Горіли свічки. Із колонок лунали Kaleo. – Ти впевнена? – він запитав. – Так, я згідна на це. – Та я не люблю тебе. – Годі. Чи це так суттєво? Лише одна ніч. Не “назавжди” Й на пальці кільце. Я вибрала так. Бо я завжди сама вибираю. Між тим, щоб […]
Daily Archives: 05.08.2020
63 posts
Спочатку була кава Обіцяно смачна, Гаряча і зухвала, Щаслива і міцна. У каві намішалось Надія, подив дум І посмішка ласкава, І радісний ледь сум, Гіркоти сподівання, І терпкість забуття, Солодкість ледь кохання З кислинкою життя.
Скажи, як так умієш ти Зробити святом сірий будень? В тобі так безліч теплоти, Що все життю радіє будь-де. Я Богу дякую, що дав Тебе зустріти між юрбою. Таким для мене рідним став, Свій шлях я розділю з тобою. З годин складаються ті дні, В яких ми можемо кохати. І […]
Україно, колиско світанків, Золотих переливів в росі, Одягаєш щодня вишиванку В неповторній барвистій красі. Закосичуєш ниві пшениці Волошковою синню небес, А квітчасту шалянОву спідницю Оперізуєш плесом озер. Усміхаєшся соняхом в полі, Ароматом медовим п’яниш І тримаєш у своїх долонях Серце з маків червоних, палких. Ти така молода і вродлива, На […]
Вона десь існує – Сидить і сумує. П’є чай з бергамотом І дивиться фото. Звичайна для всіх, А для мене незвична, Дівчина-біль, Любить літо і тишу. Люди проходять, Її не помітять, З таких непомітних І робиться вітер, Який цьому світу Дарує надію – Вона десь існує І я в неї […]
Ти не купиш її за гроші, Їй не треба твоїх подарунків. Їй достатньо блакитного неба, Їй достатньо щирих стосунків. В неї радість від ніжного вітру, В неї радість від слів без масок. Їй не треба твоя автівка, Їй не треба твої прикраси. Ти не купиш її за гроші, Не […]
паралізована весна, горять ліси, іде війна, стоять автобуси в депо, у вікна заглядає зло все менше їжі на столах, все менше сенсу у словах, під маски сховані роти і ми уже немов кроти нас поділили по сортах, керує нами злість і страх, ми розбиваємось, як скло, весна, якої не […]
Три ліжка стоять у палаті шістнадцять. На кожному тихо сумує дідусь. Усім їм далеко уже не за двадцять А скільки? Я навіть спитати боюсь. У кожного вкрите чоло сивиною Злисіла потилиця, майже уся. У двох – борода – дюйма три довжиною. І смуток в очах – глибиною […]
Гумореска Зайшов в готель кремезний чоловік: — Чи є місця, щоб переночувати? В відрядження приїхав звіддалік, Встав дуже рано. Сильно хочу спати. — Так, місце є, але це не для Вас, Бо Ваш сусіда – він хропун завзятий. На весь готель звучить шалений бас, Ніхто […]
Найближча людина, То мама чи тато? А може бабуся, а може дідусь? У кого поради я можу спитати, Я кожного з них засмутити боюсь… Хто ближчий із них? Хто дорожчий за всіх? Ніхто з нас, не скаже про все це, напевно.. Ми любимо їх, ми цінуємо їх, Хвилюємось часто, і […]
Як довго світ лишався таким безпечним, таким ілюзорно тихим та непідвладним часу. Ми забула про небезпеку, не були обережні; наші думки полонила сама ідея стати богами, створювати нове, але яка душа, такі речі вона й створює. Знаючи, що грішні, підвладні Сімом гріхам, ми не могли створити щось дійсно гарне, а […]
Тіло твоє горить вогнем. Палає подихом осіннім, Тріпоче ярим струменем, Мов дощем нестримним. Цілунки путами лягли На білу шкіру шиї. Бажання в ад нас затягли, Такі розпусні, невблаганні мрії. Здригається від дотику душа. І струменіє кров у венах. Поряд тебе дихати не можу я. Шифрую код у генах. […]
Прозора ніч лягає край стежини Білявий місяць похилився на дахи На зорі темрява вдягнула кожушину. Вже й доспівали арію птахи. Засумували верби та тополі Здригнувся явір від обвітрених обійм. Зашепотіли трави мимоволі, Лиш тільки вітер сумувати не хотів. Він мчав крізь хмари, сонцю вихвалявся, Наввипередки крапелькам дощу: […]
Помилуйся зі мною небом: Синім раєм на скроні дня.. Квітне липа і пахне медом Не збиває свій жар земля. Вічне літо створило казку Зойком лине вона в траві. Виявляє нам Божу ласку На життєвій земній стезі, Хоч думками піди зі мною В вишиваний, п’янкий розмай Там заграє вся кров любов’ю […]
Дозріла темінь, Мерехтіли зорі, Травневий вітер Згладжував слова Не мимоволі Натягались струни Палкого серця Ніби тятива. Ми говорили Просто говорили, Хвилини бігли, Як уздовж ріка. Здалось, пір’їни Ангели струсили Були це квіти З пишного садка. Я відчувала просто Відчувала твоє тепло Без погляду очей. Ховався місяць В хмароньку помалу Любов […]
У полі скородженім “градами”, Свідки трагедій стоять, Ребрами-рамами чорними, битими Мовчки про щось гомонять… “Зрадили, зрадили, зрадили, зрадили, Нас бо загнали в котли. Воїнів наших серця відважнії , Прямо на смерть повели… Зрадою, зрадою поле засіяли, Трупами впавших солдат, Зрадою, зрадою нас проводжали, Мінами й свистом гармат…” У чистому полі […]
Мне много надо от жизни, Чтобы Мама со мной и друзья, Любимая, счастливая девушка, Рядом в трудные дни была, А ещё, чтобы дети смеялись, И цвела, опьяняла сирень, Да цари с королями устали, Воевать расхотелось, им лень, Реки пусть плывут куда хочется, И деревья спокойно шумят, И манящие вечерние песни, […]