Краще б тебе не було, Краще тебе і не буде. Ми пролетіли удвох По автомагістралях Крізь мури. Наче тебе не було, Наче й ніколи не будеш, Йти під зірками удвох Поміж будинків І вулиць. Більше не будем там, Де б’ють серця-гармати Все промайнуло враз – Молодість, любов, Втрата. Краще б […]
Yearly Archives: 2019
1116 posts
Ховаюсь я в твоїх очах – Моя присутність непомітна… І ти мені людина рідна, Та маю я великий страх, Що ти мене, любима, втратиш… І вже ні в кому цюю затиш Я не відчую і навіки Самий залишуся без втіхи!
Недоторканності узор Лежить величною красою, Співає щось незримий хор Під диригентською рукою. В ранковій тиші – голоси Зігріли холодом стежину, А відблиск сніжної краси Мене розрадив на хвилину. Я напишу на тому тлі Найзаповітніше бажання, Зберуть сніжиночки малі Ту таємницю-сподівання. Перемережу на мінор Слова замерзлою рукою І […]
Я ніколи не скажу “Привіт” Тим, з ким серце не знало болі, Коли ввечері йшли поміж зір Тримаючи дружбу в міцних Долонях. По гарячих слідах, По забутих стежках Стою мовби бажаю зустріти… Але все ж, я не скажу “Привіт” Тим, хто зрадив мовчанням Столітнім.
Зима зненацька землю засніжила, Зустріла зранку зграю забуття – Звучить зима, захмар’ям заясніла, Зачарувавши зоряне злиття. Запорошила заново замрія, Запанувала заморозь здаля, Замерехтіла здалеку завія, Заколихавши звідти звіздаря. Звільнився, звитий, знову захмелілий, Зірвався зверху зимній зіркосвіт – Заворожити звечора зуміла Зима, забувши зняти заповіт. Заблискотіла зимонька зухвало, […]
Засніжене місто, І парк засніжився, А час покривалом Із снігу укрився. Он клен білі пасма Під шапку ховає, Зима на ялини Агат розсипає. Стрімкі заметілі Кружляють у танці, Фарбує мороз На калині рум’янці. Засніжились дні, Й довгі ночі біліють, Холодні вітри У степах шаленіють. Мій погляд дивує Декор із сніжинок, […]
Заховала за пазуху ніч твоє втомлене місто, шепотіла йому про жаль від втрачених днів. І нанизувала собі повільно багряне намисто із думок, образ, помилок і загублених снів. Ніч бродила байдуже, зазирала у кожну квартиру, дивилася мовчки у душі і в наше спільне вікно. Шептала тобі про печаль і наливала […]
«Неземну» Необережно закохався У карі очі неземні Як їх забути не старався Та все ж вони жили в мені…. Чи то була моя помилка Так сильно ними дорожив Немов остання та зупинка У них себе я загубив Бездумно повністю відався На їхню милість, та дарма У них мов цукор […]
«Португалія» Засина одинокою мама І кололи їй очі, чужі лиш міста Кілька років , не стало як тата І тремтять її тихо вуста Засина одинокою мама Так чека довгождано дзвінка Та дзвінок довгожданий обманить В трубці скажуть, пробачте не та Помилилися номером просто Серце кров’ю палюче лилось І […]
У карпатськеє село, Що десь між горами Приїхали журналісти Із телепрограми. Ходіт вони по селі Шось собі знімают Люди з острахом плаями, Лиш сі посувают. Кожен хоче шось спитати, З якої програми , Та не хотіт підходити Боятсі реклами. Одні кажут шо кіно Хотіт тут знімати, Другі кажут шо приїдуть […]
«На що тобі?» На що тобі була її любов? За всі роки, був почуттями вдосталь ситий Той час неспинно, стрімко йшов Ущент сердечний м’яз розбитий На що тобі було її життя? Хотів забрати? Просто загубити? До неї невблаганні почуття У алкоголі ти не міг втопити На що тобі була її краса? Вона б в твоїх руках зів’яла мимоволі І щезла […]
Зажурилась Україна, Україна-мати. Зажурилось Чорне море, Степи і Карпати. Зажурилась ,сльози ронить, Туга душу крає: Кожен день в боях за волю, Синочка втрачає. Розгорілася на сході Та війна проклята. Гинуть хлопці молодії, Сини-соколята. Зажурилась,плаче.просить, Спиніться –благає. Та невже в вас супостатів Матерів не має? Чому мовчать,не голосять І не б*ють […]
До ніг твоїх всі квіти світу І таємничий шепіт трав, І зоряну нічну сюїту, Яку скрипаль ще не заграв… Тобі присвячую, кохана, Усі порфіри королів, Зі дна морів і океану Скарб затонулих кораблів! Тобі, любове нездоланна, Моя перлина, мій шедевр, Моя квіткова, несказАнна, Вродливіша за королев, Що колись правили світами, […]
Сплять ліси чорноброві, Тане сніг у полях… Світ стоїть на Любові, Що жевріє в серцях! Світ стоїть, доки славлять Ще народи Христа, Доки ще Літургію Співають вуста!
Годі зітхати про еру жорстоку – Людство інакших собі не знайшло. Різні народи стрічали щороку Звичну весну – і поліпшене зло. Гори постійно віталися з горем. Чи не щоднини стогнав небосхил. Десь римувалися морок і море, Криза та крига (поглянь, скільки брил!). Поділ – як попіл. А тиша […]
Ты ищешь её так мучительно долго, А она за тобой ходит по пятам. Ты хочешь её слишком много, Но не даётся она всем пополам. От неё не получишь лайков. Каждый получает, что не просил И избавиться от её подарков, Никому в жизни не хватит сил. Ты не спрячешься от неё […]
Вбирається небо в притишені мрії, Вщухають всі хвилі людського єства – І кожен у миті, яку так леліяв, Іде вже натхненно до свого Різдва. Із подихом, знову вмиваючись рясно У щирій молитві, зігрівшись теплом, У погляд свічі заглядаючи ясно, Мандруємо кожен на зустріч з Різдвом. Збираючи в серці […]
«Тиша» Я став не любити тишу….. Коли вона звучить з твоїх вуст Свій спокій у ній залишу Вкусивши світу гнилих розпуст Я став не любити осінь…… Через холодні її дощі Яка розпустила моросінь Й оділа у сірі усіх плащі Я став не любити вечір… Який поринає мене в […]