О, спати б вічно! Й бачити вві сні твої легкі й прозорі міражі, як у пісках безкраїх жовтім морі. Ти – вітражі в душі моїй соборі. Хоч ти мені не клявся й не боживсь в своїй любові неземній ніколи, таж ти приходив і щоночі снивсь, тримав в полоні вічної покори. […]
Поезія
11794 posts
Я знову цілую ці губи Й торкаюся твого чола… Я знаю, давно вже не юна, Й минула моя вже весна. Хай буде! Весна за плечима І літо десь пада в жнива, А я все кохаю без пам’яті Й радію, що ще не зима…
Покарані небом, упали згори. Самотні, побиті, чужі тепер ми. Хотіли любити, та все це дарма. Нічого між нами тепер вже нема Нічого. Лиш спогад і серце німе. Воно ж бо кохало. Кохало, дурне. А зараз ти вправо, я вліво іду, Ти – сина за руку, я доньку веду. Вони і […]
Запрошена, непрошена й неждана. До мене вів тебе Чумацький шлях. Омріяна, навіяна й жадана Розтану цукром на твоїх губах. Дарована, чарована весною, Хтось нам додолу сипле пелюстки. Невипита, надпита не тобою, Але сп’яни в мені свої зірки. Негадана, розгадана, відкрита Палила серце, танула в свічках. Незраджена, розраджена, омита Ловила погляд […]
ІМЕНЕМ ТВОЇМ Ім’ям твоїм я сутність заклинаю, Подбай про якість – «Я» лише ресурс. Тобі себе ввіряю, підчиняю, І на прозріння лиш тримаю курс. У пошуках, у роздумах, молитві, Дай бачити, що справжнє, що пусте, І в різнобарв’ї, в твоїм розмаїтті, Хай словом істина у серці проросте. […]
ВІХОЛА Раптово настав листопад – Це було на грані самозречення… Безапеляційного заперечення. Якось зовсім невпопад. І як би я не тулила все то докупи – Воно не складалося. Окремими частинами, Пручалося – розпадалося. Віхола викрадала Промокле листя щовечора. Я до неї ставилася, як до зрадниці. Чужоземної запроданиці, Що найсвітліше […]
ГРА Сховаю обличчя в долонях – Мені боляче, чи не як вперше, Пульсує лиш голос у скронях: «Нікого немає довершеного! І ти – не винятковість!» Як дивно і влучно, як можуть, Змовитись ці букви з зірками, Тандемом у яблучко влучить, Розтектись враз по венах ріками: «Контрольована глупість!» […]
КРАПЛИНИ НЕБА… Краплини неба в кольорі очей, Вогка земля – притрушена дощем. Потоки стежок, вмить зійшлись в одну – Що це за мова формул? Не збагну. Зворотній відлік: дев’ять, вісім, сім… Хто має вуха – скроні запалив. Хто має серце, справжній чистий зір – Той меч дістав… На […]
ЛИСТ Якби я могла… Написати тобі листа – Одного єдиного, Невловного і нестриманого… Скільки б я тобі всього розповіла! Спочатку, про те, Що ось за вікном стоїть знов весна. Помірна і квола, лінива й слабка, Але все ж до життя поверта. Відтоді це сьома весна… А потім, […]
ДЕНЬ І ніч поглине сон… Прийдешній день стає, Сіріє за вікном – ось сонечко зійде. Я буду у цім дні, радіти й сумувать, І прояви душі від важких дум ховать. Найвищому з світил – у шані я вклонюсь, Аж сяє небосхил, вітання шле комусь. Несе нам сенс буття, […]
ЗНАК Брахман мовчить… Життя своє кладе На жертвенний вівтар, Що мудрістю цвіте. Буття, мов вищий ДАР. Кшатрій мовчить… В бою, у молитвах, Загарті та в муштрі Долає в серці страх – Об’єднує «низи». Вайша мовчить… Але до співів клич – Дає нагоди час Найрадісне з облич, Найвартісна […]
ГЕРОЙ Хто ти? Герой відверто-сьогоднішній? Зненацька свідомістю роджений… Червоною пастою в порожньому зошиті – Залізними нитками-скобами прошитий. Виміряний… Тендітними тихими кроками. Зовсім раптовий, абсолютно непрошений. Виношений… Зірками далекими, вогкими. Сивиною першою оздоблений – припорошений. Чи самотній ти? Чи сповна насичений? З голосом тріснутим, трішки надщербленим, З чолом високим, ясним, […]
Четверта ранку. Я не сплю. Утома Залишилось півпачки сигарет А ти лежиш бліда і нерухома Й туманить розум ніжний силует Ти вся моя. Від посмішки й до ніжки Твої слова як кігтями по тілу Мені б побути поруч ще хоч трішки Але цих слів не чуєш ти, Даліла. Скоро піду. […]
Стою на березі і слухаю як грім Птахів лякає гуркотом господнім І двоє слуг завжди ідуть при нім Й тебе цілують у вуста холодні Скидаєш одяг й йдеш поміж гілля І біля річки в руки береш весла А я стою. Бо вже когось біда Отак впіймала і кудись понесла А […]
Кава, приготована тобою, Така п’янка і зовсім негірка, В маленькій таці ранньою порою Щоранку на столі мене чекає. Маленька таця, а така зваблива, Манлива і солодка, і терпка, Настояна на зрілому коханні Така ж достигла і така ж п’янка. Заплямувалось блюдце з порчеляни І схожі на сердечка з кави плями, […]
Как мало стало вдруг друзей, Всё больше просто так, прохожих, Так утомительно похожих, Ломящихся, а не стучащих в дверь. Как мало стало простых слов, Как много громких обещаний. И в суматохе расставаний, Мы уже ищем встречи вновь. И смысл утрачен слова жить, – Всё больше хочется ужиться, Ведь стало так […]
Мені чомусь здалося – ти сумуєш, В очах твоїх не грають бісенята. Блукаючи у лабіринтах старих вулиць, Для чогось спогади відшукуєш завзято. Не хочеш слухати історію цікаву, Пісень улюблених чомусь дратують звуки, І у кав’ярні ти береш для себе каву, Лише щоби зігріти трохи руки. Тебе немає, ти десь там, […]
Ты та, без которой мне будет трудно жить И по земле скучно будет одному бродить. Люблю тебя, люблю, и не хочу терять я вновь, Ведь только для тебя одной моя любовь. Мои чувства к тебе все сильнее с каждым днем. И мне очень приятно, что с тобой мы вдвоем. Для […]