Рассказ Валентина Дергунова ” МУЗЫКА ЛЮБВИ” Осень была золотистой с оттенками изумруда, которые ещё цвели, и уже отцветали, с цветами, которые так нарядно ещё украшали золотой наряд осени. Плыл утренний туман из мелких, как бисер капель и словно серой вуалью укрыл город и природу. И сквозь эту красивую вуаль он […]
Monthly Archives: Вересень 2020
849 posts
Такі бувають вечори, що би нікого… Тільки ти. І філіжанку кави у долоні. І сміх. І тиша. І відновлені мости. І темрява. І вогники на підвіконні. І просто все. І легко на душі. І погляд не ховається в повіки. І вечір зоряний. І ти – це ти. І слів несказанних […]
Невелика мудрість закривати очі На те від чого мучитись будемо щоночі. Невелика воля вкраденої миті, Бо страшенним болем серце оповите. Невелике щастя в думках безнадійних, Яке ж воно добре, якщо хтось невільний. І замало світу у твоїх обіймах, Місяць є у ночі, ти у мене – в мріях…
Впусти в своє серце давнє кохання… Не бійся, що втратиш, довіритись, здатись, Поринути в тьму чи піти на край світу, Признатись у тому, що виросли діти. Впусти і не думай за розірване серце, За пройдені кроки без віри у себе, За бій на поличці старого годинника, За збережене десь почуття […]
Що не так з цим народом?! Скажи-но мені, що не так з цим народом?! Невмілий? Ледащий? Може, надто застряг у безглуздій війні за частину себе абсолютно пропащу? Що не так з цим народом?! Відкрий мені світ намальованих кимось тупезних теорій про єднання із тим, хто беззахисний цвіт українства стріляв в […]
Ні я, ні ти, ні ті, хто знає навіщо жити, ні світи, в яких з реальністю щезає чиєсь аморфне «відпусти», ні ті, що гинули ночами за день, якого вже нема, ні ті, які свій вік мовчали, щоб не прокинутись дарма, ні волі пишної коханці, ні перелічені, немов худоба Божа, серця […]
Від стінки до стінки, від краю до краю у темряві тіло тривожно сковзає, крізь призму туману від холоду лячно, від тіні, прониклої в дім, стає страшно. А десь за вікном п’янке місячне сяйво, таке чарівне і таке ж недосяжне, мене вже не вабить, не кличе, не гасне, воно вже […]
Веліли зорі впасти з неба, велів Господь на світло йти! Сказала доля, що не треба, шляхами відчаю пройти. Вона веліла в мирі жити, схотіла в пахощах цвісти. Вблагала серце — мужньо бити, в чеснотах душу берегти… Такі прості ці повеління, але які важкі шляхи, коли в полон бере сумління — […]
Ти зважишся, я знаю… Час невпинний і змушує миритися без сліз із тим, що Ти віддав їм світ і Сина, а з них ніхто і серце не приніс на твій вівтар. Безглуздо все… безглуздо… І мить ідеї… й п’ятничні труди… і шанс для них торкнутися розпусти, щоб потім стерти вицвілі […]
Історичне 1 – ше вересня Нестандартне, таке незвичне Перше вересня у дітей, В них у масках маленькі личка, А всередині сто ідей. Небувале…, ще сотня правил І обмежень для малюків… А вони уже ловлять гави І під носа бубнять пісні. Незабутнє, запише мозок, І історія всіх країн І вимоги безпеки […]
Він пішов захищати Вітчизну, А матуся молилася вслід І, напевне тому не загинув – Захищала молитва від бід. Відчував син матусі тепло, Хоч від рідного дому далеко, Згадував те подільське село, Де батькам приніс сина лелека. Душу грів горобини вогонь, Що росла недалеко від хати І матусиних ніжних долонь Доторк […]
А жизнь, как дождь ,- Пройдёт,- и не заметишь … Возможно, что и слёзы, где прольёшь, А может, жизнь собою ты осветишь… Никто не знает, как ты проживёшь!.. А жизнь, как дождь… Прольются дни за днями… И верить в чудо уж перестаёшь, Отмерив жизнь свою календарями… Ты не живёшь, от […]
А лета осталось – на донышке… Тепла на минутку осталось… И осень зажжётся в сторонушке… А к лету нить оборвалась… Так хочется лета побольше, И солнца, тепла, неуныния. И отдыха летом подольше, Чтоб неба увидить иссиня. А лета осталась – капелька… Улыбок на секунду осталось… Слезою стечёт лета крапинка… И […]
Вот и до осени осталось – “ничего”… Всего один листочек календарный… Я не грущу…Ну да, ещё чего!.. Ведь цвет у осени – янтарный!.. А я люблю осеннюю пору!.. Есть в ней и сказка, и загадка… Не верю я в осеннюю хандру… Плохая в человеке ведь повадка!.. Мне нравится теплынь у […]
Його величність ” випадок” 1 частина Лола сиділа на підлозі і розглядала фото… Дитинство…Час радощів, веселих ігор, смачних солодощів і,- безтурботності…Найкращий час!.. Чомусь саме спогад про дитинство може навернути на очі сльози,- при чому, як правило, не смутку, а радості…Сльози радості…Лола просльозилася…Мабуть, якби можна було повернути час назад, Лолка погодилася […]
Життя вирує, б’є, Спиняє в час розпуки. Пустою душа стає. Тільки не опускайте руки… Можливо, прийде момент, Відчай у час розлуки. Почуття розіб’ються вщент,- Тільки не опускайте руки… А може, саме життя Спинити надумає згуки. У вир відійти, в небуття… Тільки не опускайте руки… Час тихо все понесе. І будуть […]
Ностальгія,- то стежина, Справді, дуже тонка нить,- В те, що більше неможливо, Ні вернуть, ні воскресить… Згадки мчать самі собою В час, де не було біди. Де щасливою рікою Дні плили туди-сюди. Хтось згадав своє дитинство- Безтурботне і святе… Хтось юнацьких днів шаленство,- Таке щире і просте… Може, хтось відчув […]
Сьогодні останній день квітня… Так швидко минає ж бо час… Природа, оживши, розквітла, І настрій піднявся у нас… Так довго усі ми чекали, Коли заквітують сади; І сонце, й тепло в нас вселяли Надію на дні без біди. Так гарно, ошатно й осяйно Весна одягнула усе. І колір веселки так […]