За день – вже осінь, осінь – вже за день!.. Якась печаль танцює в парі з листям. І лиш душа, заміряна, з кишень Уже дістала сховане намисто. Забутий смак осінньої пори Уже бентежить в краплях горобини. І тільки мить за струнами згори Іще тримає літо за ряднину. За […]
Daily Archives: 30.08.2018
52 posts
Сірий птах летить у небі , Хмари крилами він б‘є. Волю нам здається ніби, В образі своїм несе. Сокіл – це прикраса степу, Прадавній знаний оберіг. В темні часи та небезпеку, Наш край від ворога стеріг. Полює він на здобич тільки, Щоб молодь сильною росла. І захищати міг […]
Татусю, ріднесенький мій! Я ще ніколи не писала тобі листів… Ми звикли поспіхом говорити з тобою по мобільному… І то дуже рідко… Та й звичайних листів я ніколи в своєму житті ще не писала, хіба що есемески. Але мама сказала, що лист треба написати саме сьогодні, бо завтра ми […]
Коли прийшов в Неневію пророк, Упокорившись щиро перед Богом, Ходив по місту, зважуючи крок, І говорив розмірено та строго: «Ще сорок днів й Неневія впаде, Ущент вона розбита буде — Бог бачить зло! Не дінетесь ніде!..» І люди чули. Й каялися люди!!! І навіть цар поспішно з трону встав, І […]
перекоти мене, поле, перекоти туди, де сонце лишило свої сліди. малими пухкими ніжками бігло небом, ремигаючи віжками. нанизай мене, вітре, на ребра хвилям. не спиняйсь, не тре` рахувати милі. полощи волосся, як нічну білизну. щоб цупким колоссям – з верху і до низу. пригости солодкими мріями на паличці. пригорщі із […]
Як до школи діти поспішали зранку, Зодяглися люди в гарні вишиванки. В душах піднялася гордість за державу: Люди Україні воздають всю славу… В чому ж є надія в світлу перемогу, Як не воздається честь і слава Богу?! В гордості немає святості та честі. Самовихваляння — то людське безчестя! Що героям […]
«А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.» (2Кор 4:7) Гончар на крузі виліпляє глечик… Господь—мій Майстер! А той глечик—я. Чи може глек сказати недоречно, Що майстер неуміло виліпля? Ти маєш намір: що зліпити з глини. Мені надійно у Твоїх Руках. […]
Когда по телу льётся дрожь, Слегка подкашивая ноги, Когда летишь, а не идешь, И благодарно шепчешь Богу… Когда счастливая молчишь, Купаясь в собственном дыханьи, Когда средь ночи всё не спишь Вот в этом трепетном молчаньи… Когда, дождавшись вновь звонка, С любовью сердце замирает, И нежно тянется рука – […]
чому душа так мріє про крилатість.. чому в самотності думки летять у вирій.. чому на серці тягарем мовчання.. і час напружено очікує на мрії.. на їх збуття..на їх щасливий вирок.. думки за мріями..мов птахи вдалечінь.. і час самотності мина за кроком крок.. а на вустах питання..в серці біль.. 2012
така болюча..зубожіла тиша.. та відголосок слів та міркувань.. завмерла подихом..та мозок далі пише.. душі моєї болісність стенань.. очікування подиху назустріч.. тепла від погляду та лагідних стискань.. очікування час злітає в тиші.. за ним надія..з болем вірувань.. чому яскраві дні малюєш чорним.. в душі моїй.. щоб стерти фарби мрій??.. невзмозі ти..даремні сподівання.. хоч біль […]
Сила кохання.. мої почуття.. щиро від серця до серця несу я.. як не кохати??.. як ти є життя.. серцем своїм твоє серденько чую.. Прийди коханий.. эдиний..жаданий.. ніжно слова.. мов молитву.. шепочу.. тисне в душі.. час чекання задовгий.. чом такі довгіі ночі??.. Прийди..благаю тебе.. моє серденько.. я пригорнуся.. і час наче […]
..радуга слов отражает дыханье.. трепетной мыслью слова между точек.. ..ты есть и будешь в моём подсознаньи.. нежностью смысла.. созвездием строчек.. ..рыжим рассветом с прохладною дымкой.. нежно по краю тревожного сна.. ..с радужным светом идёшь невидимкой.. ищешь глазами глаза.. 2012
..сны ночные не дают покоя.. ..и не сон как будто.. полудрем.. ..мысли мою душу беспокоят.. ..сны не сны.. но мы опять вдвоем.. .. ..задыхаюсь без тебя.. и жизнь не жизнь.. ..словно отголоском дышит эхо.. ..сон обрывками рисует витражи.. ..время..холод.. мимо жизни.. где то.. от души к душе..отклик на мысли.. 2014
Колись і я впаду у небо, Дістану хоч би промінчик сонця Кинувши його із неба до землі. Проллється воно ріками із твоїх очей, Крізь безмежну кількість темних ночей… У всього є початок, Так само, все має і кінець, Але, то все замикається у коло; Перетворивши всю безмежність, В ту саму […]
Відтанцьовує стрілками рондо Час-пустун. Не спинився і нині Впавши поглядом з дзеркала гордо Заховався в невидимім плині Чи впізнав? Не беруся гадати І немає на це в нього часу- Не впускаючи блуд в циферблати Висмаковує митями ласо В борг не дасть та і сам не завинить, Віджене у минуле все […]