Щоб перекреслити минуле, Багато мудрості не треба. Зростити те, про що забули, Наразі гостра є потреба. Повагу, щирість, правду, В душі треба плекати. Немов би маєм владу, В один все день це взяти, Так хочемо… І ніби усе вірно, Щоразу у молитві промовляєм, Та щось зосталося незмінне, Чому його ми […]
Філософська лірика
2413 posts
Я не курю с утра, не хочется. Хоть ноет нерв от одиночества. Тоска грызёт зубами душу. И некому тебя послушать. У всех на всё своё есть мнение И в этом камень преткновения. Достичь консенсус очень сложно. Быть аксиома может ложной. Но истин не бывает двух. Запомни это милый друг. Но […]
Увесь трагізм у тому, що любов та сама птаха: в клітці – то безкрила. Непіймана ж – махне крилом-вітрилом і в хвилях неба зникне. Без розмов. Якщо піймав, та втримати несила, вона відчує і пручатись буде. Грудьми заб’ється, щоб розправить крила і вільною втекти в холодний грудень. Коли ж в […]
Ніби камені у потилицю, шепіт змій по кутках: “Щасливиця…” Молода, красуня-розумниця, упізнавана в місті на вулицях. Щиросердно і доброслівно кожна з них укусила б все рівно, бо не може так трапитись раптом, щоб щаслива, а їм – не втрапить. Недолугі й далекоглядні все влаштовують жінці оглядини: як одягнена, чи при […]
ІМЕНЕМ ТВОЇМ Ім’ям твоїм я сутність заклинаю, Подбай про якість – «Я» лише ресурс. Тобі себе ввіряю, підчиняю, І на прозріння лиш тримаю курс. У пошуках, у роздумах, молитві, Дай бачити, що справжнє, що пусте, І в різнобарв’ї, в твоїм розмаїтті, Хай словом істина у серці проросте. […]
ВІХОЛА Раптово настав листопад – Це було на грані самозречення… Безапеляційного заперечення. Якось зовсім невпопад. І як би я не тулила все то докупи – Воно не складалося. Окремими частинами, Пручалося – розпадалося. Віхола викрадала Промокле листя щовечора. Я до неї ставилася, як до зрадниці. Чужоземної запроданиці, Що найсвітліше […]
ГРА Сховаю обличчя в долонях – Мені боляче, чи не як вперше, Пульсує лиш голос у скронях: «Нікого немає довершеного! І ти – не винятковість!» Як дивно і влучно, як можуть, Змовитись ці букви з зірками, Тандемом у яблучко влучить, Розтектись враз по венах ріками: «Контрольована глупість!» […]
ЛИСТ Якби я могла… Написати тобі листа – Одного єдиного, Невловного і нестриманого… Скільки б я тобі всього розповіла! Спочатку, про те, Що ось за вікном стоїть знов весна. Помірна і квола, лінива й слабка, Але все ж до життя поверта. Відтоді це сьома весна… А потім, […]
ДЕНЬ І ніч поглине сон… Прийдешній день стає, Сіріє за вікном – ось сонечко зійде. Я буду у цім дні, радіти й сумувать, І прояви душі від важких дум ховать. Найвищому з світил – у шані я вклонюсь, Аж сяє небосхил, вітання шле комусь. Несе нам сенс буття, […]
ЗНАК Брахман мовчить… Життя своє кладе На жертвенний вівтар, Що мудрістю цвіте. Буття, мов вищий ДАР. Кшатрій мовчить… В бою, у молитвах, Загарті та в муштрі Долає в серці страх – Об’єднує «низи». Вайша мовчить… Але до співів клич – Дає нагоди час Найрадісне з облич, Найвартісна […]
Как мало стало вдруг друзей, Всё больше просто так, прохожих, Так утомительно похожих, Ломящихся, а не стучащих в дверь. Как мало стало простых слов, Как много громких обещаний. И в суматохе расставаний, Мы уже ищем встречи вновь. И смысл утрачен слова жить, – Всё больше хочется ужиться, Ведь стало так […]
Мені чомусь здалося – ти сумуєш, В очах твоїх не грають бісенята. Блукаючи у лабіринтах старих вулиць, Для чогось спогади відшукуєш завзято. Не хочеш слухати історію цікаву, Пісень улюблених чомусь дратують звуки, І у кав’ярні ти береш для себе каву, Лише щоби зігріти трохи руки. Тебе немає, ти десь там, […]
І дощ іде, і мокре гілля плаче, і день, як ніч, і ніч мені, як мить. Десь загубилась ниточка удачі серед людей, нещирості й молитв. Надломлена, як той незрілий пагін, на роздоріжжі під дощем стою, а він співає…ніби пише саги, вмиває душу втомлену мою. Під життєдайні краплі підставляю тонку прозорість […]
Зустрілася любов на перехресті, Коли я вже не знала куди йти, – Всі пройдені шляхи були розтерті, Душа стомилась від тяжі біди. Стояла я розгублена і боса, Стояла і дивилась мовчки в даль. Та раптом вчулась пісня стоголоса, Яка прогнала геть мою печаль. Мені вона дала нові вітрила, Нові шляхи, […]
Так хочеться тепло-справжнього, з терпким ароматом кави — Натхнення. Щоб зникли в темряві останні рядки про зло. Щоб снити не про політику, щоб пити весну ковтками — Зелену, та не загарбницьку, і чисту, мов джерело. Так хочеться безумовного, єдиного в світі щастя. І моря, що шепотітиме на вухо свої […]
Мамина молитва Заглядає місяць крізь фіранку, Розсипає світло зірочок на ганку, Ніч в своїй прекрасній тиші, Усі сплять, лиш мати немовля колише. Просить Бога про його здоров’я, Довго молитвИ читає, Прихилилась до колиски, Біля неї ж засинає. Світить сонце рано-вранці, Син у школу поспішає, Настанови мати дасть, […]
Їй до болю хочеться в мансарду мрій Де помешкання просякнуте трояндами Куди ніколи не вдереться буревій І не звабить світ порожніми принадами Там кидає сонце відблиск полум’яний На казкові портрети та пейзажі Їх митець творив, на диво, вправний Його оживають в надвечір’ї персонажі Там точаться розмови неквапливі За чаєм […]
Не лише в свята згадайте про жінок! А й в дні безбарвні і рутинні Без оберемків змучених квіток Вітань в чужім словеснім павутинні Заваріть їм ліпше кави зранку І люб’язно в постіль принесіть Жінка гляне на духмяну філіжанку І всі образи розчиняться у мить Робіть коханим частіше компліменти Вони […]