Перебреду, пройду, якщо захочеш. Перетерплю, як кожен на землі. Лиш душу не тягни, бо розторочиш Й нічого не залишиться мені. Вона в мені жива і буде жити І я побіля неї теж живу. Вона одна завжди буде любити, Бо ж до тепер я ще тебе люблю…
Daily Archives: 07.08.2020
53 posts
Отак бува послухаєш людину Про болі ненаситної біди, Й наплачеш в серці всю оту картину, Що і постане тут у ці ряди. Чому, мій Боже, дав мені Ти душу Яка за кожного сумує і болить? Напевно тим служити Тобі мушу Й про це з Тобою вічно говорить.
Зустрілися колись на роздоріжжі. Чи то були не ми, а наші долі… Лиш твої очі волошково – ніжні У пам’яті закарбувались мимоволі. Життя самотністю пронеслось крізь часи, І сивина вже вплетена у коси, Й не так якось минули ці роки, Бо слів несказаних лежать покоси. Душа ніколи так і не […]
Ти знаєш, я пишу тобі листи… З майбутнього в минуле відсилаю. Так хочеться усе розповісти, Щоб ти побачив те, що я вже знаю. Тут небо хмуре, майже завжди дощ І холодно, хоч тепло мало б бути. А сірість кам’яних і тьмяних площ Про тебе змушує не думати, забути. Та я […]
Дякую Боже за те, що живу, Ходжу, обіймаю, сміюся, люблю. Від душі для душі я щоденно пишу, Рухаюсь, вчуся, але не стою. Дякую Боже, що я не сама: Батьки і брати, чоловік і сини. Пишаюся ними,повір, усіма. Найкращі у світі для мене вони. Інколи Боже буваю невдячна, Злюся, кричу, проклинаю […]
Дякую Боже за те, що живу, Ходжу, обіймаю, сміюся, люблю. Від душі для душі я щоденно пишу, Рухаюсь, вчуся, але не стою. Дякую Боже, що я не сама: Батьки і брати, чоловік і сини. Пишаюся ними,повір, усіма. Найкращі у світі для мене вони. Інколи Боже буваю невдячна, Злюся, кричу, проклинаю […]
гумореска — Жінко, чуєш, щось у вусі в мене засвербіло! Йди почухай, та легенько, щоб не заболіло. Принеси води попити, щось у горлі сохне… Добий в кутку тарганюку, бо ніяк не здохне. Де ти ходиш, я питаю, і що ти там робиш? Дві години як поїли — вже голодом […]
Цієї ночі місяць у повні, Ти збираєш цілющі трави, Ти готуєш магічні чари, Ти ідеш з дому у справі. Цієї ночі ти не належиш Ні мені, ні собі, ні йому. Ти сьогодні знову збрешеш, Ти стоїш на самому краю. Танцюй! Танцюй, моя люба! Нарешті скинь тісний корсет. Сьогодні […]
До біса почуття! Я серце вирву і покладу в коробку. Коробку ту я віднесу на пошту І, подивившись в очі новенькій працівниці, Скажу, що загубила по дорозі кошти, А у кишенях залишились лиш дрібниці. Ви будьте так ласкаві! Посилка ця є дуже цінна. Відправте ви її у дивний край, […]
Вместо иллюзий и вместо догадок, Под страхом расплаты, смеясь до упаду, Разбив все тарелки, разрушив мосты, Уже не стыдясь своей наготы Я выбираю себя. Отныне и навеки Я выбираю себя. Беру под опеку Своё живое сердце. В обиду не дам. Внутри меня Бог, в глазах ураган. Довольно бояться, […]
Мы плывём в океане Мыслей, идей, переживаний, Эмоций, тревог, Сбитые с ног, С толку, с пути. Тебе не пройти, Кричи не кричи. Мы плывём в океане К папе и маме. Волнами умытые, Покинутые, убитые, До блеска натёртые, Живые и мёртвые, С лица Земли стёртые. Мы плывём в океане, […]
Минуть роки, померкнуть вітражі І людські долі зміняться на інші. Хтось, вкотре вже дійшовши до межі, Нарешті скине тягарі і ніші. Пройдуть слова, від’їдуть поїзди, Погаснуть ліхтарі десь на узбіччі. Прошу тебе, лиш ти не промини, Я вже тебе чекаю віковіччя…
Вже цілий рік Вас бачу в цьому парку, Напевно Ви поблизу десь живете? В руках біліє лист й поштова марка І в сторону до пошти Ви ідете… В очах задума, втома і надія, І вираз цей не змінює на інший, Яка ж неповоротна безнадія Карає Вас щодня все більше й […]
Над селом догорав день. Сонце, повільно опускаючись за обрій, посилало останні вогненно – ніжні поцілунки усьому живому. На подвір’ї бігали і верещали від радості і захоплення своєю грою в ” доганялки” мої діти. І чомусь це поєднання вечора в селі, галасливих дітей, поодинокого мукання корів, гавкання собак і ще цілого […]
Навкруги тихо, тільки шурхіт сотень підошов по чомусь схожому на крупний пісок чи мілкі камінці та скрип від руху скалічених, обшарпаних в лахмітті тіл. Надто яскраво. Світло звідусіль, якесь приглушено біле, не сліпить, але і не лишає у спокої, не відкидає тіні. Вітряно. Повітря не гаряче і не прохолодне, […]
Поволі літо переходить в осінь, Лягло на землю золото покосів. Стерню толочать зморені лелеки, Дощі, як вогнеборці, гасять спеку. Лише палає запізнілий сонях, Шукає кіт-сонько в садку осоння. І груші наливаються медами – Люблю я серпень за контрастні гами. Надворі ще не осінь, вже не літо, З пекучим сонцем конкурує […]
Поволі літо переходить в осінь, Лягло на землю золото покосів. Стерню толочать зморені лелеки, Дощі, як вогнеборці, гасять спеку. Лише палає запізнілий сонях, Шукає кіт-сонько в садку осоння. І груші наливаються медами – Люблю я серпень за контрастні гами. Надворі ще не осінь, вже не літо, З пекучим сонцем конкурує […]
Під деревом самотнім десь у полі Стояла ще самотніша душа. Чимало вже зазнавши в своїй долі, Вона у інший вимір вируша. Та як його знайти той інший вимір? Через який “портал” туди ввійти? У місце, де нікому не повинна, Де можна таку ж душу віднайти. Таку, яка б відчула […]