В замку Шарля Кастельмора Не гуляються бали, Миші з’їли все в коморі, Млин – сусідам віддали. І селяни вже забули Як на панщину іти, Став втопився у намулі, В стайні – лігво самоти. Парк не знає про забави, Звір – неляканий в лісах, Шарль свою воює славу У віддалених краях. […]
Запитав Зураб Лучник В свата свого Гриця: -Ви,явно,підкаблучник (Жінка у вас-“киця”; А ще:”фея-чарівниця”, “Щастя чималеньке”, “Бджілка-трудівниця”, “Сонечко ясненьке”)… -Забагато вже дурниць Мелите ви,свате;- Я забув(сказав Гриць) Як її у біса звати!
Абсурд Абсурд, прошу, услышь мои молитвы! Прими мое безумство, как залог. Залог любви, не пожалей палитры, Смешенье красок – это лишь пролог. Пролог конца пути, пролог эскиза, Бесформенный каприз, катрен стиха. До горьких слез смешная антреприза И радость от недельного пайка. Паек, который выдали намедни, В нем […]
-Ніяк,кумо,я не взнаю (Аж бере мене злість): Чого коту не вистачає- Целофан він…їсть?.. -Треба б тут подумать (Сказала кума)… То йому,напевно,куме, Бракує…ума(!)…
-Оце я,куме Абрам, Про цигарки спитаю: Які імпонують вам? -Японські та з Китаю. -А чи можна уточнити (Поцікавився Рогдай)? -Так.Люблю палити… “Цу-зиє”і”Дай-дай”!..
Я любила життя і свої пуанти, Пуанти забрали, порвали, спалили. Тепер вичитую прецеденти І шукаю кого за що засудили. Ноги переламали, вуха закрили, Про всі мрії сказали забути. От так зовсім іншу людину створили Та ще й маску змусили начепити.
Допізна куми сиділи: То пили,то курили… Побалакать захотіли- Про магію заговорили. * * * –Ви вірите ясновидцям (Таке питання я задам), Ворожкам,провидцям, Магам,чаклунам(???)… -Нема віри а ні трошки (Чесно скажу я вам!!!)- Постукав до ворожки; І почув…”Хто там?”…
-Куме,чи ви не знаєте,бува (Задав питання я Антипу), Що то значать такі слова… “Селище міського типу”?.. -Усе просто(кум сказав), Ну,як оладки з тіста;- Це-селище,яке придбав Якийсь тип із міста…
. . ТРАВЕНЬ ДИВОВИЖНИЙ МАНДРУЄ ПО ЗЕМЛІ . .Ось і Травень юний щиро усміхнувся, . .Чемно і гостинно весною завітав, . .Глянув, як господар, любо озирнувся, – . .Квітень естафету привітно передав. . .В цю чудову неповторну мить квіткову . .Буйно розпускається запашний бузок, . […]
Чому томишся у печалі, чому знесилена — сумна? Чому не ваблять сині далі, чому стривожена така? Невже спіткало долю лихо?? Нудьга взяла в німий полон та поглинає спокій тихо, укравши розмаїття сон. Твої бездонні карі очі хапають знов нестерпний біль! Стомилось серденько дівоче, сумління давить чорна тінь. Не запирайся в […]
Тіні в сутінках незримі, Повертаю знову вас, Та приходьте не для рими, Нам прощатися вже час. Розступіться мрячні тіні, Зникніть з обрію навік, З переливами тремтіння, Лийтесь з човника повік. Хлиньте образи бентежні, В смуток взявши кутик губ, Любі та беззастережні, В жар кохання, в клекіт згуб. Ще згадаються розмиті, […]
Стрів товариша шкільного Й напряму спитав його: -Як відчуття від року нового (Думаю що”ОГО-ГО”)? -Та почуваюсь наче…річ (За”перебір”-рахунок);- Бо під ялинкою всю ніч Лежав…як подарунок…
Привіт!Пишу з пташиного базара, Де не продать нічого й не купить;- Помилка вийшла,моя люба Сара;- А так хотілось щось та й подарить!
Якби ми жили в давнину, моя мила, Тебе б повісили за твою красу неземну Жінки б кричали: “Відьма чорнокрила!” Чоловіки б рятували тебе божественну. Ти б палала у полум’ї багряному І сміялася б з кров’ю на зубах. Цариця б топила в океані синьому, А цар витирав би попіл на губах.
Крок за кроком ми наближаємось до вічності І вже ніщо не зупинить запущений таймер Душі, котрі потонули в темноті егоїстичності Світу де кожен хоче бути усього режисер Ми падаємо в прірву темного небуття Залишаючись заручниками власних ідей За ради ілюзії продали власні життя Стерши образ Бога на власній душі своїй […]