І дощ іде, і мокре гілля плаче, і день, як ніч, і ніч мені, як мить. Десь загубилась ниточка удачі серед людей, нещирості й молитв. Надломлена, як той незрілий пагін, на роздоріжжі під дощем стою, а він співає…ніби пише саги, вмиває душу втомлену мою. Під життєдайні краплі підставляю тонку прозорість […]
Поезія
11793 posts
Спливаю м’яко по стіні – не відчуваю ніг. І тіла. Мені нема до тебе діла… Воно… заснуло у мені. Заклало вуха. Так буває, коли пірнаєш. Чи кричиш… Коли так голосно мовчиш, немов мовчанням сповиваєш й воно усюди.Завжди. Скрізь. Так дивно якось, фантастично. Ти, як ота погана звичка, тихцем зникаєш й […]
Малює лінії чіткі блакитноокий вечір, рожевістю засвітить мить і прохолодою огорне плечі. Хитає вітер дерева, у травах цвіркунам звучати, він буде незабутній нам? Нам отаким його приймати. Ховалося проміння золоте, високі трави похитає вітер і знову пошукає у траві високі білі квіти. Кінцями гострими стирчать, троянда гіллям похитає, хоча вона […]
У Десни віночки – біленькі квіточки, росли-виростали, квіточками стали. У лісах зростуть, колір лісу додають, а ще тут дзвіночків фігурні листочки. Бузкові дзвіночки – тонкі голівочки, квітки дрібнолисті, неначе намисто. Намисто у лузі, підвіски у полі, стелилося листя, ще літо на волі. Зелені листочки й високі дерева, ростуть лиш доверху, […]
рисвячую видатній постаті України, письменниці, громадському діячові Олені Пчілці. Нелегкий час Олені Пчілці, доля дарувала Та не зламала, вперто йшла вперед. Ніщо її у світі не лякало, Для неї слово – щит і арбалет. Лише вперед… Хоч важко видавати, Було, своїх трудів плоди, За правду кинули за грати, Закрити шлях […]
Усміхнена дівчина, заквітчана лугами. Її любили ріки, простори і моря. Вона і не гадала, що саме тими днями. Орел ввірветься в спокій, як вихор із далля. Приспів Батьківщина моя, Україна! Як же важко зараз тобі! Захищає тебе родинна молитва. І з’явиться сонце на нашій землі. Чорна хмара біди, перші хвилі […]
Ти в душі моїй, Вкраїно, У життєвій миті кожній. В спілих кетягах калини, У ранкових перших росах. Ти в блакиті чистій неба, У сяйві сонечка яснім, У краплинах дощу щедрих, В печенім хлібі запашнім. В золотих ланах пшениці, Ти у полях пахучих трав, В дзвінкій пісні молодиці І в тихім […]
Зустрілася любов на перехресті, Коли я вже не знала куди йти, – Всі пройдені шляхи були розтерті, Душа стомилась від тяжі біди. Стояла я розгублена і боса, Стояла і дивилась мовчки в даль. Та раптом вчулась пісня стоголоса, Яка прогнала геть мою печаль. Мені вона дала нові вітрила, Нові шляхи, […]
Не треба тіло без душі Мені твоє! Мені й душі твоєї Вже не треба! Змінився транспорт, Розклад, рубежі, Змінилась швидкість, Напрямки і межі… Тепер у кожного Є свій вагон, Квиток свій є, І є своя спокута: Моя — то жаль По втрачених літах, Твоя — то гріх За ненадійні руки…
Через дощ, серед туману самотня дівчина іде, а може дощ – їй буде пара, а може дощ з нею буде? З дощем – самотність наодинці, серед людей самотність буває, із парасолею там кожен інший, ніби в юрбі, але самотнім йде. Вона ступає крізь дощі і мряку, а краплі […]
Панове громадяни, а також, милі дами, і всі, хто цікавиться, і, витріщаки всі, у Гельсінкі був Трампик, що з чортом зустрічався, їх не тривожте, пані, а також і пани. Бував такий там Дональд, що із тим зустрічався, кого пора в Гаагу і пекло давно жде, а він із ним […]
На згинах її ключиць зупинилась мить, І сонце шукало виходу в її віях, Зривалось, падало в річку, яка тремтить Від кожного його дотику в її хвилях… На згинах її ключиць оселявся сніг, Її цілував невизначено, навмисно… З овалу її плечей починався збіг Із тим що не мало статися і приблизно… […]
Знову над вечір повніють порожні вокзали Галас наповнює стіни, блукає між слів Ми одне одному щось навздогін не сказали… Тільки одне невідоме знайшлося між тим… Знову земля заціловує небо до крові Байдуже, що мимоволі засвідчать зірки. Ми ледь дотичні, за іменем тільки знайомі, Але разом зупинились, щоб раптом знайти… Хай […]
Горіла я… І у своїм огні тебе до щенту все-таки спалила. Яка шалена у вогню тім сила, що і мене не лишила мені. Горіла я – й перегоріла. Стліла. Остання іскра спопелила вмить. Обпечена ще скімлить і болить душа та біль уже не мучить тіла. Святий вогонь сліпих любові й […]
Коли надії розсипаються на порох, А твої мрії вітер, мов хмари над землею рознесе́. Пекуче сонце випалить в душі твоїй пустелю, І знищить всереди́ні тебе геть усе… У грудях камінець важкий заляже Придушить мармуром безжально Заклякле серце зранене твоє… Запаморочить павутинням думи. Твоє волосся сивиною припорошить, Немов холодним снігом всю […]
Тече річенька Горинь В кожній краплі неба синь. В квітах встелена земля Україна – ти і я. Приспів Україно моя! Із тобою душа! В серці ти назавжди. Край, де тануть сніги. Спів пташиний чути скрізь Потонув у барвах ліс. Сонце промінням дерева милує. Усе навкруги неймовірно чарує. Приспів Літом сонечко, […]
Це ж просто кава – попіл і вода, Та в голові лунає як Ла Скала. Щось особливе в просторі літа, З напоєм ранок ніби зготувала. На його полі квітів не злічить, День зустрічає їхніми очима. Та настигає витончена мить, Коли з мільйону виникне дівчина. І усе поле станеться у фон, […]
Так хочеться тепло-справжнього, з терпким ароматом кави — Натхнення. Щоб зникли в темряві останні рядки про зло. Щоб снити не про політику, щоб пити весну ковтками — Зелену, та не загарбницьку, і чисту, мов джерело. Так хочеться безумовного, єдиного в світі щастя. І моря, що шепотітиме на вухо свої […]