Забарилось літо, заблудилося… Десь за гай, за поле закотилося… Як знайти його заворожене? Десь стоїть воно, як стриножене. А душа тремтить, холод стелиться, В серці літепло чом не селиться? Затремтить-схлипне воно жалібно І квилить-квилить знову-заново…
Філософська лірика
2427 posts
Мені стало легше, як впав на землю дощ, Я трішки навіть стала посміхатись. Невдалий досвід… Був… Ну що ж… Не буду більш нікому піддаватись. Мені стало легше, як впав на землю дощ І змив мої, і змив мої страждання. Неспокій, ти мене вже не тривож. Не хочу я примарні обіцяння. […]
В душі вирують рясно грози, А в серці зранена струна. Десь пахнуть чорнобривці і мімози, А радості в обличчі геть нема. В душі вирують рясно грози, Гримить безжально гучний грім. Змиритись із неправдою не можу, Неправда коле очі всім. Неправда! Нащо та неправда? Кому від неї стало легше? Для інших […]
Музика Олександра Мадея Заглядаю у долю дощу, Де мовчання промовисто пише, Щось в уяві із крапель мощу Поки осінь цю мить заколише… Кожним подихом осінь ловлю, Перешіптую паузи й ноти, Як і все, що так щиро люблю І на що не відведено квоти. Пригортаю осінній цей вальс До […]
І злізали туристи зі спин мармурових леві′в. І потомлені ґіди губили свої парасолі. А один навіжений до лісу ватагу завів. А якісь чумаки рідний хутір позбавили солі. І не танув у березні сивий, як вічність, замет. І хитали травневий розмай саморобні салюти. І весна поставала найгіршою серед прикмет. І […]
і настав новий рік, і тоді ти була жива, бо з-під снігу стирчали барвінок та кропива, і твоя голова ще шукала якісь слова; ти збиралася стати собою ще до Різдва, відсуваючи строки щоразу на день чи два; хтось казав: це хвороба — хронічна, бо вікова; і у вирі подій […]
Всміхнулося сонце в гармонії з небом, І ген в зелен-листі гойдає росу, А жінка щоразу дарує від себе Окрилену втіху й натхненну красу. Всміхнулися квіти в гармонії світу, Сплелися барвисто у мить кольори. У жінки літа розкошують у літі І вся височінь виграває згори. Всміхнулася серце в гармонії […]
Я рятунку шукаю в світанні, Задивляючись в погляди неба, Та в миттєвому цьому ваганні Повертаюся знову до тебе. Я втамовую сльози і болі – І в рядочках складаються рими. Ти прийшла колись тихо у долю, Щоби Ангелом стати незримим. Я встаю із колін, щоб літати, І пишу від […]
У жіночої долі усе на долоні: І примружене щастя, й розхристана мить, Найдорожчі цілунки і сина, і доні, Й запізнілої рими притишене: «Цить!..» У жіночої долі усе за порогом: В когось – райдуга ніжно розводить мости, А комусь тільки блисне зухвало за рогом Або кине світанок самотні хвости. […]
Моїм батькам муз. Михайла Рожка Фотографій змінилося тло, А у косах побільшало цвіту. Ніби вчора весілля було, А в дітей підростають вже діти. Тільки сон сивини лиш один – Ми танцюєм у парі з тобою, І найкращі із наших хвилин Знову кличуть услід за собою. Я візьму голосистих […]
Весна торкається струни, Перемережує у серці І від тієї таїни Любов’ю мами озоветься. Той колір – маминих очей, Той колір – маминого зову, Усіх недоспаних ночей, Що пригортала колисково. Той колір – маминих долонь, Той колір – маминого неба, Її усмішок і безсонь, Що кличе лагідно до себе. […]
Коли печаль – зігріє добре слово, Немов свіча, осяє темну ніч, Тоді єство, убравшись, як в обнову, Буденну сірість кидає із пліч. Коли журба затискує раптово І душу, і погляд, наче пелена, Тоді й воно, оте найкраще слово, Уже з колін, підійме, мов із дна. Коли навкруг […]
Долонями любові Матерям-заробітчанкам Торкаюся долонями любові, Мережачи зі спогадів стежки, Шукаю у кожнісінькому слові Утрачені і вицвілі стібки. І потайки слізьми усе латаю, Несказане молитвами мощу, Зітхаючи, розгублено гортаю, Ховаючись між пасмами дощу. Кричу і розриваюся чаїно, Нечутно затамовуючи сни, Полову безпорадно просіваю Й очікую рятунку від весни. […]
В маленькій іскрі запалилася душа, А потім згасла, мов свіча… В житті я цьому не сама Багато пережити я змогла. В маленькій іскрі запалилася душа, Її вогонь в собі зрощу. Іду, немов по лезу я ножа, Я зможу, я зумію, я пройду… Упала… Піднялася… Уперед… Назад немає сенсу відступать Візьму […]
Щоб перекреслити минуле, Багато мудрості не треба. Зростити те, про що забули, Наразі гостра є потреба. Повагу, щирість, правду, В душі треба плекати. Немов би маєм владу, В один все день це взяти, Так хочемо… І ніби усе вірно, Щоразу у молитві промовляєм, Та щось зосталося незмінне, Чому його ми […]
Я не курю с утра, не хочется. Хоть ноет нерв от одиночества. Тоска грызёт зубами душу. И некому тебя послушать. У всех на всё своё есть мнение И в этом камень преткновения. Достичь консенсус очень сложно. Быть аксиома может ложной. Но истин не бывает двух. Запомни это милый друг. Но […]
Увесь трагізм у тому, що любов та сама птаха: в клітці – то безкрила. Непіймана ж – махне крилом-вітрилом і в хвилях неба зникне. Без розмов. Якщо піймав, та втримати несила, вона відчує і пручатись буде. Грудьми заб’ється, щоб розправить крила і вільною втекти в холодний грудень. Коли ж в […]
Ніби камені у потилицю, шепіт змій по кутках: “Щасливиця…” Молода, красуня-розумниця, упізнавана в місті на вулицях. Щиросердно і доброслівно кожна з них укусила б все рівно, бо не може так трапитись раптом, щоб щаслива, а їм – не втрапить. Недолугі й далекоглядні все влаштовують жінці оглядини: як одягнена, чи при […]