Закоханий Серпень – Хлопчина відвертий, Цілує у скроні Замріяну Осінь, Що вже на порозі Стоїть при дорозі, І золоті мрії Лягли їй на вії, І сни кольорові Живуть у діброві, Де Серпень-хлопчина, Уже не дитина, Все пестить, голубить, По-справжньому любить… Лиш мить вони разом – А потім відразу Одна буде […]
Daily Archives: 01.09.2020
70 posts
Забери мене з собою туди де сонце на двох світить, туди де разом будем дихать одним повітрям, будем жити під одним небом, одним світом, народжувати разом діти, радіти щастю, минати біди, плести вінки із жовтих квітів. Ти тільки забери з собою, я буду жить в твоїх обіймах, я буду скрізь, […]
Дощі осінні – сльози неба, Такі холодні та рясні, Скорилися квіткові стебла, Схиливши голови в журбі, Краплин симфонія лунає, Мінорним настроєм землі Сонце за хмарами ховає, Спиняє пісню журавлів. А дощ все стукає у шибку, Неначе хоче увійти, І ухопити свіжі скибки Херсонських стиглих кавунів. Він пахне щедрим урожаєм, Осіннім […]
В мире столько хрупких вещей… Люди ломаются так легко, Не зависимо от прожитых дней… Хватает, поверьте, и одного. Ломаются легко, как умирают мечты, И как разбиваются сердца,- От воздействия немыслимой тяготы… Возможно, ощущая приход конца?.. Жизнь — это такая ценность!.. Почему же она хрупка до жути? Может, потому что всё […]
Отучаешь меня от себя… Ты молчишь… Я тоже умолкла… Приучаешь жить без тебя… Может, мудро, и много в том толка?.. Отучаешь меня?.. Отучай!.. Я привыкну к твоим неответам… А ты дальше живи, не скучай!.. Посвяти себя новым сонетам!.. Отучаешь, возможно, й себя?.. Да, боишся во мне раствориться… Жизнь прожил… И […]
Не торкайся мене- може без тебе жити ще зможу???! Ця осінь танцює дощем Під джазу мелодію щемку. Твої слова- полин-трава, Що душу мою спалили дотла. Твої поцілунки- то смак гіркого трунку. Твої обійми- геть волю мою придушили… Збираєш губами Сльози зі щік, То наші жнива- Мого серця криваве терня… А […]
Проходите, Сентябрь, проходите. На столе Вам – арбуз, виноград. Угощайтесь. Только не заводите Ваши песни с дождём невпопад… Почему я молчу? Я устала… Не хочу винограда. Мне… – брют! Кружевное “Шанель” отыскала, Вызываю такси к Ноябрю…
У неї було каштанове волосся, і очі кольору блакитного неба. Вона Бігала по росі зранку боса, І вірила в те, що тільки так і треба. Жити не могла без сонечка, І отримала ластовиння в дарунок… Літо до неї ставилось, як до донечки, Була для усіх, як солодкий цілунок. […]
Когда судьба встречается с мечтой, Мы ощущаем, в самом деле, счастье. Приходит и, конечно же, покой,- Всё потому, что прочь идут ненастья… А в счастьи – мы наполную живём: Мы любим, ценим, верим, доверяем. Судьбу благодарим всегда причём,- И в счастьи, словно бабочки, порхаем… Когда судьба встречается с мечтой,- Соединяются […]
А скоро придёт осени пора! И этой сказке золотой я бесконечно рада. Меня нисколечко не трогает хандра,- Ведь золото листвы – души отрада!.. Я обожаю осень за порыв, За смену чувств, за время для мечты… За то, что есть эмоций шквальных взрыв, За яркие цвета листвы… А осень я люблю […]
А жизнь без косяков – очень скучна! Сера, уныла, – ну, без ярких красок… Нет в ней искры, она совсем бедна! И ровно ведь живётся,- да, без встрясок… Хотя, конечно, косяки у всех свои… По мне, так радостных пускай побольше,- Чтоб не взгруснулось, вспоминая эти дни, И настроение пускай звучит […]
Він викурював її нерви до фільтру, Він випивав її душу насухо, Він забирав її всю без залишку, Він вивчав її до денця …. Одного разу, я зустріну тебе і світ зміниться. Він стане незворотньо іншим. Не знаю, чи буде він чорно – білим, прекрасним у своїй архітектурній графічності або […]
Рассказ Валентина Дергунова ” МУЗЫКА ЛЮБВИ” Осень была золотистой с оттенками изумруда, которые ещё цвели, и уже отцветали, с цветами, которые так нарядно ещё украшали золотой наряд осени. Плыл утренний туман из мелких, как бисер капель и словно серой вуалью укрыл город и природу. И сквозь эту красивую вуаль он […]
Такі бувають вечори, що би нікого… Тільки ти. І філіжанку кави у долоні. І сміх. І тиша. І відновлені мости. І темрява. І вогники на підвіконні. І просто все. І легко на душі. І погляд не ховається в повіки. І вечір зоряний. І ти – це ти. І слів несказанних […]
Невелика мудрість закривати очі На те від чого мучитись будемо щоночі. Невелика воля вкраденої миті, Бо страшенним болем серце оповите. Невелике щастя в думках безнадійних, Яке ж воно добре, якщо хтось невільний. І замало світу у твоїх обіймах, Місяць є у ночі, ти у мене – в мріях…
Впусти в своє серце давнє кохання… Не бійся, що втратиш, довіритись, здатись, Поринути в тьму чи піти на край світу, Признатись у тому, що виросли діти. Впусти і не думай за розірване серце, За пройдені кроки без віри у себе, За бій на поличці старого годинника, За збережене десь почуття […]
Що не так з цим народом?! Скажи-но мені, що не так з цим народом?! Невмілий? Ледащий? Може, надто застряг у безглуздій війні за частину себе абсолютно пропащу? Що не так з цим народом?! Відкрий мені світ намальованих кимось тупезних теорій про єднання із тим, хто беззахисний цвіт українства стріляв в […]