Долонями любові Матерям-заробітчанкам Торкаюся долонями любові, Мережачи зі спогадів стежки, Шукаю у кожнісінькому слові Утрачені і вицвілі стібки. І потайки слізьми усе латаю, Несказане молитвами мощу, Зітхаючи, розгублено гортаю, Ховаючись між пасмами дощу. Кричу і розриваюся чаїно, Нечутно затамовуючи сни, Полову безпорадно просіваю Й очікую рятунку від весни. […]
Поезія
11820 posts
В маленькій іскрі запалилася душа, А потім згасла, мов свіча… В житті я цьому не сама Багато пережити я змогла. В маленькій іскрі запалилася душа, Її вогонь в собі зрощу. Іду, немов по лезу я ножа, Я зможу, я зумію, я пройду… Упала… Піднялася… Уперед… Назад немає сенсу відступать Візьму […]
Щоб перекреслити минуле, Багато мудрості не треба. Зростити те, про що забули, Наразі гостра є потреба. Повагу, щирість, правду, В душі треба плекати. Немов би маєм владу, В один все день це взяти, Так хочемо… І ніби усе вірно, Щоразу у молитві промовляєм, Та щось зосталося незмінне, Чому його ми […]
Твій погляд мене підкорив, Твої обійми – лагідне проміння. В мені ти нову грань відкрив, Життя давав ти нове розуміння. Я покохала… Щастя швидкоплинне- На 5 безмірних років, ти зник з мого буття. Мені здавалось, я не маю сили, Змиритися, що знову я сама. Буденний вир покликав за собою І […]
Дорога… Вечір… Небо в кольорах… Яскравий свій пейзаж малює осінь. Завмерла тиша на закоханих вустах І повернути мить назад ще просить. Дорога… Вечір… Небо в кольорах… Я цю красу запам’ятати хочу Я щастя пізнаю у кожних днях А може, нерви я комусь лоскочу? А я сьогодні просто не знайшла Ні […]
Український народе, вставай! Досить ворогу землю топтати Захищай квітучий свій край! Пора голови вверх підіймати. Я молю тебе Боже не дай, Знищить милу мою Батьківщину. Ріки , гори, зелений гай І безкрайні мої полонини. Не вмирають герої! Ні! Вони житимуть в наших серцях. Вони десь на далекій зорі І приходять […]
Не вбивай… Я прошу, матусю, мене не вбивай, Я знаю, емоції б’ють через край, Я вірю, ти хочеш, як краще зробити, А я хочу жити, я так хочу жити… Я хочу, рідненька, тебе обійняти, Відчути тепло твоїх рук І «мамо» з усмІшкою вперше сказати, Хоча відчуваю я гніт […]
Я не курю с утра, не хочется. Хоть ноет нерв от одиночества. Тоска грызёт зубами душу. И некому тебя послушать. У всех на всё своё есть мнение И в этом камень преткновения. Достичь консенсус очень сложно. Быть аксиома может ложной. Но истин не бывает двух. Запомни это милый друг. Но […]
Чарка сливова, серце нервово Б’ється моє. Тихо у тебе, тихо у мене. Сонце встає. Я не для тебе, ти не для мене. Боже, прости! Ми вже спалили, в бруді згноїли Наші листи. Ми не хотіли, та руйнували Мрії свої. Наші нескорені всі ті надії Зараз сумні. Вже не зустрінемо наше […]
Трояндовий сад розсипався росою, Спросоння губив пелюстки, А в небі нічному,напоєнім щастям, Купалися голі зірки. Вони задивлялись на сад той розкішний, На діаманти з роси, І не розуміли,де більше простору, У небі чи га землі!? Звабливо так,пелюстково-тендітно, Струшував ранок росу, І засоромлено мліли троянди, Ледь пробудившись зі сну. А там,висОко,в […]
Яскраво мальви розквітають, це місто липень так вітає, високі стебла наче дерева, угору тягнуться до неба. Тягнулися дерева в висоту, хотіли доторкнути хмар красу, що мимо хмарочосів пролітають і вдалині зникають. Персиків плоди злетять, їм по доріжці стиглим утікать, їх підберуть, а чи зберуть? Вже дозрівають, а ще ждуть. Це […]
В золотом закате поднебесья чуден был последний блик, сверчки в траве слагали песню, что тихим шумом прозвучит. Будет гроза, не шелохнётся ни один стебель у травы, где-то вдали невидимая птица вдруг отозвётся посреди листвы. Замерли в закатном предвечерье деревья, травы и кусты, высокие прямые тени бросают стебельки травы. Лишь птицы […]
Фіолетового кольору строї світ одягнув і пролягли, де синє небо – рожева смуга, а поруч – фіолетова хмара. Густі хмари заполонили, блакитне віконце лишили, рожеві смуги малювались і контури дерев відмічались. На фоні темному кущів вгорі темніли церкви куполи, малюнки бовваніли низько, що до землі так близько. Благословить небо дощі […]
Летіла пташечка, за нею листочок, чий сад виростає, де повно квіточок? У тому садочку іриси рясніють, а понад садочком веселонька мріє. Дощиком легеньким небо відізвалось, кому наче вітру по небу літалось? Летіла Ірида – вісниця богів, красуня веселки хмар рушила стрій. Посланниця Гери, Олімпу богів, з небесної сфери Зевес повелів. […]
Осінь в моєму місті Розсипається грудою листя, Градом сипле додолу каштани І в обійми штовхає коханих, Наче вперше, кристально і чисто. Ти тримаєш мої долоні, Я дивлюсь в твої очі бездонні – В них зіткнулись всі барви осінні, Мов злилась з тобой осінь суцільно, Й присмак губ твоїх ніжно-солоних. […]
А ми ж могли ні слова не сказати, ні пари з вуст, ні звуку, нічичирк… Могли, але …слова палкі і затяті злетіли з вуст і, ніби дикий вир, змітають досі на шляху мораль і розум, здоровий глузд, тверезість, сенс, резон і протидіяти несила їм, не в змозі спинити потяг […]
Вислизаєш… мов теплий сонячний. Неквапливо… потроху… повагом… мов хмаринкою невагомою пропливаєш крізь мене…Боляче. Я хапаю тебе за гудзики. За волосся. За руки. Втомлено розумію, що тільки друзями… А, за друзів давай помолимось! Вислизаєш… Чіпляю усмішку на вуста пересохлі й змучені. Як колючками, тільки поглядом, Зачіпаємо одне одного…
Я впораюсь…хоч ти мені й болиш… Мережиш усмішками відчуття провини. Зрослись в роки незаймані хвилини. Душа зрослася з попелом горищ, Де ти в щоденниках і зошитах гориш, Аж світяться ночами палітурки. Щоб загасити біль, я граю з ним у жмурки, Пірнаючи босоніж у спориш Із головою й серцем… а колись […]