у барвах ліс. Сонце промінням дерева милує. Усе навкруги неймовірно чарує. Приспів Літом сонечко, […]
Це ж просто кава – попіл і вода, Та в голові лунає як Ла Скала. Щось особливе в просторі літа, З напоєм ранок ніби зготувала. На його полі квітів не злічить, День зустрічає їхніми очима. Та настигає витончена мить, Коли з мільйону виникне дівчина. І усе поле станеться у фон, […]
Пішки до Дніпра, вплав до Запоріжжя. У густий Дунай умочу крило… Це ж усе моє: степ і бездоріжжя, Золоті лани й срібне джерело. Мамо, це ж вона — ненька Україна, Про яку співав кожен відчайдух. Тільки знов гірчить чорноморська піна. Тихих берегів, певно, не знайду. Мій Чумацький Шлях […]
На колінах мати плакала до Бога – Поверни ти сина, бо важка тривога. Поверни ти віру, бо змита сльозами. Як же важко жити в світі з ворогами. Руки постаріли, очі наче попіл. Як же я змарніла, сину синьоокий. Мені хоч хвилинку, щоб ти повернувся, Увійшов до хати вголос відгукнувся. Плаче […]
Дівчина полем гуляла – Вільна дівчина степна. Пісню веселу співала Про козаченька вона. Мріями землю покрила, Махом руки понесла. Як козаченька любила, Знає лиш серця струна. Ніби віки промайнули, А Україна все та! Знову дівчина чекає З сходу свого козака. Тільки лиш пісню не чути, Радості мало в словах. Струни […]
Я дякую тобі, а ім’я твого я не знаю. Я дякую за світ, в якому я живу й виживаю. І байдуже, що час пішов вже проти сонця. Ми люди всіх висот і до кінця боримося. Я дякую тобі за ріднії стіни. За батька , мати і за любов країни. За […]
А вдома знову почались жнива! І мліють жайворонки в піднебессі. В жнивних потугах схлипує земля, І колос до самого долу гнеться! Серпневі ночі літеплом пропахли, Вмирають зорепади в небесах, А ранки захлинаються у росах Й жоржини в діамантових вінках! І стелиться від хати аж до неба Прозорий день, що грушами […]
Я кожен день, рифмуючи, живу, Проходячи тут вулицями міста. Я бачу тут щодня незвідану красу, Ось ,і закінчилась осінь золотиста Вона пішла лишивши лише слід. Покривши все навколо жовтим листям. А люди,як і раніше йдуть на схід. Щоб повернутись сонцем променистим. ©TEODOR FANGER
Таксі маршрутне, водій лютує, «Усі по пільгах» – він репетує, Це в бік солдата, що попри втому Рюкзак тримає, їде додому… В очах – гармати, вогні і танки В очах пекучі, страшні світанки, Окопи, крики і мін сичання, Холодні очі, страшне прощання. У серці спогади ті колючі, Про втрату […]