Я зустрінусь з літом десь у полі, Де вітри гуляють в самоті. Виллю сум з душі на видноколі, Й попрощаюсь з ним у гіркоті. Розкажу, як зустрічала ранки, Милувалась росами й дощем, Й на зорі,оспівані світанки, Проводжала в сутінки з плачем. Розповім про квіти й буйні трави, І магічний голос […]
Daily Archives: 30.08.2018
52 posts
Загубилася душа… побита, ображена, приречена… Вона пішла шукати щастя та не повернулася… Хто побачить – убийте щоб не мучилася… Інакше їй буде ще болючіше… Кожного дня вона спотикається, як та мала дитина , серед натовпу! Куди іти!? І що робити?! Як кохання своє на половину поділити?! Убита, спустошена і мовчазна, […]
І кожен день, народжений світанком, Вдихає ніжний запах чебрецю, Стрічає мить з посрібленим серпанком, Красу земну на хвої ялівцю. Мене немов поглинула природа, Тумани теплі гладять по плечах, А під ногами в ється прохолода І світ прокинувсь в радісних дивах. Як хочеться впіймати промінь сонця, В душі сховати , ніби […]
Співа цвіркун мінорно колискову, В серпневій спеці вечір спочива. Поля вдихають свіжість світанкову, А ніч на трави роси розсипа. П янить солодкий запах матіоли, Дарує сад фруктовий аромат, Розкинувсь хміль на сонні частоколи, Де творить ніч прелюдію токат.
*** Раптово так в душі щось обірветься, Як на акорді рветься змучена струна. Притаєне з глибини обізветься, Зсередини проквилить, як луна. Вриваються так само у життя, Шаленим буревієм із вітрами, Без сорому, без грама співчуття, А потім йдуть, лишивши тобі шрами. Розіб’ють вщент усі дитячі мрії, Наївність перетворять […]
В подорожнього стежка, у співця є гітара У орла завжди решка, а у неба є хмара. В танцюриста є танець, у поета вірші В школяра завжди ранець, а в сумних є смішні. Є у пекаря хліб, в квітникарки є квіти У Різдва завжди сніп, а в учителя діти. У людини […]
За вікном XXI століття, А земля свій продовжує плин І які б не були лихоліття, Вихід в людства є тільки один: Зберегти на прекрасній планеті Рід людський, захистити життя, Щоб до сонця всміхалися діти, Щоб щасливим було майбуття. «Світ врятує краса», – мовив класик, Ці слова відгукнулись в серцях, А […]
Я хочу вірш свій присвятити Слову, Бо в нім магічна сила є. Велична і багата Словом мова… Відтінки у життя наше дає. Зігріти Словом можемо людину, Загоїть рану і зцілить. Заколисати й втішити дитину… Ним можна горе й радість розділить. Ще можна щастя загукати Словом, Переступивши батьківський поріг, Теплом зігріть […]
Моє срібнозоре марево Заплуталось в літню ніч, Захмарилося примарами, Забута без назви річ Моє неозоре сяєво У плетиві срібних струн, Тремке срібнорунне маєво, Кармінний малюнок рун. Звучить ще м’яка мелодія, Теплом зігріває ніч, Ховає невдаху злодія, Що тулиться до узбіч
Синица — птица главная у нас, пожалуй, даже нет её важнее. Не где-то там, в руках она сейчас, и тот из нас значительно умнее, кто с грустью не глядит на журавля, летающего где-то в синем небе, тот, кто живёт, в смирении моля о тёплом стойле и насущном хлебе… Журавль — […]
Возможно ли героем стать сейчас? И надо ли сегодня быть героем? Быть может, лучше было бы для нас шагать за властью плотным, дружным строем? Но кто же тот, за кем зовут шагать? — Не так себе, какой-нибудь чиновник. Пора тебе очнуться и понять — в стране у власти ныне уголовник! […]
Согнуться на ветру иль, может, нет? Согнуться будет вроде как теплее, так проще топать много долгих лет, идущих прямо будучи умнее… Пусть скажут, что душой ты невелик и ростом ты, согнувшийся, пониже, зато как все, зато не еретик, не выскочка, простой, к народу ближе… Что проку в них, идущих впереди? […]
Жалеем мы несчастного раба… Всегда ль он жизнью рабской недоволен? Всегда ли тяжела ему судьба? — Порою сам в душе он рабством болен, ему свобода вовсе не нужна. Зачем ему нужна свобода слова? Милей ему покой и тишина, она рабу спокойствия основа. Не так уж много надобно ему — сухое […]
Коль взялся крест нести, так уж неси! Не прячься за апостольские спины, поблажек у ведущих не проси и сдаться не выискивай причины… Лицо твоё в пути пусть озарит уверенная, светлая улыбка, но знать тебе, пожалуй, надлежит, что жизнь твоя — нелепая ошибка… Поплачут, погорюют пять минут, а дальше будет «приступ […]
Авторська пісня Ти відіграла свою роль, Загасла вже луна подяк, І тебе зрадив твій король, Як перше зрадив Жанну Д`Арк! Вітає посмішка черства Тебе крізь скло його авто, Той, кому ти життя спасла, Коли він майже був ніхто. Ти захистила його сан, Ти підняла його престиж, Ти повернула Орлеан, Ти […]
Авторська пісня Пташина з морозу б`є крильцем в вікно, А гості смакують червоне вино невблаганно!.. До вінця вуста доторкнулись ледь-ледь – І личико ваше зблідніло, як смерть, моя панно! І плачу я снігом за вами вві сні, Позаду минуле горить у вогні, мов Помпея!.. Та бачу віконечко ваше здаля, Де […]
Авторська пісня Милує осінь краєвидами І ароматом стиглих трав, За мною ти заплачеш квітами, Що я з любов`ю дарував. Туман, наче білизна, стелиться, І буревій вербу зламав, І все прекрасне не повернеться, Що я в очах твоїх впізнав! Твій світ з глибокими озерами І кришталевії струмки, І твої привиди з […]
Я – Каштан. Добрий, гарний, великий пес. Моя мама – вівчарка, а батько – звичайний дворняга, тому я успадкував від матері гарну статуру, високий зріст, дзвінкий голос, а від батька взяв каштановий окрас, схожість на морді. До недавнього часу я жив собі з Господарем у селі, і ніякого горя не […]