Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/verbytsya-nache-stryzhena/ Удалині видніється місточок над ставком, хитається водиченька і їздять тут гуртом коляски й самокати, багато їх у ряд, велосипеди їздили і мимо мерехтять. Рогіз і очерети, такі тут береги, ганяють голубочків: тут повно дітвори, маленький поїзд їхав, удалині шумів, скінчилось тепле літо, та бабине для снів. […]
Daily Archives: 19.11.2020
17 posts
У мене вітер в голові Такий крилатий та патлатий… Такий не втримаєш у хаті – Зламає й мури кам’яні. А що тут можна обіцять, Коли всі мрії лиш про небо?.. І раю на землі не треба, Ти просто з ним навчись літать.
Ступала Доля кроками гучними Крізь тихий будень і гучні-гучні свята. І руйнувала капища брудними Руками грішників, палила їх до тла! Ішла Любов забутими шляхами Крізь холод зим і синій жар вогню. І мовчки в серці будувала храми, Щоб в них молились ми новому дню. Мовчала Мудрість – істина відома: Що […]
До тіла ночі притулюся, Помовчу в неба на краю, І синій сон у сині вуса Сховає посмішку свою. І буде мир, і буде воля, І щезне сум, і щезне глум, І чумаки насіють солі, І я посію жменьку дум.
Запомни ещё одно, Выучи как домашнее задание: “сильные чувства равно сильное разочарование.” P. S. Іноді, люди тримають тебе, як ниточку, яка лиш веде їх до того, що потрібно. І не більше. Навчись помічати це. Михненко Ольга-Елизавета Александровна
Дніпро – чудове українське місто! Ти річки прикрашаєш береги. І зеленю дерев, і небом чистим Моєму серцю любий, дорогий! Площі і вулиці, місця всі історичні, Ти маєш особистий колорит. Багато мов, ти, розумієш різних, Відкритий для всіх націй і молитв. Мечеть, Менора, стяг наш украЇнський – Місто Дніпро – для […]
Зелені очі зустрілися із синіми. Та мить, мов вічність, здалася для Настуні. Спочатку пильно глянула у вічі, а потім погляд впав на густе, ще не посивіле волосся. Він – Василь. Не сподівалася через тридцять років ось так зустріти. Тепло стало на серці. Жінка з пишним, довгим рудим волоссям, зібраним у […]
Осінні дні похмурі та сумні, ще й вітер прохолодний б’є у спину. Депресії скажімо вкотре: “Ні!” — саджаємо тепла в душі зернину. 19.11.2020
Кожна людина унікальна!!! Унікальна її душа, Сльоза в очах по своєму солона, І біль у кожного своя… ⠀ Йде своїм шляхом кожен з нас І боляче буває…дуже, І… з сльозами на очах, Ступаєм крок за кроком, друже! ⠀ По уламках скла ми йдем, І іншому не знати, Куди ногою ми […]
Превозмочь лабиринт мыслей через вдох глубокий Произнеси это в голос не упадёт ни единый волос. Перелезть через стену страха не боясь ни стыда, ни краха По ту сторону окОн голос весом как закон. Датировано ноябрь 2020 год
Покинь свой глухой угол, у нас история на двоих одна на пути под ногами уголь, когда на правду закрыты глаза. Покинь свой тёмный угол у нас на двоих беда не сломлен, хотя напуган твоя правда большая стена. Датировано ноябрь 2020 год
Чи то на втіху жінці, чи на горе Мужчину Бог пустив у грішний світ. Й відтоді на усіх земних просторах Такий чудний поширився їх рід. Живуть мужчини горді, як Нарциси, В любові вірні (та лише собі) І мускулисті, стани-кипариси, Таких не оминути у юрбі. То зачіску поправить, то комірчик, Годину […]
Зрада В маленькому магазинчику, що сховався у затишному кутку закритого комплексу, утворилася не звична для нього черга покупців. Каса безперестанку озвучувала свою власну азбуку Морзе: вода газована – біп, вода негазована – біп, вода дитяча, дві пляшки – біп-біп, щось дрібне – біп-біп-біп, хліб висівковий – біп, йогурт – біп, […]
Даруй нам, Боже, миру і тепла. Живими хай повернуться солдати – І буде то найкраще в світі свято. Хай сліду не залишиться від зла. Хай мрії всі збуваються у нас – Оті, що світлі, добрі та прекрасні. Хай родить хліб. Хай небо буде ясним. Хай щастя залишиться й про запас.
Як до мене милий йде – Світи,, місяченьку, Якщо ж іншу він знайде – Заховайся всенький. Як до мене поспіша Той, кого кохаю, Нехай зірка не згаса, А світить до рання. Коли інша його жде, Бо любить поклявся, Заховайтесь зорі десь За велику хмару. Двох одразу не любіть, Хлопці та […]
Не знаю чим прогнівав долю, Чи чимось перед небом завинив?- Та погляд цей пронизливий ламає волю, І образ звабливий не полишає снів. Чого не в силах я її забути, Чому щось мовити бракує слів; І чом в очах тих карих прагну я втонути, Чим голос мене дзвінкий полонив? Спромігся як […]
. . І ДАРОВАНА БОГОМ КРАСА… . . Одного гарного вересневого дня виглянула – вийшла я на заквітчане подвір’я коло хати своєї… Як війнуло на мене ніжною прохолодою свіжого вранішнього повітря! Аж дух захопило! Як цілісіньку пригорщу цілющої […]