Час не чекає, що його наздоженуть. Він, егоіст, Як знає нами вертить. Йому плювати, адже він беззсмертний! Це наш із вами межі має путь. Ось тільки день, Та неминуча ніч. І за хвилиною сплила вже ціла вічність! Що ж, лікар-час?!? Біль перетвориш на комічне? Тягар важкий з осунутих ізнімеш пліч? […]
Daily Archives: 13.12.2020
16 posts
Предыдущая часть: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/klyuchyky-ot-serdtsa/ Я самая красивая и выпью молоко, оно мне очень нравится и в кружке горячо. День целый уставала по миру пробегать и вот уж ночь настала, и нужно отдыхать. Умою ножки, ручки, умою и лицо, но расцветать румянцем станет всё равно. А после малой чашки захочется […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/gera-v-bilij-hati/ Життя найкраща половина, несхитним спомином живе, що пам’ятатися повинно інколи в споминах прийде. Тоді неначе знову дія і рух, і голос, і секрет, як називатися вона повинна, а це життєва п’єса йде. Оце вона завжди триває, в ній сцена і вистави є, тільки антракту в ній […]
13.12.20(20:00) Ты не грусти, мой друг, что всё проходит.. Мы ничего не можем изменить.. Но ты, пожалуйста, уж если так возможно, Не прекращай, пожалуйста, любить! Не прекращай любить, смеяться, верить! Не прекращай мечтать, творить, дышать! Дышать свободой, открывая двери, Туда где счастлива твоя душа.. Не прекращай смеяться, улыбаться! Идти вперёд […]
Я мудрішою стала на рік Я сильнішою стала на два… Сліз не маю отих я потік… І тримаю при сОбі слова… Я навчилася просто мовчати, Краще іноді так ось зробити. Я навчилася просто прощати, Краще мудрістю себе скріпити. Краще змовчати, краще всміхнутись І в образах себе не ховати. Мабуть, в […]
Диво – це не щось далеке і не реальне, це не нездійсненна мрія і не висока недосяжна вершина. Воно живе в кожному з нас. Це можливість посміхатися у відповідь навіть коли болить душа. Це робити добро незважаючи на образи, любити коли навкруги ненависть, піклуватися навіть про байдужих. Диво – це […]
Тихе щастя… Усе по-справжньому. І нічого більше не треба……… Ще прекрасніший день – завтрашній! Щира дяка за те Небу.
Старий годинник на стіні вів свій відлік буття, підводив підсумок прожитого часу, своїм дзвінким звучанням зазивав людей до життєвого постору, безсоромно порушував тишу у хаті. Його маятник рухався то в сторону простору радості, то в сторону печалі, повертався до світла, а потім до тіні, до миру й до війни, до […]
А вітер сорочку розхристав На старій розлогій вербі, Розвіяв її руде листя І плавать пустив по воді. Кружляють сніжинки в повітрі, Лягають собі на траву. Зима поцілунки-привіти Вже всім посила наяву. 2018 р.
В душе расцветает цветок, Будто свет в пылающем закате, А я маленький, холодный лепесток Того цветка, В прекрасном аромате. А я вижу свет, Тогда и я не знаю, Чего же вдруг душа моя В прекрасном пламени пускает Долю в холод лепестка. Свет в пылающем закате Снова в сердце боль тая, […]
По тёмным местам искать я пытаюсь, По ямам глубоким где нету огня. В раздумьях часто своих ошибаюсь, Ошибся я вновь, ибо нет там меня… Нет меня там, где поля и туманы, Нету нигде, где бы думали вы. Закрылся от всех я своими словами, Поля и туманы, и чёрные сны. […]
Просить прощения не стоит множества усилий, Не каждый сможет искренне просить. Кто горд, тому всё это не по силе, И тоже он не сможет всё простить. Тот, кто рот открыть не может, Тот, чья гордость до ушей, Не может он на человека быть похожим, Не будет он своим среди […]
Коли настане Третя Світова війна, То не будемо боятись цього, Бо хтось викинеться із вікна На мокрий асфальт, благаючи Бога… 2 Чи Бог почує боягуза-самовбивцю, Котрий падає каменем вниз… Чи викличе хтось «швидку» або поліцію, Щоб укласти протокол або «епікриз»*… 3 Коли настане Третя Світова […]
Колись я напишу тобі вірша… Такими звичними для нас словами: Про щирі, теплі сестринські почуття І про щасливі миті поміж нами… І надрукують вірш той в видавництві, В якійсь зовсім незнаній книзі. Її загубимо ми несвідомо на поличці, Та вкриє пилом й паутинкою сторінки… Можливо, десь, колись і хтось Слова […]
. . СІМЕЙНИЙ АЛЬБОМ – “ДОЛЯ КАТЕРИНИ” . .Захмарилось, задощило одного світлого дня. Холодний пронизливий вітер безжально хитав молоді дерева, розгойдував ще голе довге гілля. Здавалося, перші ніжні квіти – чарівні підсніжники тихесенько похилили свої голівки, молоді листочки ранніх нарцисів і тюльпанів, ніби […]